Erfan / 72.мета та сутн_сть бюджетної реформи в перех_дних працях

Останнім часом ми спостерігаємо входження бюджетної реформи в фазу активізації. Так, у 2001 році був прийнятий Бюджетний кодекс України, який процедурно врегульовує провадження бюджетного процесу та встановлює загальні для всіх правила гри. Уперше було гармонізовано та взаємопов'язано державний бюджет і програму соціально-економічного розвитку країни. Було запропоновано бюджет розвитку, в якому передбачаються кошти на капітальні вкладення та інші державні інноваційні програми. Розпочато роботу із запровадження програмно-цільового методу фінансування видатків державного бюджету. Відбулося збільшення фінансової незалежності місцевих бюджетів.

Однак незважаючи на ці досягнення бюджетна реформа стикається з багатьма проблемами. Головною з них є те, що вона так і не стала складовою реформи суспільних відносин узагалі. За відсутності реальних реформ в інших сферах суспільного життя бюджетна реформа діє фрагментарно. Фактично реформа міжбюджетних стосунків зупинилася на рівні села, селища, міста, району. Затягується введення в дію програмно-цільового методу фінансування на рівні місцевих бюджетів. Існує проблема перепідготовки кадрів, які мають навчитися правильно застосовувати нові бюджетні процедури Бюджетного кодексу.

Продовження бюджетної реформи вимагає проведення адміністративно-територіальної і податкової реформи, модернізації закону "Про місцеве самоврядування", реалізації перехідних положень Бюджетного кодексу стосовно врегулювання міжбюджетних відносин на рівні села, селища, міста, району.

У працях вітчизняних та зарубіжних науковців питанню змісту та ролі бюджетних реформ в економічній політиці приділяється певна увага зокрема у наукових дослідженнях та працях О.Д. Василика, Т.В. Грицюка, О.П. Кириленко, Ц.Г. Огня, В.М. Опаріна, В.М. Федосова, І.Я. Чугунова, В Гейця, Ю.Пахомова, І.Мітюкова.

Основною метою бюджетної реформи слід вважати створення необхідних умов для піднесення добробуту громадян. А до способів розв’язання завдань, що виникають при цьому, належать: забезпечення економічного зростання, підтримання макроекономічної стабільності, досягнення повної зайнятості, збільшення реальних доходів населення, поліпшення якості державних послуг.

Сутність бюджетної реформи науковці вбачають в наступному:

- реформування бюджетного устрою потребує зменшення кількості ланок бюджетної системи та чисельності місцевих бюджетів. Це неможливо здійснити без реформи адміністративно-територіального устрою;

• ухвалення Бюджетного кодексу вимагає укрупнення адміністративно-територіальних одиниць на рівні низової ланки з метою забезпечення самодостатності їх бюджетів. Повинен бути визначений оптимальний розмір територіальної громади;

• реформування адміністративно-територіального устрою у напрямі укрупнення низової територіальної одиниці дозволить удосконалити систему міжбюджетних відносин;

• для забезпечення довгостроковості спрямованості бюджетної політики варто брати до уваги прогнозні показники на 3-5 років, що дасть можливість узгоджувати бюджетне планування на поточний рік зі стратегічними та середньостроковими програмами фінансового розвитку як окремого регіону, так і держави у цілому;

• задля забезпечення позитивного впливу бюджетної системи на розвиток економіки необхідна оптимізація структури і розмірів бюджетів з урахуванням структурних особливостей суспільного виробництва та його наявних потужностей.

На думку Валерія Геєця, що має в своєму доробку праці щодо реформування бюджетної реформи в перехідний період, реальним є досягнення того, щоб бюджетний процес позитивно впливав на економічне зростання, якщо реалізуємо класичні вимоги до цього процесу. Перш за все, він має бути прозорим і реальним. Поки що він був та й значною мірою лишається не таким.

Ігор МІТЮКОВ: Головне завдання бюджетної системи в перехідний період — максимально повернути всі борги, які утворилися перед виробниками, перед галузями конкретної економіки, а також соціальні борги. Це необхідна умова економічного розвитку.

Юрій ПАХОМОВ: Бюджетна реформа - це зміна бюджету в контексті широкого подолання одного з важливих протиріч. Нині визрівають суперечності між здійсненим запуском ринкових механізмів та інституційним банком, що існує в економіці. Ринкові механізми працюють в інституційно недовершеній економіці. Це унеможливлює функціонування бюджету зростання. Концептуально в бюджеті закладено не лише фіскально-перерозподільні, а й потенційно-стимулюючі, стратегічні функції структурної перебудови економіки.

Підтримується ідею про те, що не потрібно спрощувати загальну лінію знищення пільг. Вона повинна бути, але поряд iз нею має бути і лінія раціонального використання податкових пільг. В Америці на пільги йде 20% податкових надходжень, в Англії — 25%, у Німеччині — 16%. Інше питання — які види пільг повинні бути. Тут має бути чітко визначена політика з точки зору видів преференцій, критеріїв, контролю і санкцій за порушення.

Ще один момент — підвищення ролі держави і державних коштів. Скажімо, у Франції 50% ВВП розпоряджається держава, у Німеччині — 49%, в Італії — 54%, у нас — 37%, 25%, 28%. Ідеологія «чим менше держави, тим краще», що побутувала на зорі нашого реформування, на жаль, дотепер жива.

Сергій ПИРОЖКОВ як і Г.Скудара вважають, що головна проблема бюджету — баланс його наповнення й видатків. Якщо не матимемо нормального співвідношення і цей процес протікатиме стихійно, ніякої реальної політики в плані стратегічного розвитку держави не буде. Мають бути певні накопичення, які можна використовувати на реструктуризацію економіки. Для структурної перебудови не було вжито необхідних заходів. Найприбутковіші галузі, які дають валютні надходження, так і залишилися на тому рівні, на якому були 20, 30, 40 років тому.

Інколи можна почути: треба скорочувати державні видатки для того, щоб зменшувати дефіцит бюджету. Це певна ілюзія. Скажімо, Словенія, Чехія, Словаччина, незважаючи на економічні проблеми, обов’язково концентрують у державі певні ресурси для структурної перебудови.

Важливим для наповнення бюджету є питання підвищення ліквідності реального сектору економіки: нині вона дуже низька. Йдеться не про застарілі виробництва, а про те, що нерентабельні підприємства неспроможні сплачувати борги в бюджет. Необхідно також врегулювати відносини власності: інколи на аукціони виставляють підприємства, зумисне занижуючи початкову ціну. А в результаті між державою та новим власником відбувається простий механічний перерозподіл капіталу.

Розпочаті з 2001 року, тобто часу введення в дію Бюджетного кодексу України, ідейні

зміни в практиці бюджетного процесу створили передумови для запровадження зовсім нового підходу до формування бюджетів на підставі бюджетних програм. Таким чином, на виконання положень відповідних статей Бюджетного кодексу України нині про свою дієвість зарекомендувала практика застосування програмно-цільового методу формування і виконання бюджетів. Доречно відзначити, що започаткований у середині 1960-х років ХХ століття в США програмно-цільовий метод складання бюджету досить швидко взяли на ініціативне озброєння багато країн світу.

Отже, реформування бюджетної системи України супроводжується й підкріплюється змінами в бюджетному процесі, змістовне наповнення і взаємозв’язок стадій якого має принципове значення для формування бюджетних відносин, відповідних цілям і завданням економічної політики держави.