Розділ 3. Шляхи вдосконалення економічної безпеки ват "Полтавське атп 15327"

На даному підприємстві існує доцільна стратегія економічної безпеки.

Проте, на мою думку, до цих заходів, що виконує ВАТ «Полтавське АТП 15327» для забезпечення необхідної економічної безпеки ще було б доцільно запропонувати таку структуру основних груп індикаторів для персоналу:

1. Група індикаторів кількісного складу та його динаміка містить у собі такі показники, як середньоспискова чисельність персоналу, його структура, показники плинності кадрів, вікового та кваліфікаційного складу.

2. Група індикаторів ефективності використання персоналу оцінюється показниками продуктивності праці в абсолютному та грошовому вимірниках, фондоозброєності, інтенсивності його завантаження протягом робочого часу тощо.

3. Група індикаторів мотивації та соціальних умов містить в собі показники середньомісячної зарплати, премій, соціальних пільг, соціальних умов тощо.

4. Група індикаторів інтелектуального потенціалу – це освітянський склад працівників, участь у науковій діяльності, підготовці статей, рефератів, дисертацій, наявність патентів, раціоналізаторських пропозицій тощо.

Також я б запропонував використання методів діагностування економічної безпеки, таких як індикаторний, ресурсно-функціональний та метод, заснований на порівнянні величини інвестицій у підприємство.

З переходом економіки України на ринкові відносини особливу актуальність набуває проблема забезпечення економічної безпеки підприємства. Це обумовлює декілька причин. По-перше, внаслідок трансформації відносин власності, появи недержавних підприємств, зменшення прямої підтримки їхньої діяльності з боку держави практично всі підприємства виявилися під значним впливом зовнішнього середовища, що характеризується високим ступенем невизначеності. По-друге, ні на всіх підприємствах система управління відповідає вимогам ринкової системи господарювання, що потребує швидкої адаптації підприємств до умов, які складаються в зовнішнім середовищі. До того ж велика кількість підприємств виявилася в досить складному фінансовому стані. Так, по офіційним даним Державного комітету статистики України, частка збиткових підприємств у 2004 році склала 34,8% у їх загальній кількості. Тому, для забезпечення стійкого розвитку підприємств, необхідне удосконалення системи управління в напрямку підтримки достатнього рівня їхньої економічної безпеки.

Не дивлячись на те, що проблема економічної безпеки підприємства розглядається в роботах багатьох вітчизняних і закордонних вчених, єдиного підходу до визначення даної категорії поки не існує. На основі аналізу літературних джерел можна сформулювати визначення економічної безпеки підприємства як стан захищеності його економічних інтересів від внутрішніх і зовнішніх погроз, що гарантує його ефективне функціонування в теперішньому періоді, а також забезпечує високий потенціал розвитку в майбутньому.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства, разом з підтримкою достатнього рівня економічної безпеки, необхідно визначити відповідні методи діагностики рівня економічної безпеки підприємства. В економічній літературі вже визначено декілька способів кількісної оцінки рівня економічної безпеки підприємства. Так, у світовій практиці для оцінки рівня економічної безпеки підприємства використовується індикаторний підхід, суть якого складається в порівнянні фактичних показників діяльності підприємства з індикаторами. При цьому індикатори розглядаються як граничні значення показників, що характеризують діяльність підприємства в різних функціональних областях, що відповідають визначеному рівню економічної безпеки. Проблемою при такому підході є те, що не існує уніфікованої системи індикаторів рівня економічної безпеки, яка була би пристосована до різних умов функціонування підприємств.

Також виділяють ресурсно-функціональний підхід, в основі якого лежить оцінка рівня корпоративних ресурсів за допомогою сукупного критерію, що розраховується на основі думок кваліфікованих експертів по індивідуальних функціональних критеріях економічної безпеки підприємства. Даний підхід піддається впливу суб'єктивної думки експертів, що є його істотним недоліком.

Найбільш досконалий підхід до оцінки рівня економічної безпеки вітчизняних підприємств засновано на порівнянні величини інвестицій у підприємство за рахунок реінвестованого прибутку з обсягом коштів, необхідних для забезпечення економічної безпеки підприємства. У даному випадку критерієм рівня економічної безпеки підприємства розглядається величина прибутку, необхідна для розширеного відтворення капіталу.

Відповідно до цього підходу критерій оцінки рівня економічної безпеки підприємства розраховується як відношення величини брутто-інвестицій підприємства в аналізованому періоді до величини інвестицій підприємства в цьому ж періоді, необхідних для забезпечення його економічної безпеки. При цьому до складу брутто-інвестицій входить реінвестований прибуток, амортизаційні відрахування поточного періоду, а також реінвестовані нагромадження минулих періодів і реінвестований прибуток майбутніх періодів у формі банківських кредитів. Величина інвестицій, необхідних для забезпечення економічної безпеки підприємства, містить у собі кошти, що направляються на інвестиційну підтримку дотримання інтересів підприємства при його взаємодії зі споживачами продукції, а також ті, що направляються на інвестиційну підтримку створення таких умов, як мінімізація витрат підприємства, розширення і диверсифікованість виробництва, а також розширення сфери використання послуг інфраструктури ринку.

Виділення рівнів економічної безпеки підприємства в рамках даного підходу буде залежати від інтенсивності конкуренції. У підприємств, що діють в умовах високої конкуренції, потреба в інвестиціях у розширене відтворення значно вище, ніж у підприємств, що діють в умовах невисокої конкуренції. Тому, чим вище рівень конкуренції на ринку, тим нижче рівень економічної безпеки підприємства, і навпаки. Таким чином, для кожного підприємства можуть бути виділені свої рівні економічної безпеки відповідно до умов його діяльності.

На підставі даного критерію економічної безпеки підприємства можна зробити висновок про те, наскільки задоволені економічні інтереси і досягнуті пріоритетні цілі його діяльності.

Аналіз різних підходів до діагностики рівня економічної безпеки підприємства свідчить про те, що дана проблема ще не є достатньо дослідженою. Так, відсутні достатньо обґрунтовані критерії рівня економічної безпеки. Формування цих критеріїв може здійснюватися після розробки типології можливих станів безпеки підприємства на основі класифікації факторів економічної безпеки підприємства. Вирішення цих проблем пов’язано з необхідністю подальшого розгляду і розробки адекватних методів діагностики рівня економічної безпеки підприємства.