5.3.2 Тилове забезпечення батальйону в обороні

Велике значення для успішного виконання батальйоном бойових завдань має підготовка його тилу. У бойовій обстановці без проведення визначеного комплексу підготовчих заходів тилу батальйону буде важко справитись із забезпеченням підрозділів.

При підготовці до оборони в батальйоні на основі прийнятих рішень з питань тилового забезпечення ставляться завдання ротам, батареям і тилу; здійснюється підготовка особового складу і техніки, висування і розміщення тилу у призначених районах, поповнюються запаси матеріальних засобів до установлених норм; організовуються всі види тилового забезпечення і взаємодія тилу, захист, оборона і охорона тилу та управління ним; здійснюється контроль готовності у тиловому відношенні рот і батарей до оборони, а тилу – до виконання завдань в бою; за необхідності проводяться і інші заходи.

Підготовка тилупроводиться одночасно з підготовкою бойових підрозділів. Обсяг заходів щодо підготовки тилу, строки і порядок їх виконання у кожному конкретному випадку залежать від бойового завдання батальйону, стану тилових підрозділів, ступеню забезпеченості матеріальними засобами рот (батарей), характеру місцевості, можливої наявності зон зараження та зруйнувань, наявності часу на підготовку, пори року, погоди та інших факторів конкретної обстановки.

При цьому особлива увага приділяється підготовці особового складу тилу, поповненню запасів матеріальних засобів, особливо боєприпасів, пального, засобів захисту та інженерного озброєння до установлених норм. Здійснюється підготовка транспортних засобів і техніки тилу до роботи в складних умовах бойової обстановки. Проводиться раціональне укладання вантажів на автомобілі, їх кріплення і укривання. Несправна техніка тилу, яка не може бути відремонтована, евакуюється в ремонтну роту чи на відповідні склади бригади (полку).

За необхідністю підрозділи тилу доукомплектовуються особовим складом, озброєнням, технікою, засобами захисту та іншим майном.

Під час підготовки батальйону до виконання бойового завдання підрозділи тилу при розміщенні у призначених районах надійно укриваються і ретельно маскуються, організовується їх захист, оборона і охорона.

Розміщення і переміщення підрозділів тилу у бою здійснюється згідно з рішенням командира батальйону. В механізованому батальйоні (окремому батальйоні і дивізіоні) розміщення тилу безпосередньо організовує заступник з тилу (в танковому батальйоні і дивізіоні – їх командири).

У кожному конкретному випадку розміщення і переміщення батальйонного тилу буде залежати від бойового завдання, яке виконує батальйон, прийнятого бойового порядку, стану і можливостей підрозділів тилу, характеру місцевості, погоди, дорожніх та інших умов (рис.1).

За будь-яких умов обстановки розміщення і переміщення тилу повинне забезпечувати: швидке і ефективне використання сил і засобів тилу, можливість здійснення ним ними маневру; тісну взаємодію підрозділів тилу батальйону між собою і відповідними підрозділами бригади (полку); стійке управління тилом і зменшення втрат від впливу противника.

Взвод матеріального забезпечення механізованого (танкового) батальйону розміщується в межах батальйонного району оборони, як

Рис. __. Розміщення тилу мб в обороні (варіант)

правило, за другим ешелоном (резервом) батальйону на відстані до 2,5 км від переднього краю.

Крім основних районів розміщення для підрозділів батальйонного тилу можуть призначатись, а при наявності часу, сил та засобів і обладнуватись в інженерному відношенні запасні райони.

Матеріальне забезпеченняпідрозділів батальйону в бою організується з метою своєчасного і повного задоволення їх потреби в озброєнні, техніці, боєприпасах, пальному, продовольстві, засобах захисту, а також в різному технічному, речовому, медичному і іншому майні та воді.

Успіх матеріального забезпечення підрозділів батальйону в бою досягається завчасним створенням і правильним ешелонуванням необхідних запасів матеріальних засобів, безперебійним поповненням їх витрат і втрат.

Основна величина, яка визначає потребу підрозділів у матеріальних засобах – витрати, які плануються на день бою.

