5.6 Водно – фізичні властивості грунту.

Водно – фізичні властивості грунту – це сукупність його властивостей, що визначають поведінку води у грунті. До них належать вологоємність грунту, водопідіймальна здатність і водопроникність. Кількість води у грунті обумовлює її властивості ( рухомість, доступність), а також водні властивості грунту.

Водопроникність – здатність грунту вбирати і пропускати крізь себе воду.

Вологоємність – це кількість води, яку може утримувати грунт під дією сорбційних і капілярних сил.

Водопідіймальна здатність грунту – це властивість грунту забезпечувати (спричиняти) підняття вологи по капілярних порах.

Граничні значення вологості, які характеризують межі прояву різних категорій і форм ґрунтової вологи, а також водно – фізичні властивості грунту називаються гідрологічними константами. В агрономічній практиці цими константами користуються для визначення доступності води рослинами.

1. Максимальна адсорбційна вологоємність (МАВ) – найбільша кількість вологи, яка може бути поглинута грунтом, супроводжується виділенням теплоти гідрації. Ця волога є недоступною для рослин.

2. Максимальна гігроскопічність (МГ) – найбільша кількість вологи, яку сухий грунт може поглинути з повітря, повністю насиченою парами води.

3. Вологість в’янення (ВВ) – найбільша кількість вологи у грунті, при якому рослини, відчувають дефіцит вологи і стійко в’януть.

4. Вологість розриву капілярів (ВРК) – найменша вологість грунту, при підвищенні якої капілярно – підвішена волога стає здатною пересуватися до межі витрати вологи (випаровування, поглинання рослинами).

5. Найменша вологоємність грунту (НВ) – найбільша кількість підвішеної вологи, яку може утримувати грунт.

6. Капілярна вологоємність грунту (КВ) – найбільша кількість вологи у грунті при близькому заляганні ґрунтових вод.

7. Повна вологоємність грунту (ПВ) – найбільша кількість вологи, яку може поглинути грунт при повному насиченні всіх пор водою.

8. Гранична польова вологоємність (ГПВ) – найбільша кількість води, яку може утримувати грунт в даних умовах.

9. Водовіддача грунту – це кількість вільної води, що стікає з грунту під дією гравітаційних сил при пониженні рівня ґрунтових вод.

10. Коефіцієнт фільтрації грунту (КФ) – характеризує здатність грунту фільтрувати воду при повному насиченні вологою. 40,7

Таблиця 11

Показники грунтово-гідрологічних констант.

Назва грунту	Генет ичний горизо нт Глиби на, см	Глибина, см	ПВ	НВ	ВВ	МГ	ПВ	НВ	МГ	ДАВ
			% до маси грунту				мм
Чорноземи звичайні середньогумус ні	Н/к	0-43	56,2	36	17,8	7,4	280,3	179,6	36,9	90,8
	Нрк	44-70	49,1	30,2	18,7	6,5	173,6	106,8	23	40,7
	РНк	71-100	46	27,2	17,9	5,8	194,8	115,2	24,6	39,4
Лучно - чорноземні	H(A)	0-45	42,3	30,0	11	7,7	222,7	157,9	40,5	100
	Hpk	46-83	36,8	27,0	9,5	6,5	174,2	113,6	30,7	82,9
	Phk	84-136	31,2	23,0	8,5	5,8	218,4	120,4	36,5	60,9
Лучно - болотні	Hiks/gl	0-26	60,1	28,2	10,5	7,1	185,7	87,1	21,9	119
	Hpiglks	27-56	56,5	30,0	11	7,7	214,4	113,0	29,2	144
	PGlks	57-66	56,3	27,0	9,5	6,5	228,6	109,6	26,4	199

Підвищити загальний запас ґрунтової вологи можна затриманням снігу, зменшенням поверхневого стоку талих та дощових вод. У нагромадженні ґрунтової вологи велике значення мають полезахисні лісосмуги. Весняне боронування грунту, або закриття вологи, дає змогу значно зменшити втрати води внаслідок фізичного випаровування.