4.4. Технології безготівкових розрахунків на підставі пластикових карток

Масштаби розвитку вітчизняних систем ще далекі від світових досягнень. Тому при висвітленні технологічних питань основна увага приділяється принциповим сторонам проблеми, і для розгляду обрано "класичні" варіанти. Це дало змоіу, зберігаючи всі якісні сторони питання, уникнути обговорення "перевантажених" у технологічному плані схем, які не зовсім актуальні для теперішньої практики. Крім того, особливості комунікаційної інфраструктури нашої країни дають підстави передбачати, що у багатьох вітчизняних системах акценти в технічних рішеннях будуть розставлені відмінним від західних взірців чином.

4.5. Отримання карток і ліміти користувача

Кредитні картки

Питання видачі кредитної картки розв'язується банком-емітентом на підставі доступних йому відомостей щодо кредитної історії клієнта, тобто щодо того, якими є доходи клієнта, де і коли клієнт користувався кредитом, наскільки акуратно повертав його, наскільки часто бралися

кредити тощо. Кредитна історія дає можливість банку оцінити ступінь ризику при видачі картки і, відповідно, сформулювати вимоги стосовно надання клієнтом тих чи інших гарантій. Так, наприклад, у СІНА дані щодо кредитних історій громадян зберігаються у Національному кредитному бюро, куди банки й адресують свої запити. У найпростішому випадку, коли клієнт благополучний - у нього немає порушень, стабільні бізнесова ситуація та доходи, він має рахунок у даному банку або користується послугами іншого відомого банку - кредитна картка видається без додаткових умов. У прямо протилежному випадку, коли, наприклад, про клієнта нічого не відомо, або в нього були порушення, йому або відмовлять у видачі кредитної картки, або банк може вимагати попереднього внесення страхового депозиту в розмірі, який перевищує ліміт кредиту.

Ліміти операцій за кредитними картками - величина кредитної лінії, кількість і максимальні суми придбань і/або отримання готівки протягом того чи іншого проміжку часу - встановлюються індивідуально для кожного клієнта. Після завершення чергового "ділового періоду" (звичайно місяця) користувач картки отримує повідомлення банку, яке містить дані за цей період про всі платежі за карткою, інформація стосовно яких надійшла до банку. При настанні контрольної дати (зазвичай через кілька днів після отримання повідомлення) користувач повинен повернути кредит, після чого йому знову відкривається кредитна лінія. При цьому не обов'язково повертати всю суму відразу. Досить внести певний заздалегідь обумовлений мінімум. Кредитна лінія буде відкрита у розмірі невикористаної частини кредитного ліміту. Залишок заборгованості, на який нараховуватимуться відсотки, можна погашати протягом досить значного терміну (наприклад, року). Зазначимо, що саме ці відсотки від неповністю повернутих кредитів і формують основну частину прибутків банку при операціях із кредитними картками.

Дебетові картки

Отримання дебетової картки - суттєво простіший процес порівняно з отриманням кредитної. Для того, щоб стати "дебетовим власником", необхідно відкрити рахунок у банку, внести певний мінімум коштів і оплатити саму картку. До вартості картки, як правило, входить і плата за річне обслуговування.

Операції з дебетовою карткою також регламентуються низкою лімітів. При цьому процедура авторизації повинна проводитися завжди незалежно від конкретної технології обслуговування. Ліміт щоразу зменшується на суму угоди. Залежно від конкретних умов допускається зменшення ліміту або до нуля, або до певного мінімального значення.

Ліміт і розмір коштів на рахунку користувача можуть бути пов'язані не зовсім прямою залежністю. Річ у тім, що, як і у випадку кредитових карток, банк-емітент є власником дебетових карток і несе за них повну фінансову відповідальність перед іншими учасниками платіжної системи. Банк-емітент керує розмірами ліміту і має право зменшити їх за своїм бажанням (у рамках чинних угод із платіжною системою). Реальне ж співвідпошення цих величин із сумами на рахунку розпорядника картки внутрішня справа банку. Як правило, для поновлення ліміту банк вимагає внесення коштів на рахунок. Однак банк-емітент може дозволити клієнту овердрафт, надати кредит тощо, надаючи тим самим дебетовій картці рис кредитної. У такому варіанті картка звичайно зветься змішаною. Проте з н юру платіжної системи ці картки не розрізняються і обслуговуються за единою технологією.