Витрати матеріальних засобів в обороні нерівномірні. При підготовці до оборони до переходу противника в наступ витрати незначні і можуть досягати: боєприпасів стрілецьких, до танків і бойових машин піхоти – по 0,1 – 0,15 бк; пального – автомобільного бензину – 0,1– 0,2запр., дизельного палива – до 0,12 запр.; інженерного майна і будівельних матеріалів – до 2 т.

За день бою при відбитті атаки противника витрати боєприпасів різко зростають і можуть досягти: стрілецьких, ПТКР – 0,5 – 0,6 бк, до танків і бойових машин піхоти – 0,7 – 0,8 бк, мін – 1,5 - 2 бк.

Витрати пального дещо зростуть і можуть скласти: автомобільного бензину – 0,2 – 0,25запр., дизельного палива – 0,2 – 0,3 запр.

При повторних атаках у ході бою витрати боєприпасів ще збільшуються і можуть скласти: до танків (БМП) і ПТКР – до 1,0 бк, мін – до 2,0 бк.

Крім боєприпасів і пального у сучасному бою витрачається значна кількість інших матеріальних засобів. Їх потреба може досягати 20% від загальної маси витрачених боєприпасів і пального. Всього за добу ведення батальйоном оборонного бою витрати матеріальних засобів можуть скласти до 35 т, у тому числі боєприпасів – до 22 т, пального – до 7 т.

Батальйонні запаси утримуються і перевозяться у транспортних засобах взводу забезпечення (взводу матеріального забезпечення), машинах технічного обслуговування (МТО – АТ), а запаси які безпосередньо знаходяться в ротах (батареях) – в танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, при гарматах, мінометах і особовому складі. Частина цих запасів матеріальних засобів витрачається тільки з дозволу командира бригади (полку), а у випадках, які не терплять зволікання – з дозволу командира батальйону (дивізіону) з наступною доповіддю командиру бригади (полку). Цей недоторканий (по пальному – незнижувальний) запас складають: частина боєприпасів, які знаходяться при бойових машинах всіх типів, гарматах, мінометах, кулеметах, у солдат і сержантів (0,1 бк); визначена кількість пального в баках бойових і транспортних машин (0,2 запр.) та продовольства при особовому складі (1 добовидача) і в танках, БМП, самохідних установках для їх екіпажів (3 добовидачі).

Витрачені або знищені противником при підготовці і в ході бою запаси матеріальних засобів повинні поповнюватись кожного дня, а по можливості – негайно.

Батальйонний пункт бойового постачання (БПБ) розгортається силами і засобами автомобільного відділення для приймання і зберігання батальйонних запасів боєприпасів, а також для доставки і видачі їх в підрозділи.

До бойових машин (у взводи) та на ротні пункти бойового постачання з БПБ (з пункту передачі вантажів із транспортних засобів бригади, полку) боєприпаси можуть підвозитись бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) і автомобільними тягачами, які виділяються за вказівкою командира батальйону із рот і батарей.

Забезпечення батальйону пальним організовує заступник командира бригади (полку) з тилу через начальника служби пального.

Батальйонний заправний пункт (БЗП) розгортається силами і засобами автомобільного відділення для приймання і зберігання батальйонних запасів пального, доставки його в підрозділи, здійснення заправлення машин. Начальником батальйонного заправного пункту, як правило, призначається командир автомобільного відділення.

На майданчику розміром 30х50 м обладнуються укриття для особового складу, техніки, запасів пального і мастильних матеріалів в тарі. Для автомобілів відриваються та обладнуються котловани з апарелями, а для особового складу - відкриті та перекриті щілини, бліндажі.

Заправлення бойових машин батальйону здійснюється безпосередньо в бойових порядках у перервах між боями, вночі або за умов обмеженої видимості. Перед початком відходу підрозділів їх техніка повинна бути повністю заправлена. З виникненням загрози оточення також проводиться повне заправлення всіх машин. Крім того, при кожній машині створюються додаткові запаси в тарі.

Батальйонний продовольчий пункт (БПП) в бою розгортається силами і засобами господарчого відділення взводу забезпечення (взводу матеріального забезпечення) батальйону для приймання і зберігання батальйонних запасів продовольства, доставки і видавання його підрозділам та приготування гарячої їжі.

