4. Чосер - родоначальник реалізму в Англії (Кентерберійські оповідання)

Джефрі Чосер був видатним англійським письменником передвідроження, перехідного періоду, коли тільки зароджувалася гуманістична культура. Чосер автор багатьох поем, але найвидатнішим його твором є «Кентерберійські оповідання» - збірка віршованих оповідань. В ній поет відходить від алегоричного принципу зображення і звертається до безпосереднього змалювання життя сучасної Англії. «Кентерберійські оповідання» - це новелістична обрамована збірка (як і «Декамерон» Бокаччо), яка відкривається прологом, де описано оповідачів, а далі подано їхні розповіді. У пролозі розповідається про те, як на околиці Лондона в таверні «Табард» якось зібралося 20 прочан. До цієї групи приєдналися і власник таверни Гаррі Бейлі і сам поет. Під час подорожі до Кентербері прочани розповідають різні історії. Персонажі – представники майже всіх соціальних шарів англійського суспільства: лицар із сином, вільний селянин, йомен, ігуменя монастиря, ченці, купець, студент, юрист, ремісники, лікар та ін.. Усі вони докладно характеризуються автором, кожний з них позначений яскравою індивідуальністю і водночас є чітко вираженим типом з рисами, властивими представникам його соціального стану. Кожен обирає свою тему: лицар розповідає історію на античний сюжет про Паламона й Арсіту; мірошник – про старого, ревнивого тесляра, котрого молода дружина обдурювала з клерком Ніколасом тощо. Оповідання будуються малими прологами, які теж додатково характеризують персонажів та допомагають зобразити всі сторони суспільного життя Англії 14ст.

Оповідання збірки різнорідні за темами, жанровими особливостями, стилем. Сюжети їх запозичені з різних джерел. Чосер використав майже всі головні жанри середньовічної літератури, а також характерні для неї алегорію, фантастику й примітивну дидактику. Однак вставлені в рамку реалістичного прологу, вони є вмотивованими і виправданими. Як цілість «Кентерберійські оповідання» характеризуються реалістичністю, у творі все пройняте інтересом до реального світу й людини. Чосер зобразив світ таким, яким його бачив і розумів з його брудом і чистотою, потворністю і красою; зобразив без розпачу і знущання, без прикрас. У його творі органічно поєднуються високе і низьке, сумне й веселе, поетичне й буденне. «Кентерберійські оповідання» відбивають критичне ставлення Чосера до середньовічного суспільства, пройняті поетичною іронією та гумором. Реалістичність зображення зумовила розмовний ритм вірша Чосера і на цій основі – ясність і природність стилю. Важливо зазначити, що Чосер писав народною англійською мовою, взявши за основу лондонський діалект. Саме у творчість Чосера було закладено основи нової реалістичної гуманістичної традиції в англійській літературі.

5. Структура і художні особливості книжки Мора Утопія. Проблема приватної власності

Томас Мор – представник літератури раннього відродження. Найвідомішим його твором є роман «Утопія» - за своєю літературною формою – розповідь про подорожі в невідомі краї. Твір поділяється на дві книги і будується як бесіда автора з бувалим моряком Рафаїлом Гітлодеєм – нібито одним із супутників знаменитого мореплавця Амеріго Веспуччі. Саме в уста Гітлодея автор вкладає найсміливіші думки і судження. У першій книзі йдеться про сучасний соціально-політичний лад країн Європи, передусім Англії. Співбесідники засуджують війни, паразитизм дворянства; вони схвильовано розповідають про бідування народу, обурюються жорстокими і несправедливими законами проти бідних. На думку Мора, основною причиною соціальної несправедливості і порочності існуючого суспільного ладу є – панування приватної власності. «Де тільки є приватна власність, де все міняють на гроші, там наврядчи коли-небудь можливе правильне й успішне ведення державних справ» - говорить автор. Мор доходить висновку, що благо для всіх можливе тільки за умови повного знищення приватної власності.

Зміст другої книги – це розповідь Гітлодея про суспільний лад на острові Утопія, де він нібито прожив більше п’яти років. Томас Мор висловив мрію про ідеальний суспільний лад. Утопія – це суспільство соціальної рівності, де не існує приватної власності, грошей, де всі працюють і на рівних правах користуються плодами праці. Мета праці в розумінні утопійців полягає у забезпеченні умов для духовного розвитку й освіти. Золото тут не має жодної ціни: з нього виготовляють посуд для брудний потреб. Політичний лад Утопії – демократичний, всі посади виборні, жінки мають рівні з чоловіками права. Увесь образ життя і звичаї утопійців докорінно відрізняються від умов життя в тогочасній Англії, вони спрямовані на те, щоб виховувати людей повноцінних, з розвинутим почуттям громадського обов’язку. У цьому заслуга Томаса Мора – Утопія – це мрія геніальної людини, але мрія нездійсненна. Є у творі й суперечності. Так в Утопії досягнуто великий добробут, але там панує ремісниче виробництво, Утопія – суспільство справедливості , але в ньому допускається існування рабів тощо.

Роман став таким популярним, що від його засовку «Утопія» походить назва окремого жанру прози (утопічного), у якому замальовується неіснуюче ідеальне суспільство.