Документ Microsoft Office Word
.docxМи навели одну з деяких запропонованих науковцями класифікацій здоровязберігаючих освітніх технологій. Однак слід зазначити, що поняття здоровязберігаюча можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоровя основних субєктів освітнього процесу - учнів та вчителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоровязберігаючою.
Основними компонентами здоровязберігальної технології виступають:
-аксіологічний, що виявляється в усвідомленні учнів вищої цінності свого здоровя, переконаності в необхідності вести здоровий спосіб життя, який дозволяє якнайповніше здійснити намічені цілі, використати свої розумові і фізичні можливості;
-гносеологічний, повязаний з придбанням необхідних для процесу здоровязбереження знань і вмінь, пізнанням себе, своїх потенційних здібностей і можливостей, інтересом до питань власного здоровя, до вивчення літератури з даного питання, різних методик щодо оздоровлення і зміцнення організму;
-здоровязберігальний, що містить у собі систему цінностей і установок, які формують систему гігієнічних навичок і умінь, необхідних для нормального функціонування організму, а також систему вправ, направлених на вдосконалення навичок і умінь по догляду як за самим собою, так і навколишнім середовищем;
-емоційно-вольовий, який включає прояв психологічних механізмів - емоційних і вольових. Необхідною умовою збереження здоровя є позитивні емоції; переживання, завдяки яким у людини закріплюється бажання вести здоровий спосіб життя, спрямований на формування досвіду взаємостосунків особи і суспільства;
-екологічний, такий, що враховує те, що людина як біологічний вид існує в природному середовищі, яке забезпечує людську особу певними біологічними, економічними і виробничими ресурсами, формує її фізичне здоровя і духовний розвиток;
-фізкультурно-оздоровчий компонент припускає оволодіння способами діяльності, направленими на підвищення рухової активності, попередження гіподинамії і спрямований на засвоєння особистісно-важливих життєвих якостей, які підвищують загальну працездатність, а також навичок особистої і суспільної гігієни.
Наведені вище компоненти здоровязберігальної технології дозволяють перейти до розгляду її функціональних складових. Найчастіше під функціями здоровязберігальної технології розуміють такі, як:
-формувальна (здійснюється на основі біологічних і соціальних закономірностей становлення особистості, основою формування якої постають спадкові якості, що обумовлюють індивідуальні фізичні і психічні властивості);
-інформативно-комунікативна (забезпечує трансляцію досвіду ведення здорового способу життя, спадкоємність традицій, ціннісних орієнтації, які формують дбайливе ставлення до індивідуального здоровя, цінності людського життя);
-діагностична (полягає в моніторингу розвитку учнів на основі прогностичного контролю, що дозволяє порівняти зусилля і спрямованість дій педагога відповідно до природних можливостей дитини, забезпечує інструментальний вивірений аналіз передумов і чинників перспективного розвитку педагогічного процесу, індивідуальне проходження освітнього маршруту кожною дитиною);
-адаптивна (передбачає виховання у учнів спрямованості, здоровий спосіб життя, оптимізувати стан власного організму і підвищити стійкість стресогенним чинникам природного і соціального середовища);
-рефлексивна (полягає в переосмисленні попереднього особистого досвіду, в збереженні і примноженні здоровя, що дозволяє порівняти реально досягнуті результати з перспективами);
-інтеграційна, що обєднує народний досвід, різні наукові концепції і системи виховання, направляючи їх по шляху збереження здоровя підростаючого покоління.
Здоров'язберігаючі технології створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в навчальному закладі, а також вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини.
До конкретних методів належать:
диспансеризація учнів;
профілактичні щеплення;
забезпечення рухової активності;
вітамінізація, організація здорового харчування (в тому числі дієтичне);
заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов'язані з респіраторно-вірусними інфекціями та грипом [12].
Мета усіх здоров'язберігаючих технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отриманні знання у повсякденному житті [12]. Досягнення цієї мети можливе тільки при комплексній, методичній і узгодженій роботі педагогів, лікарів, психологів, соціологів і батьків [15].
Аналіз здоров'язберігаючої діяльності освітніх закладів свідчить, що існуючі технології реалізуються через такі напрями освітньо-виховної діяльності:
створення умов для зміцнення здоров'я молоді та її гармонійного розвитку;
організація навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного та фізіологічного впливу на організм учня;
розробка і реалізація навчальних програм з формування культури здоров'я і профілактики шкідливих звичок;
корекція порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих і медичних заходів;
медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров'я, фізичного і психічного розвитку учнів;
функціонування служби психологічної допомоги вчителям і учням щодо подолання стресів, тривожності; гуманного підходу до кожного учня, формування доброзичливих і справедливих відносин у колективі;
контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу, нормування навчального навантаження і профілактика стомлюваності учнів;
організація збалансованого харчування учнів у навчальному закладі [12].
Знання, володіння і застосування здоровязберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Учителі у тісному взаємозвязку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоровя дітей, спроможні створити здоровязберігаюче освітнє середовище, центром якого буде - Школа сприяння здоровю [16].
Можливості реалізації оздоровчої функції освіти багатогранні. Зараз зусилля системи освіти концентруються на тому, щоб зменшити негативний вплив школи на здоров'я учнів і вчителів. Це, перш за все, створення комфортного безпечного освітнього середовища та впровадження здоров'язберігаючих технологій у навчальний процес [15].
Висновки
Інтенсифікація сучасного українського суспільства висуває нові вимоги до людини та її здоровя. Зростає значущість і цінність здорового способу життя особистості в контексті формування культури здоровя всієї нації. Особлива увага приділяється здоровю дітей. Проблемі формування здорового способу життя присвячено більше 10 державних програм в Україні. Нині проблема збереження та зміцнення здоровя дітей під час навчання в закладах освіти стає особливо важливою в умовах негативної медико-демографічної ситуації в Україні. Сутність здоровязберігаючих та здоровяформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан здоровя учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоровя, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоровя і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегуючі, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості", поліпшення якості життя субєктів освітнього середовища.
Список використаних джерел
1.Пилипишин О.І. Історія розвитку проблеми здоровязбереження молоді / О.І. Пилипишин // Філософія, методологія, психолого-педагогічні аспекти формування культури здоровязбереження : збірник тез науково-методологічного семінару кафедри філософії та суспільних дисциплін ТДМУ імені І. Я. Горбачевського. - Тернопіль : Вектор, 2013. - С. 43-49.
.Мельничук І.М. Теоретичні основи здоровязбереження / І.М. Мельничук // Філософія, методологія, психолого-педагогічні аспекти формування культури здоровязбереження : збірник тез науково-методологічного семінару кафедри філософії та суспільних дисциплін ТДМУ імені І. Я. Горбачевського. - Тернопіль : Вектор, 2013. - С. 5-7.
.Зайцев Г.К. Валеология. Культура здоровья / Г.К. Зайцев, А.Г. Зайцев. -Самара : Издат. дом „Бахрах-М", 2003. - 272 с.
.Булич Е.Г. Здоровье человека: Биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в её стимуляции / Е.Г. Булич, И.В. Муравов. - К. : Олимпийская литература, 2003. - 414 с.