Установлені батальйоні запаси продовольства утримуються і перевозяться в транспортних засобах господарчого (автомобільного) відділення взводу забезпечення (взводу матеріального забезпечення).

Сухі пайки (бойові раціони) зберігаються у речових мішках особового складу та в спеціальних інвентарних укладочних ящиках бойових машин.

На майданчику розміром не менше 80 х 100 м обладнуються укриття для особового складу, кухонь, автомобілів з запасами продовольства та майном. Кухні розміщуються не ближче 30 м одна від іншої, поблизу

Рис. ___. Розміщення БПП мб на місцевості

кухонь (на відстані 10 – 15 м) розміщуються автомобілі, що їх буксирують, із запасами продовольства. Не ближче 15 м від кухонь обладнуються місця для чищення овочів, а на відстані 50 – 60 м - ями для відходів та залишків їжі. В окремих випадках на відстані 20 – 25 м від кухонь обладнуються місця (з підручних матеріалів) для приймання їжі та місця для миття казанків. Для кухонь та автомобілів обладнуються укриття у вигляді відкритих котлованів з апарелями для в’їзду і виїзду. В укритті обладнується водозбірний колодязь.

В обороні гаряча їжа повинна готуватись три рази на добу, як правило, із свіжих продуктів.

Приготування, видавання та приймання їжі організовуються, як правило, поза зонами зараження. У випадку вимушеної організації харчування в зонах радіоактивного зараження приготування, видавання та приймання їжі здійснюються: при рівні радіації до 1 рад/год – звичайним порядком; від 1 до 5 рад/год – в дезактивованих спорудах; вище 5 рад/год - в дезактивованих спорудах закритого типу.

Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються тільки консервовані та концентровані продукти в захищеній тарі і упаковці.

В районах, заражених отруйними речовинами, дозволяється готувати і приймати їжу тільки в спеціальних спорудах, обладнаних фільтровентиляційними установками.

В районах, заражених біологічними (бактеріальними) засобами, приготування і приймання їжі дозволяється тільки після ретельної дезинфекції території, польових кухонь і обладнання, а також повної санітарної обробки особового складу.

Продовольство і воду, які заражені радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними (бактеріальними) засобами, використовувати для приготування їжі забороняється.

Вода для приготування їжі в зонах зараження доставляється в герметичному посуді.

Забезпечення підрозділів батальйону водою для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб здійснюється з пунктів водопостачання, які обладнуються на джерелах води, та з водорозбірних пунктів, що створюються для роздавання підвезених запасів води. Використання для цих потреб води з інших джерел забороняється.

Зберіганню на водорозбірних пунктах підлягають запаси води, які призначені передусім для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб. З цією метою використовуються табельні резервуари з прогумованої тканини інженерно-саперних підрозділів (РДВ – 5000, РДВ – 3000, РДВ –1500, РДВ –100 та РДВ - 12) а також автомобільні, причіпні та переносні цистерни.

При організації забезпечення підрозділів водою виходять, як правило, із мінімальних норм споживання води. На господарчо-питні потреби, наприклад, для механізованих і танкових підрозділів передбачена норма споживання води 10 л на людину за добу (2,5 л на чай і запас води у флягах, 3,5 л для приготування їжі і миття кухонного інвентарю, 1 л для миття індивідуального посуду та 3 л на вмивання). При діях в умовах жаркого клімату кількість води збільшується до 15 л на людину за добу (4 л на чай і запас води у флягах, 3,8 л на приготування їжі і миття кухонного інвентарю, 1,2 л на миття індивідуального посуду і 6 л на вмивання). У виключних випадках, особливо при зараженні джерел води та при діях на місцевості з обмеженою кількістю водних ресурсів, вода може видаватись особовому складу за мінімально допустимою нормою тільки для пиття у кількості 2,5 л на людину (не більше п’яти діб) в умовах помірного клімату і 4 л (не більше трьох діб) в умовах жаркого клімату.

Для забезпечення роботи медичного пункту батальйону під час бою при масовому надходженні поранених і хворих добова потреба його у воді складає 0,3 – 0,5 м³.

