3. Прибуток підприємств комунальної форми власності та його розподіл.

Використання фінансових ресурсів комунальних підприємств має свої особливості.

Прибуток підприємств комунальної форми власності розподіляється в порядку визначеному відповідними місцевими радами згідно зі статутами цих підприємств. Статути комунальних підприємств затверджені місцевими радами.

Згідно з бюджетним кодексом України 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до бюджету місцевої ради того рівня, якому належать ці підприємства.

Місцеві ради можуть надавати пільги або повноваження звільнення від оподаткування підприємств комунальної форми власності в тій частині, в якій ці податки зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

В складі прибутку або збитку комунальних підприємств можуть бути відображені:

• штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також суми відшкодування заподіяних збитків;

• дивіденди за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами і доходними активами, що належать підприємствам;

• доходи і витрати від переоцінки виробничих замовлень, крім випадків, коли вони проводяться за рішенням уряду;

• витрати та нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природних витрат в тому разі, коли винні не встановлені;

• доходи від надання комерційного кредиту;

• виручка від продажу іноземної валюти та витрати на її придбання;

• витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей, збитки від простоїв;

• судові витрати та арбітражні збори;

• суми кредиторської та дебіторської заборгованостей, щодо яких минув строк позивної давності;

• прибутки та збитки за операціями минулих років виявлені в поточному році;

• некомпенсовані збитки від стихійного лиха, а також витрати пов’язані з ліквідацією його наслідків;

• інші доходи і витрати безпосередньо не пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції.

4. Зарубіжний досвід та особливості фінансової діяльності підприємств комунального в зарубіжних країнах.

Фінанси комунальних підприємств є інститутом і складовою часткою системи місцевих фінансів зарубіжних країн.

В багатьох країнах фінансові ресурси комунальних підприємств за своїми обсягами прирівнюються до ресурсів місцевих бюджетів, а в деяких з них навіть перевищують бюджетні кошти.

Комунальними підприємствами в зарубіжних країнах вважаються підприємства, які повністю належать органам місцевого самоврядування і господарські товариства, якщо частка в капіталі органом місцевого самоврядування перевищує 50%.

У США муніципальні послуги в основному забезпечуються приватними фірмами і компаніями. В Австрії комунальні підприємства, які повністю перебувають у власності общин функціонують в системі:

• громадського транспорту;

• постачання води та електроенергії;

• каналізації;

• прибирання сміття;

• освоєння територій.

У Данії крім названого комунальні підприємства займаються продажем деревини з лісів, які знаходяться у муніципальній або комунальній власності.

Основними формами комунальних підприємств в зарубіжних країнах є:

• товариства з обмеженою відповідальністю;

• акціонерні товариства;

• асоціації;

• фонди.

Фонди поділяються на:

• безпосередньо засновані муніципалітетами;

• засновані комунальними фірмами, компаніями і являються їхніми дочірніми підприємствами.

Виділяють дві основні форми організації фінансів комунальних підприємств в зарубіжних країнах:

• перша група веде власні фінансові баланси та має відокремлені від місцевого бюджету рахунки;

• друга група не веде самостійних балансів і їхні рахунки об’єднано з рахунками місцевих бюджетів. Фінансові господарства таких підприємств виділено в так звані приєднані бюджети.

В сучасних умовах для більшості зарубіжних країн характерні такі риси муніципальних фінансів:

1. Фінанси комунальних підприємств формуються на загальних умовах визначених для всіх суб’єктів господарювання.

2. Значним джерелом доходів у розвинутих зарубіжних країнах є муніципальні платежі за послуги, що надають органи місцевого самоврядування.

3. Органи місцевого самоврядування в зарубіжних країнах, як правило, самостійно встановлюють ціни і тарифи на послуги, які вони надають членам територіальних колективів.

4. В кожній країні сформовані власні підходи доплати за послуги, що надаються місцевою владою.

5. В багатьох країнах плата за послуги не покриває видатків на їх здійснення і це є свідомою політикою органів місцевого самоврядування.