1. Англосаксонська «Поема про Беовульфа» як зразок архаїчного героїчного епосу

Англосаксонська «Поема про Беовульфа» є найбільш ранньою пам’яткою стародавнього германського епосу. Рукопис відноситься приблизно до 1000р, але аналіз тексту показує, що дана редакція складалась на межі 7-8ст. Поема налічує 3000 віршів, розпадається на дві частини. Головний герой витязь Беовульф з племені Гуатів приходить на допомогу датчанам і вбиває чудовисько Гренделя, а потім і його матір. Потім Беовульф повертається додому, де щасливо править 50р. Але на його землі нападає вогненний дракон. Старий король вбиває його і сам гине від отруйного зуба дракона.

Особливістю поеми є докладність описів і численні відступи: детальне змалювання боїв, розповіді героя про власні подвиги, авторські ремінісценції. «Беовульф» насичений фольклорно-казковими і міфологічними образами і мотивами. Але ці казкові мотиви й образи перероблені вже згідно з принципами героїчного епосу. Фантастичні подвиги Беовульфа розгортаються на історично вірогідному тлі буття германських племен. Подвиги і смерть героя пов’язані із захистом народу, племінними загальнонародними інтересами.

Вважають, що джерела «Беовульфа» сягають загально германських поганський (язичницьких часів) часів. Стародавні пісні і сказання, що могли бути першоосновою поеми, засвоєні англосаксами до переселення на Британські острови. Цей епічний фонд пройшов обробку і в умовах англосаксонського воєнно-аристократичного середовища значно відійшовши від першооснови.

Дискусійним залишається питання щодо авторства поеми. Вчені вважають, що автор поеми був очевидно, ліриком, який добре знав латинську поезію, язичницькі сказання, твори античних авторів.

Характерною рисою поеми є накладення християнського світогляду (часто згадується ім’я Бога, окремі події мотивуються його втручанням, засуджується язичництво короля данів) на язичницькі, поганські уявлення (так в тексті часто трапляються посилання на долю, віра в її неминучість, кривава помста вважається моральним обов’язком воїна тощо).

Сам Беовульф - це не історична особа, а збірний образ ідеального воїна і правителя. Це властиво для епосу, характерною рисою якого і є зображення маловідомої історичної, а то й зовсім вигаданої особи, що дає великий простір для вираження через цей образ народних дум і сподівань.

2. Англосаксонська «Поема про Беовульфа» як зразок архаїчного героїчного епосу

Англосаксонська «Поема про Беовульфа» є найбільш ранньою пам’яткою стародавнього германського епосу. Рукопис відноситься приблизно до 1000р, але аналіз тексту показує, що дана редакція складалась на межі 7-8ст. Поема налічує 3000 віршів, розпадається на дві частини. Головний герой витязь Беовульф з племені Гуатів приходить на допомогу датчанам і вбиває чудовисько Гренделя, а потім і його матір. Потім Беовульф повертається додому, де щасливо править 50р. Але на його землі нападає вогненний дракон. Старий король вбиває його і сам гине від отруйного зуба дракона.

Особливістю поеми є докладність описів і численні відступи: детальне змалювання боїв, розповіді героя про власні подвиги, авторські ремінісценції. «Беовульф» насичений фольклорно-казковими і міфологічними образами і мотивами. Але ці казкові мотиви й образи перероблені вже згідно з принципами героїчного епосу. Фантастичні подвиги Беовульфа розгортаються на історично вірогідному тлі буття германських племен. Подвиги і смерть героя пов’язані із захистом народу, племінними загальнонародними інтересами.

Вважають, що джерела «Беовульфа» сягають загально германських поганський (язичницьких часів) часів. Стародавні пісні і сказання, що могли бути першоосновою поеми, засвоєні англосаксами до переселення на Британські острови. Цей епічний фонд пройшов обробку і в умовах англосаксонського воєнно-аристократичного середовища значно відійшовши від першооснови.

Дискусійним залишається питання щодо авторства поеми. Вчені вважають, що автор поеми був очевидно, ліриком, який добре знав латинську поезію, язичницькі сказання, твори античних авторів.

Характерною рисою поеми є накладення християнського світогляду (часто згадується ім’я Бога, окремі події мотивуються його втручанням, засуджується язичництво короля данів) на язичницькі, поганські уявлення (так в тексті часто трапляються посилання на долю, віра в її неминучість, кривава помста вважається моральним обов’язком воїна тощо).

Сам Беовульф - це не історична особа, а збірний образ ідеального воїна і правителя. Це властиво для епосу, характерною рисою якого і є зображення маловідомої історичної, а то й зовсім вигаданої особи, що дає великий простір для вираження через цей образ народних дум і сподівань.