Тема: Захворювання плеври. Плевральний випіт. Плеврити.

Фізіологія плеври.

Плевра (pleura) — тонка серозна оболонка, яка вистеляє із середини стінки грудної порожнини (парієталь-на плевра) і вкриває легені (вісцеральна плевра). У ділянці кореня легень обидва листки плеври сходяться, утворюючи замкнену порожнину. У парієтальній плеврі розрізняють реберну, діафрагмальну і медіастинальну частини. У реберно-діафрагмально-му відділі парієтальний листок утворює простір, який називається реберно-діфрагмальним синусом. Аналогічний простір (реберно-серединний синус) розташований у місці переходу реберної плеври в середостінну. Об'єм цих просторів змінюється під час дихання.

У людини за фізіологічних умов плевральна рідина виробляється в невеликій кількості і в нормі. Вона продукується апікальною частиною парієтальної плеври (із розрахунку 0,3 мл/кг ваги), а дренування здійснюється через лімфатичні стоми парієтальної плеври медіастінально-діафрагмальної ділянки, тобто фільтрація і адсорбція плевральної рідини є виключно функцією парієтальної плеври. За нормальних умов вісцеральна плевра не бере участі у фільтрації плевральної рідини. У нормі плевральна порожнина заповнена 20—25 мл серозної рідини, що полегшує рухи легенів під час дихання.

Питання термінології патологічних змін у плеврі.

Хвороби плеври включають:

плеврити, новоутворення, паразитарні захворювання, травми плеври та деякі більш рідкісні причини.

Також діагностують наявність плеврального випоту різного ґенезу і характеру.

Плевральний випіт - накопичення патологічної рідини в плевральній порожнині будь-якого походження: при запальних процесах (ексудат) або при порушенні співвідношення між гідростатичним тиском в капілярах і колоїдно-осмотичним тиском плазми крові (трансудат).

Патологічна рідина в плевральній порожнині - це рідина в більшій від нормі кількості, а також часто (хоча й не обов’язково) зміненого (несерозного) характеру.

Найбільше значення в практиці терапевта мають плеврити як переважно вторинні до первинної патології стани, власне первинні захворювання плеври зустрічаються рідко (туберкульоз плеври, мезотеліома, вади розвитку).

Плеврит - це запалення листків плеври, яке супроводжується утворенням на їхній поверхні фібринозних нашарувань або накопиченням у плевральній порожнині ексудату.

Слід розрізняти поняття плевритів та плеврального випоту, оскільки плеврити можуть бути невипітними (сухими), а плевральний випіт часто буває незапального характеру (трансудат).

Етіологія.

Виділяють дві основні групи причин захворювань плеври: інфекційні та

неінфекційні (асептичні).

I. Інфекційні причини:

-Бактеріальна інфекція (пневмокок, стрептокок, грампозитивні бактерії та ін.).

-Вірусні, рікетсіозні і мікоплазменні збудники.

-Грибкові (кандидомікоз, кокцидіоідоз, бластомікоз).

-Туберкульоз (25%).

-Сифіліс, бруцельоз, черевний і висипний тифи, туляремія.

Слід відзначитити, що інфекційні плеврити спостерігаються при пневмоніях різної етіології (пара- і метапневмонічні плеврити) туберкульозі, рідше – при абсцесі легень, нагноєних бронхоектазах, піддіафрагмальному абсцесі.

II. Неінфекційні причини:

1.Пухлини (40%).

2.Системні захворювання сполучної тканини (2%).

3.Системні. васкуліти.

4. Травма та операційні втручання.

5.Тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт легень (7%).

6.Інші причини: панкреатит (ферментний плеврит), лейкози, геморагічні діатези,

постінфарктний синдром Дреслера, періодична хвороба і ін. (13%).

Етіологія плевритів також включає інфекційні та неінфекційні причини (див. класифікацію плевритів Н.В.Путова, 1984, за етіологією).

Патогенез.

Патогенез уражень плеври:

1. Безпосереднє ураження плеври збудником, який проникає в неї контактним шляхом з субплеврально розташованих вогнищ (пневмонія, абсцес, бронхоектази, нагноєна киста, травми, операції), гематогенне або лімфогенне занесення інфекції та інфекційно–алергічне (мікоз, туберкульоз, дифузні захворювання сполучної тканини).

2. Підвищення проникливості кровоносних і лімфатичних судин як прояв системного васкуліту і під впливом токсичних продуктів (ендотоксини, пухлинний процес), протеолітичних ферментів (гострий панкреатит).

3. Порушення циркуляції лімфи в результаті блокади шляхів її відтоку.

4. Розвиток місцевих і загальних алергічних реакцій, зміна загальної реактивності організму.

В ініціації розвитку плевральних випотів значну роль відіграють:

- підвищення гідростатичного тиску в капілярах парієтальної і вісцеральної плеври;

- порушення лімфатичного дренажу на різних рівнях, що призводить до підвищення осмотичного тиску плевральної рідини;

- зниження онкотичного тиску плазми крові;

- порушення цілісності плевральних листків.

При розвитку плевритів від інфекційних причин переважає контактний шлях поширення інфекції (з легеневих субплевральних вогнищ), можуть грати роль також гематогенний, лімфогенний та прямий (при травмі з порушенням цілісності плевральної порожнини) шляхи.