5.3.3 Тилове забезпечення батальйону у наступі

Підготовка тилу батальйонудо забезпечення підрозділів у наступі проводиться одночасно з підготовкою до наступного бою підрозділів з урахуванням бойового завдання батальйону, темпів наступу, стану тилових підрозділів, ступеню забезпеченості рот (батарей) матеріальними засобами, наявності часу, можливої наявності зон зараження та зруйнувань на напрямку наступу, характеру місцевості, пори року, погоди та інших факторів конкретної обстановки.

При цьому особлива увага приділяється підготовці особового складу тилу, поповненню запасів матеріальних засобів в підрозділах та у взводі забезпечення до установлених норм, підготовці транспортних засобів і техніки тилу до роботи в складних умовах бойової обстановки, раціональному укладанню вантажів на автомобілі, кріпленню їх і укриттю. Несправна техніка тилу, яка не може бути відремонтована до початку наступу, евакуюється в ремонтну роту бригади (полку) або на відповідні склади бригади (полку). Тил батальйонів за необхідності підсилюється бригадними (полковими) транспортними засобами з боєприпасами та пальним.

Всі заходи, які проводяться при підготовці до наступу з безпосереднього зіткнення з противником, необхідно здійснювати з суворим дотриманням того режиму дій тилу батальйону, який установився раніше. Особлива увага повинна приділятись прихованості переміщення підрозділів тилу, недопущенню скупченості та інших дій, які можуть розкрити підготовку батальйону до наступу та демаскувати його бойовий порядок.

Розміщення і переміщення підрозділів тилув наступі залежить від бойового завдання батальйону, побудови його бойового порядку, призначення підрозділів тилу, умов місцевості, наявності доріг та інших факторів (рис.4).

У вихідному районі підрозділи батальйонного тилу розміщуються разом з батальйоном розосереджено вздовж доріг, в готовності до висування, розгортаючись для виконання завдань частково або повністю. При цьому взвод забезпечення батальйону розміщується з урахуванням зручності забезпечення підрозділів на відстані 300 - 400 м від бойових підрозділів.

Медичний пункт для зручності надання медичної допомоги, як правило, розміщується ближче до центру вихідного району, недалеко від командно-спостережного пункту батальйону.

При висуванні батальйону до рубежу переходу в атаку (на вогневі позиції) за бойовими підрозділами рухається медичний пункт, а за ним – взвод забезпечення. Порядок руху взводу забезпечення: автомобілі з боєприпасами, пальним, продовольством і кухнями, технічне замикання.

З виходом рот першого ешелону на рубіж переходу в атаку взвод забезпечення (без відділення технічного забезпечення) розміщується за другим ешелоном (резервом) батальйону на відстані до 3 км від рубежу переходу в атаку.

Медичний пункт батальйону розміщується за бойовими порядками рот першого ешелону по можливості поблизу командно-спостережного пункту батальйону на відстані 1,0 – 1,5 км від переднього краю.

В ході наступу батальйонні пункти бойового постачання, заправний і продовольчий переміщуються за другим ешелоном бойового порядку на відстані, яка дозволяє здійснювати безперебійне тилове забезпечення.

Медичний пункт батальйону переміщується за бойовими порядками рот першого ешелону.

В батальйоні шляхи підвезення та евакуації не призначаються. Для підвезення та евакуації використовуються наявні дороги і колонні шляхи (маршрути пересування підрозділів).

Матеріальне забезпечення.Потреба батальйону в матеріальних засобах визначається з урахуванням установлених витрат на день наступу та необхідних запасів на кінець дня бою.

Витрати боєприпасів в наступі будуть залежати від масштабів застосування сторонами різних видів зброї, тривалості артилерійської

Рис. 4. Розміщення та переміщення тилу мб в наступі

підготовки, характеру оборони противника. До початку наступу у вихідному районі витрати матеріальних засобів будуть незначними і можуть скласти: боєприпасів до стрілецької зброї – 0,05 – 0,1 бк, до зенітних ракетних комплексів типу "Стріла" - 0,15 бк; автомобільного бензину – 0,1 – 0,15 запр.; дизельного палива – до 0,12 запр.

Найбільш витрати боєприпасів можуть бути у перший день наступу: до стрілецької зброї – 0,4 – 0,6 бк, артилерійських і мін – до 2 бк і більше, до танків, БМП і ПТКР – до 1 бк.

До початку наступу на вогневих позиціях артилерії і мінометів, як правило, створюються додаткові запаси боєприпасів у розмірі 0,8 – 1,0 бк.

Поповнення витрачених в ротах, батареях боєприпасів здійснюється з батальйонного пункту бойового постачання, який очолює, як правило, командир взводу забезпечення батальйону.

В ході наступу начальник пункту бойового постачання організовує забезпечення підрозділів боєприпасами і ракетами за вказівками командира (начальника штабу) батальйону.

Середньодобові витрати автомобільного бензину (при темпі наступу 25 – 30 км за добу) можуть бути 0,35 – 0,4 запр., дизельного палива – 0,35 – 0,6 запр.

