3. Методи прогнозування

Нова галузь пізнання і практики, що називається нині прогностикою, напрацювала більш сотні різних методів прогнозування. Тому, актуальною є проблема класифікації, оцінки і вибору методів прогнозування.

У якості першої класифікаційної ознаки використовують джерело інформації, на основі якого буде розроблятися прогноз. У залежності від характеру джерела інформації методи прогнозування поділяють на два класи: евристичні та фактографічні.

У евристичних методах прогнозування основним джерелом інформації є відомості, отримані з використанням логічних прийомів і правил теоретичного дослідження ("евристика" у перекладі з грецької - "мистецтво знаходження істини").

У фактографічних методах прогнозування прогностична розробка базується винятково на фактичному матеріалі, конкретних даних (головним чином кількісних), що характеризують зміни в часі об'єкта прогнозування. У цьому випадку до уваги приймаються тільки об'єктивні чинники, тоді як у попередньому класі основна роль приділяється суб'єкту прогнозування, його інтуїції, кваліфікації, фаховому досвіду.

Клас евристичних методів прогнозування включає інтуїтивні й аналітичні методи.

Інтуїтивні методи прогнозування - методи, що базуються на залученні експертів, тобто фахівців певної галузі, для визначення тенденцій розвитку об'єкта прогнозування й оцінки перспектив розвитку на основі особистої ерудиції і відчуття, догадки, проникливості, що базуються на попередньому досвіді.

Аналітичні методи прогнозування - методи, що базуються на логічному (емпіричному і теоретичному рівнях) аналізі моделі розвитку об'єкта прогнозування. Аналітичні методи базуються в основному на математичному моделюванні.

Вибір методу прогнозування залежить від чинників:

• мета прогнозу;

• час випередження прогнозу;

• специфіка об'єкта дослідження;

• надійність і повнота інформації;

• обмеженість ресурсів розробників прогнозу.

Джерела помилок прогнозів:

• регулярних помилок:

• метод прогнозування:

• основа методу;

• процедура роботи з методом;

• прогнозист:

• незнання методу;

• незадовільні навички;

• вихідні дані:

• надійність;

• повнота;

• точність;

• нерегулярних помилок:

• випадкові впливи;

• рідкісні непередбачені події.

Джерела відхилення прогнозу від дійсності:

• використання песимістичного погляду, обережність в оцінках, їхнє заниження;

• використання надоптимістичного погляду, прагнення видати бажане за дійсне;

• неспроможність передбачати майбутні можливості через вузькість погляду або недостатність інформації;

• хибне встановлення існуючих зв'язків і взаємодій;

• некритичне ставлення до думок авторитетних діячів і дослідників.

4. Проблема верифікації прогнозу

Верифікація - процедура оцінки достовірності прогнозів.

З визначення прогнозу випливає, що йому властива невизначеність, яку необхідно оцінити перед тим, як приймати управлінське рішення.

Засоби верифікації прогнозу:

• пряма верифікація (одержання прогнозу іншим методом прогнозування);

• опосередкована верифікація (підтвердження прогнозу посиланням на наведений у літературі, на прогноз цього ж об’єкта в інших дослідженнях);

• консеквентна верифікація (одержання значення оцінки верифікованого прогнозу шляхом логічного або математичного виводу наслідків із уже відомих прогнозів);

• верифікація, що дублює (одержання значення прогнозу з іншого прогнозу, що відповідає на ті ж питання, але сформульованого іншим способом);

• верифікація методом "адвокатів диявола" ( вибираються два-три опонента, що аргументують нереальність прогнозу, а прогнозист зобов'язаний довести його реальність).