2. Характеристика об’єкту автоматизації

2.1. Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру

Державний земельний кадастр являє собою “єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів”.

Згідно з основними положеннями сучасної концепції дер­жавного земельного кадастру, земельний кадастр - це сис­тема, до якої входять інформаційна база, комплекс робіт, в результаті яких вона створюється, а також інформаційна система, яка може цю інформацію накопичувати і обробля­ти.

Всі відомості про правовий режим земельних ділянок, їх місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики містяться в кадастрових базах даних, тому з формальної точки зору об’єктом автоматизації є сукупність процесів створення та функціонування баз даних державного земельного кадастру. Основними процесами ДЗК є: облік земельних ділянок, власників та користувачів, правових документів; реєстрація прав на земельні ділянки (та іншу нерухомість); ведення чергового кадастрового плану; надання інформаційних послуг та інші. Ведення державного земельного кадастру є нерозривним процесом, який починається з формування земельної ділян­ки як об'єкта земельної власності і державного кадастрово­го обліку (до якого входить реєстрація земельних ділянок і правоустановлювальних документів), грошової оцінки зе­мельних ділянок з подальшим переданням інформації для системи реєстрації юридичних прав на земельні ділянки. Автоматизації підлягають процедури збору, контролю, накопичення, адміністрування та ведення баз даних, а також процедури, пов’язані з забезпеченням та регламентацією доступу до баз даних, їх обробкою та аналізом за допомогою прикладного програмного забезпечення з метою інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів системи.

Структура та склад об’єктів автоматизації встановлюється шляхом декомпозиції процесів створення та функціонування баз даних державного земельного кадастру на їх складові (окремі задачі, процедури, операції тощо). При цьому моделюванню підлягають як об’єкти земельного кадастру, так і процеси пов’язані з його веденням. Об’єктами земельного кадастру є земельні ділянки, кадастрові (територіальні) зони, власники та користувачі, правові документи, Державний реєстр земель, Поземельна книга, компоненти картографічного забезпечення, документи статзвітності та інші документи, що генеруються в процесі інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів системи. Об’єкти представляються в вигляді інформаційних моделей, а процеси моделюються комп’ютерними програмами (технологічними моделями) і по суті зводяться до перетворення інформаційної моделі об’єкта із початкового стану в кінцевий або до встановлення інформаційних зв’язків між моделями об’єктів.

Рис.1.Функціональна схема ведення державного земельного кадастру

Під формуванням земельної ділянки розуміється встановлення її технічних і економічних показників, право­вого статусу, опис та індивідуалізацію об'єкта земельної власності, завдяки чому її можна виділити серед інших зе­мельних ділянок.

Основні етапи ведення державного земельного кадастру ілюструє рис.1.

Відповідно, автоматизована система ведення державного зе­мельного кадастру має підтримувати виробничі процеси, пов'язані із кадастровим зонуванням території, формуванням земельних ділянок, кадастрової справи, веденням реєстрів об'єктів і суб'єктів земельної власності, інших реєстрів, при­своєнням кадастрових номерів тощо. Окремі фрагменти ви­робничої діяльності слід об'єднати в єдиний інформаційний комплекс з підтримкою набору необхідних інформаційних зв'язків.

Згідно Земельного Кодексу України [3] Державний земельний кадастр України має ієрархічну схему, яка складається з трьох рівнів:

• базового (на рівні міст Києва і Севастополя, міст обласного значення, адміністративних районів, крім районів у містах);

• регіонального (на рівні Автономної Республіки Крим, областей);

• національного (по Україні в цілому).

Базовим є районний (міський) рівень, на якому забезпе­чуються ведення основної земельно-кадастрової документа­ції, збір, актуалізація, аналіз та обробка первинної земельно-кадастрової інформації, проведення основних видів земель­но-кадастрових робіт (рис.2).

Рис.2. Схема "вертикальних" зв'язків АСДЗК

На базовому рівні в Державному земельному кадастрі формуються і зберігаються відомості про земельні ділянки, розміщені на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, сільська рада, місто, район), про межі земельних ділянок, населених пунктів та відповідних адміністративно-територіальних одиниць в цілому, про розподіл земельних ділянок серед власників землі, землекористувачів (у тому числі орендарів), про правовий режим земельних ділянок, їх кількісну та якісну характеристику та оцінку земель.

На регіональному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, сільських рад, міст, районів, областей, Автономної Республіки Крим) та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На регіональному рівні передбачається ведення регіональних централізованих кадастрових баз даних, до складу яких входять бази даних базового рівня.

На національному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про державний кордон України, межі Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На національному рівні передбачається ведення централізованої бази даних державного земельного кадастру України.