Потреба у воді на санітарну обробку та миття особового складу визначається, як правило, з розрахунку 45 л на одну людину. Для прання 1 кг білизни (обмундирування) механізованим способом потрібно 60 л, а для прання ручним способом – 35 л води.

На дезактивацію озброєння, техніки і матеріальних засобів витрати води передбачені: при обробці з брансбойтів з щітками для однієї колісної машини – 70 л, гусеничної машини – 100 л, артилерійської гармати (міномета) – 40 - 60 л; при протиранні тканиною (ганчіркою) змоченою розчинами, для одного автомата – 0,5 л, для 1 т продовольства в тарі – 60 л, 1 т боєприпасів і технічного майна в тарі – 10 л; для прання у спеціальному розчині 1 кг обмундирування – 50 л.

Для технічних потреб необхідно: для миття однієї колісної машини – 75 л, гусеничної машини – 150 л, артилерійської гармати (міномета) – 40 л; для дозаправлення системи охолодження однієї колісної машини – в середньому 1,5 л і гусеничної машини – 8 л води на добу.

Підвезення матеріальних засобівпідрозділам батальйону – основа їх безперебійного забезпечення. Батальйону матеріальні засоби підвозяться за планом бригади (полку). У ланці бригада (полк) – батальйон підвезення організовується заступником бригади (полку) з тилу транспортними засобами батальйону (роти) тилового (матеріального) забезпечення безпосередньо до транспортних засобів взводу забезпечення (взводу матеріального забезпечення) батальйону. По можливості матеріальні засоби, особливо боєприпаси і пальне, бригадними (полковими) транспортними засобами можуть подаватись безпосередньо до танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів.

У всіх випадках порожні транспортні засоби взводу забезпечення після доставки матеріальних засобів підрозділам використовуються у першу чергу для евакуації поранених і хворих. При їх відсутності транспортні засоби завантажуються озброєнням, технікою та майном, які підлягають евакуації.

Технічне забезпечення по службах тилуорганізовується з метою підтримання техніки тилу у постійної готовності до застосування і забезпечення надійної її роботи, а також технічно правильної експлуатації, обслуговування, утримання (зберігання), своєчасного ремонту і евакуації.

Технічне обслуговування техніки тилу при підготовці та в ході оборонного бою здійснюється, як правило, безпосередньо в районах розміщення підрозділів тилу та в місцях розгортання машин технічного обслуговування.

Контрольні огляди і щоденне технічне обслуговування проводяться особовим складом, який обслуговує техніку. До проведення технічного обслуговування № 1 і № 2, особливо техніки, змонтованої на шасі автомобілів і причепів, крім того, може залучатись особовий склад відділення технічного обслуговування батальйону або ремонтної роти бригади (полку). У необхідних випадках в батальйоні проводиться також поточний ремонт.

Захист, оборона, охорона і маскування тилу. В ході оборони батальйон буде виконувати завдання в умовах постійної загрози зруйнування об’єктів атомної і хімічної промисловості, застосування противником високоточної зброї, ударів авіації і артилерії, танкових, механізованих, десантних підрозділів противника та диверсійно-розвідувальних груп (загонів). Тому за будь-яких умов обстановки всі дії тилу повинні бути забезпечені добре організованим і надійним захистом, обороною і охороною.

Захист, оборона і охорона тилу батальйону організовуються з метою виключити або максимально ослабити вплив противника на підрозділи тилу, зберегти їх боєздатність і забезпечити успішне виконання завдань, які стоять перед батальйоном.

Командир батальйону організовує захист, оборону, охорону і маскування особисто, а також через начальника штабу і своїх заступників з тилу і озброєння. Захист тилу здійснюється у загальній системі захисту батальйону.

Використання захисних та маскувальних властивостей місцевості при розміщенні і переміщенні підрозділів тилу значно зменшує імовірність і ефективність впливу противника, скорочує обсяг робіт по обладнанню в інженерному відношенні районів розміщення тилу. Тому для розміщення підрозділів тилу широко використовуються яри, лощини, зворотні схили висот, рови, котловини, кар’єри, печери, лісові масиви і т. п. У невеликих населених пунктах сили і засоби тилу батальйону (особливо особовий склад і запаси матеріальних засобів) можуть розміщуватись у міцних будинках, різних промислових і житлових приміщеннях, а також у підвалах та напівпідвалах.

