35. Своєрідність творчого методу По – новеліста.

Едгар Алан По – представник літератури романтизму. Автор близько 70 новел. Він є класиком короткого оповідання та зачинателем детективної літератури.

За проблематикою новели поділяються на 3 групи: 1) психологічні, 2) науково-фантастичні, 3) детективні.

Ясність манери оповіді, поєднується в новелах По з драматизмом, трагедійністю сюжету, атмосферою кошмару і жахів, чіткість деталей із зовнішньою неправдоподібністю, аналітична робота думки з ірраціональним та містичним, пародійне начало зі стражданням та смертю.

Романтична поетика По проявляється в атмосфері таємничості, в гіперболізації почуттів, настроях песимізму, похмурих пейзажах. Зовнішній світ новел часто умовний. По більше досліджує психіку людини, його цікавить темна сторона людської душ: стани страху, жаху, злочинне начало, різні хворобливі патології. Більшість новел написано від першої особи. Найбільш популярні детективні новели, зокрема «Таємниця Марі Роже», «Вбивство на вулиці Морг» та ін., які об’єднані образом нишпорки-любителя Дюпена. Манера оповіді По просто, лаконічна, письменник економний у використанні художніх засобів, у новелах автор прагне до єдності та цільності враження, до реалізації принципу гармонії.

37. Критичний реалізм

Критичний реалізм по-новому зображує ставлення людини і навколишнього середовища. Людський характер розкривається в органічному зв'язку з соціальними обставинами. Предметом глибокого соціального аналізу став внутрішній світ людини, критичний реалізм тому одночасно стає психологічним. У підготовці цієї якості реалізму велику роль зіграв романтизм, який прагнув проникнути в таємниці людського «Я». Поглиблення пізнання життя і ускладнення картини світу в критичному реалізм XIXстоліття не означає, однак, якогось абсолютного переваги над попередніми етапами, бо розвиток мистецтва відзначено не тільки здобутками, а й втратами. Втрачена була масштабність образів епохи Відродження. Неповторним залишався пафос твердження, властивий просвітителів, їх ентузіастіческая віра в перемогу добра над злом. Підйом в країнах Заходу робітничого руху, формування у 40-х рокахXIXстоліття марксизму не тільки впливають на літературу критичного реалізму, але і викликають до життя перші художні досліди зображення дійсності з позицій революційного пролетаріату. Критичний реалізм зробив крок вперед на шляху демократизації літератури також у порівнянні з творчістю просвітителівXVIIIстоліття. Він значно ширше захопив сучасну йому дійсність. Кріпосницька сучасність увійшла до твору, критичних реалістів не лише як самоуправство кріпосників, але і як трагічне становище народних мас -- кріпосного селянства, знедоленого міського люду. Ідеал у творчості критичних реалістів часто стверджується через заперечення потворних явищ дійсності. Критичний реалізм характеризує людину універсально як конкретну історично що склалася індивідуальність.

У 19 столітті літературні течії розвивалися у складній взаємодії, співіснують романтизм і реалізм. Реалізм, як метд відображення дійсності прагне відобразити типові характери, характерні риси людини і світу навколо неї. На початку 19 ст. реалізм сприймає деякі риси типізації, притаманні романтизму, як літературний напрямок він склався у 30-40 рр. 19 ст. і розвивається протягом 19 та 20 ст. Наприкінці 19 ст. він вбирає в себе низку досягнень натуралізму та символізму. Своїм виникненням термін реалізм зобов’язаний групі письменників. На початку 50-х рр. вони стали називати цим терміном правдиве, без авторського змалювання відображення дійсності. Реалістичне мистецтво означало перехід від відтворення конфліктів добра та зла, протиставлень морального та аморального – властивих романтизму, до аналізу причинних зв’язків усіх явищ суспільства.

Реалізм не прагне показати втілення ідеалу, його завданням є викриття та дослідження конфліктів, вияв шляху розвитку. Встановлення реалізму співпадає з часом розквіту романтизму, багато в чому подібні їхні соціально-філософські передумови(соціальна нерівність, розпорошеність людського суспільства, грошові проблеми).

Взагалі англійський класичний реалізм відрізняється зосередженням на проблемах гріху й моралі, несе в собі сильний християнський вплив. Названа особливість є неодмінною рисою вікторіанської епохи, яку названо на честь правління королеви Вікторії ( 1837 – 1901 ). Вікторіанська епоха вважається однією з провідних в історії Англії. Традиційне обличчя країни було сформовано саме тоді, коли після суворого протистояння “голодних сорокових” держава прийшла до соціального компромісу. Починаючи із 30 – 40 рр. англійські романтичні школи починають втрачати домінуючи позиції у мистецтві, а у 50 – 60 рр. реалізм отримує кінцеву перемогу.