Зарубіжна література (3 курс) / 6_Shexpir__nayvidatnishy_mitets-realist_epokhi

6. Шекспір – найвидатніший митець-реаліст епохи Відродження. Особливості творчого методу письменника.

Найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури доби Відродження була творчість Вільяма Шекспіра 23 April (1564-1616). Спадщина геніального митця набула світового значення, спонукала творчий розвиток народів світу усіх наступних століть, зберегла свою актуальність до нашого часу. Сучасники Шекспіра не сумнівалися в його авторстві, але скупість біографічних відомостей про нього згодом дала поштовх до припущень, що автором знаменитих п'єс був не актор Шекспір, а якась інша людина, котра з певних причин не хотіла підписувати п'єси своїм іменем. Прибічники цієї гіпотези виходили з того, що, мовляв, неук-провінціал, звичайний актор не міг написати геніальних творів. Тому на роль їхнього автора висувались люди знатні і високоосвічені: Френсіс Бекон, королева Єлизавета, лорд Ретленд, граф Дербі та ін. Сумніви щодо авторства Шекспіра почали висловлюватися ще у XVIII ст., а в XIX ст. існували уже цілі монографії, в яких розгорталися антишекспірівські гіпотези; не перевелися антишекспіристи і в сучасному зарубіжному літературознавстві. Літературна спадщина Шекспіра складається з 37 п'єс (10 істор.хронік, комедії, 3 трагікомедії, трагедії, з яких 5 великих (Р.Дж, Отелло, Король Лір, Гамлет, Макбет), 2 поем «Венера та Адоніс» і «Зганьблена Лукреція» та 154 сонетів. Протягом усієї творчості розвивався й змінювався світогляд Шекспіра, отже, і характер його творів. На цій підставі вчені поділяють творчий шлях митця на три:

Перший період (1590-1600). (Сон літньої ночі, Р.Дж) У творах цього періоду переважає оптимістичне, радісне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєвих, соціальних суперечностей, але він впевнений, що зло можна подолати, вірить у торжество розумного і доброго. В цей період написані драми-хроніки, ранні трагедії, поеми, комедії і сонети. Найбільш позитивний і ренесансний період.

Другий період (Гамлет, Отелло, Король Лір, Макбет) творчості Шекспіра збігається з поглибленням соціально-політичних суперечностей у країні. З усією виразністю проявилась невідповідність відносин, що склалися в дійсності, гуманістичним ідеалам. Віра в їхню реальність(hymanistuchniidealu), яка живила гуманістичну думку(hymanistuchnipohlyadu), похитнулася(Shekspirvidchuvvsece). Все це позначилося і на духовному розвитку Шекспіра, зумовило зміни в його умонастрої та творчості. Драматург заглибився в аналіз трагічних суперечностей у людському житті і творив переважно в жанрі трагедії. Три комедії, написані в цей час, позначені трагічним світосприйняттям. Наявність маньєристської (перехід) та барокової стилістики.

У третій період (Буря) творчості, який називають романтичним, Шекспір написав п'ять п'єс: чотири трагікомедії, або романтичні драми та історичну драму «Генріх VIII». Значне місце в драмах займає казково-фантастичний елемент. Дія в них відбувається в легендарній країні, в світі незвичайного, казково-фантастичного, де добрі начала життя незмінно перемагають сили зла. Та це не означало відходу митця від дійсності - Шекспір всюди зберігає почуття реальності і твердо стоїть на її ґрунті, зображуючи реальні конфлікти реальної історичної дійсності.