Для захисту сил і засобів тилу від радіоактивних, отруйних та запалювальних засобів використовуються також брезенти, намети, чохли, мати з гілок і трави та інші підручні засоби.

З метою пожежної безпеки здійснюється обкопування районів розміщення підрозділів тилу. У місцях зберігання пального, боєприпасів і заправлення техніки машини розосереджуються на відстань, яка виключає їх запалювання від інших машин.

Для укриття підрозділів тилу повинні обладнуватись інженерні споруди. У першу чергу обладнуються укриття (щілини, траншеї, бліндажі) для особового складу. Потім обладнуються укриття для транспортних засобів з запасами боєприпасів батальйонного пункту бойового постачання, заправних засобів батальйонного заправного пункту, а також для батальйонного продовольчого пункту, засобів технічного обслуговування і ремонту.

Всі укриття обладнуються силами та засобами підрозділів тилу під керівництвом їх командирів. У разі необхідності командир батальйону виділяє їм для допомоги сили і засоби із приданих батальйону інженерно-саперних або з механізованих підрозділів.

Охорона тилу здійснюється з метою своєчасного попередження його особового складу про напад наземного і повітряного противника, а також збереження особового складу, озброєння і техніки підрозділів тилу, запасів матеріальних засобів. Це досягається шляхом організації у кожному підрозділі тилу безпосередньої охорони. У районах розміщення підрозділів тилу виставляються чатові, а за необхідності – спостережні і сторожові пости, дозори і висилаються патрулі.

Оборону і охорону тилу організовує заступник командира батальйону з тилу (начальник штабу). Він розробляє схему оборони і охорони, якою визначаються позиції відділень і смуги вогню (основні і додаткові сектори обстрілу). Особовий склад всіх підрозділів тилу включається у бойовий розрахунок.

Протиповітряна оборона підрозділів тилу здійснюється в загальній системі ППО батальйону.

Управління тиломбатальйону невіддільне від управління його бойовими підрозділами і є важливою складовою частиною цього процесу. Управління тилом полягає у постійному керівництві діяльністю підрозділів тилу і спрямуванні їх зусиль на повне і своєчасне виконання поставлених перед ними завдань.

Основа управління тилом – рішення командира батальйону на організацію бою та його вказівки щодо тилового забезпечення підрозділів.

Командир здійснює управління тилом через штаб батальйону та своїх заступників з тилу і озброєння.

Порядок роботи і зміст вказівок командира батальйону щодо організації тилового забезпечення підрозділів у кожному випадку будуть залежати від отриманого бойового завдання, наявності часу і конкретних умов організації бою. Але у всіх випадках при прийнятті рішення на бій командир повинен враховувати наявність у своїх підрозділах і стан не тільки озброєння і бойової техніки, а й транспортних засобів підвезення, боєприпасів, пального, продовольства, засобів захисту та інших матеріальних засобів.

Зв’язок з підпорядкованими підрозділами батальйону заступник командира батальйону з тилу здійснює шляхом особистого спілкування та з допомогою проводових і рухомих засобів.

Зв’язок командно-спостережного пункту батальйону з тиловим пунктом управління (ТПУ) бригади (полку) забезпечується радіо, проводовими і рухомими засобами. При підготовці до оборони і до переходу противника в наступ режим роботи радіозасобів визначається командиром (начальником штабу) бригади (полку). З початком наступу противника радіозасоби використовуються без обмежень.

Командир батальйону подає командиру бригади (полку) бойове донесення. В ньому крім відомостей бойового характеру відображається також інформація щодо забезпеченості підрозділів боєприпасами, пальним і продовольством, укомплектованості озброєнням, технікою, потреба в їх ремонті і евакуації.

Донесення по тилу складається заступником командира батальйону з тилу і подається заступнику командира бригади (полку) з тилу до установленого часу. В ньому указуються: місце розміщення взводу забезпечення (пунктів) батальйону; забезпеченість батальйону; можливості і стан транспортних засобів підвезення; втрати; трофеї.