При машинах можуть створюватись додаткові запаси пального в обсязі: на танках – дизельного палива – 0,3 – 0,4 запр. (в бочках); на автомобілях – дизельного палива та автомобільного бензину – 0,2 запр. (в 20-ти і 10-ти літрових каністрах).

До початку наступу всі машини в батальйоні повинні бути заправлені пальним. Заправлення машин пальним здійснюється батальйонним заправним пунктом. Райони і час заправлення машин, як правило, визначає командир батальйону.

Поповнення танків, БМП (БТР) боєприпасами і заправлення їх пальним у ході наступу проводиться безпосередньо в бойових порядках. При неможливості підвезення боєприпасів і пального до танків, БМП (БТР) безпосередньо в бойові порядки транспортні засоби батальйону або бригади (полку) з боєприпасами і пальним підходять як найближче до них. Танки, БМП (БТР) почергово приховано підходять до місць розміщення транспортних засобів для поповнення боєприпасів і заправлення пальним.

Виходячи з прийнятих витрат матеріальних засобів на день наступу та за умови створення запасів матеріальних засобів на кінець дня бою за нормами військових обсяг підвезення може скласти: до початку наступу при створенні додаткових запасів мін на вогневих позиціях – 30 – 35 т; за день наступу – до 40 т.

Підвезення матеріальних засобів у наступі, як правило, проводиться від батальйону тилового забезпечення (роти матеріального забезпечення) бригади (полку) до взводу забезпечення батальйону бригадними (полковими) транспортними засобами. Від взводів забезпечення батальйонів до рот (батарей) матеріальні засоби доставляються транспортними засобами батальйону.

Боєприпаси для мінометної батареї батальйону можуть подаватись (підвозитись) транспортними засобами бригади (полку) безпосередньо на вогневі позиції.

Забезпечення особового складу батальйону готовою їжею організовується через батальйонний продовольчий пункт.

Захист, оборону і охорону тилуорганізовує заступник командира батальйону з тилу. Особиста відповідальність за виконання захисту, оборони і охорони в підрозділах тилу покладається на командирів підрозділів.

Захист, оборона, охорона тилу в наступі, як правило, здійснюється своїми силами і засобами, а також підрозділами, які виділяються за розпорядженням командира батальйону.

Організовуючи захист, як при підготовці до наступу, так і в ході його, підрозділи тилу необхідно розміщувати розосереджено, уміло використовуючи захисні і маскувальні властивості місцевості і укриття, які раніше займались нашими військами або противником. При цьому інженерні споруди противника можна займати лише після проведення ретельної і всебічної їх перевірки на зараженість та мінування.

При підготовці до наступу в залежності від наявності сил, засобів і часу здійснюється інженерне обладнання району розміщення батальйонного тилу. У першу чергу обладнуються щілини для особового складу і окопи для оборони, виконуються заходи щодо маскування району. У подальшому обладнуються бліндажі для особового складу, укриття для техніки і запасів матеріальних засобів.

Захист від високоточної і запалювальної зброї противника досягається передусім використанням наявних природних і штучних укриттів та інженерним обладнанням районів розміщення підрозділів тилу, використанням засобів індивідуального захисту, захисних властивостей місцевості і техніки. При зруйнуванні підприємств атомної та хімічної промисловості підрозділи тилу батальйону при необхідності виводяться із зон сильного зараження, районів пожеж, затоплень, зруйнувань у безпечні райони. Дії підрозділів тилу в зонах радіоактивного і хімічного зараження повинні організовуватись так, щоб особовий склад отримував найменші дози опромінення, а після виходу з цих зон був здатним виконувати поставлені завдання.

При відбитті нападу противника використовуються у першу чергу штатні сили і засоби підрозділів тилу батальйону, а також залучаються легкопоранені і хворі, які здатні вести бій.

Для безпосередньої охорони підрозділів тилу виставляються двозмінні і тризмінні пости та парні патрулі, організовується патрулювання на маршрутах підвезення та евакуації.

В окремих випадках для підсилення оборони і охорони підрозділів тилу та прикриття автомобільних колон, які здійснюють підвезення матеріальних засобів і евакуацію, рішенням командира батальйону можуть виділятись бойові підрозділи.

Управління тилом. Основа управління тилом – рішення командира батальйону на бій та його вказівки щодо організації тилового забезпечення підрозділів.

Командир батальйону у своїх вказівках щодо тилового забезпечення підрозділів, як правило, доводить місця розміщення підрозділів тилу батальйону, порядок їх переміщення в ході бою та визначає: завдання тилу при підготовці і в ході наступу; напрямок зосередження його основних зусиль; першочергові заходи щодо забезпечення підрозділів; розміри і строки створення запасів боєприпасів, пального, продовольства та інших матеріальних засобів, а також порядок їх підвезення; час і порядок приймання особовим складом їжі та використання продуктів проміжного харчування; організацію заправлення техніки пальним.

Керівництво тиловим забезпеченням в наступі командир батальйону здійснює шляхом доведення розпоряджень і команд. У батальйонній ланці управління ці розпорядження і команди доводяться до виконавців при особистому спілкуванні командира батальйону, начальника штабу і заступника командира з тилу з підлеглими, з допомогою технічних засобів зв’язку, через посильних, а також завчасно установленими сигналами.