- •Теорії виникнення грошей, основні постулати
- •Функції грошей їх суть і характеристика
- •Форми грошей їх еволюція і характеристика
- •Грошовий оборот і його структура
- •Грошовий обіг та принципи його організації
- •Грошовий ринок, його структура і суб’єкти
- •Закон грошового обігу та його використання
- •Попит на гроші і фактори що його визначають
- •Сутність та механізми формування пропозиції грошей
- •Грошова система і характеристика її основних елементів
- •Основні типи грошових систем і їх еволюція
- •Грошова маса показники її обсягу і структури. Грошові агрегати
- •Сутність інфляції та причини її виникнення
- •Класифікація видів інфляції за причинами виникнення та сферами зародження
- •Грошові реформи: методи та наслідки їх проведення
- •Форми і методи стабілізації грошей
- •Валютні відносини та валютні системи
- •Валютні курси та методи їх регулювання
- •Конвертованість валюти, її види та механізми забезпечення
- •Теорії кредиту
- •Функції та роль кредиту
- •Поняття банківської системи, основи її організації функції та завдання
- •Комерційні банки їх функції та класифікація
- •Операції комерційних банків та їх загальна характеристика
- •Методи реалізації рестрикційної політики центрального банку та її суть
- •Кредитні відносини центрального банку з комерційними банками
- •Роль центральних банків в регулюванні готівково-грошового обігу
- •Методи реалізації експансіоністської політики центрального банку та її суть
- •Грошово-кредитна політика центрального банку
- •Класифікація фінансових посередників, їх економічне призначення, функції та відмінності.
-
Конвертованість валюти, її види та механізми забезпечення
Конвертованість (обіг національної грошової одиниці) – можливість обмінюватись на іноземні валюти.
Конвертованість національної грошової одиниці забезпечує країні такі вигоди:
-
вільний вибір виробниками та споживачами найбільш вигідних ринків збуту та закупок як всередині країни так і за кордоном;
-
розширення можливостей залучення іноземних інвестицій та здійснення інвестицій за кордоном;
-
можливість здійснення міжнародних розрахунків в національній валюті;
-
«підтягування» національного виробництва до міжнародних стандартів по цінах, витратах і якості.
За ступенем конвертованості розрізняють:
-
вільно конвертована (резервна) – яка вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти (долари, фунти стерлінги, євро, єни);
-
частково конвертована – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження по причині нестачі валюти, тиск зовнішньої заборгованості та ін.;
-
замкнута (неконвертована) – функціонує в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти;
-
клірингова валюта – розрахункові валютні одиниці, що функціонують на основі клірингових угод, які укладаються для вирівнювання платіжного балансу (отримання кредиту).
Конвертованість валюти є необхідною для забезпечення процесу демонополізації економіки, її структурної перебудови, інтеграції у світове господарство і т. ін.
-
Теорії кредиту
Справжнє теоретичне обґрунтування кредиту з´явилося лише наприкінці XVIII ст. як результат досліджень його суті і тривалих дискусій, що продовжуються і в сучасних умовах. Загалом, суть кредиту і його роль у забезпеченні розширеного відтворення розглядається з позицій двох провідних напрямків - натуралістичної і капіталотворчої концепцій.
Натуралістична теорія склалася як результат досліджень класиків економічної теорії А.Сміта (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823). Суть натуралістичної теорії кредиту характеризують такі положення:
• об´єктом кредиту стає тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних матеріальних цінностей, які можуть бути позичені одним учасником економічних відносин іншому. Тобто кредитуванню підлягають негрошові ресурси;
• кредит - це рух лише натуральних благ, тому кредитуванню підлягають лише існуючі в даному суспільстві цінності. Тому кредит є способом їх перерозподілу;
• позичковий капітал ототожнювався з реальним капіталом, тобто з капіталом у речовій формі;
• кредит здатний виконувати лише пасивну пере-розподільчу функцію. Тому пасивні операції нібито є первинними порівняно з активними;
• банки виступають лише посередниками у кредиті, їх роль зводиться спочатку до акумулювання вільних коштів, а потім до їх розміщення у позику.
Прихильники натуралістичної форми теорії кредиту активно сприяли вдосконаленню теорії і практики кредиту. Водночас, цей підхід мав багато суттєвих недоліків. Зокрема:
• не до кінця було з´ясовано особливості позичкового капіталу та його відмінності від реального капіталу;
• нагромадження позичкового капіталу помилково розглядалося як відображення реального капіталу;
• визначаючи похідний характер кредиту від виробництва, А.Сміт і Д.Рікардо не зрозуміли його зворотний вплив на сферу виробництва, не з´ясували оборот реального капіталу;
• одностороннім був підхід до банків лише як посередників, що не дозволило з´ясувати їх активного впливу на процес відтворення;
• помилковим було тлумачення суті процента, який виводився з норми прибутку, та ігнорування залежності процента від зміни попиту на позичковий капітал, його пропозиції та відносної самостійності руху процента і його впливу на зміну ринкової кон´юнктури.
Капіталотворча теорія кредиту визнавала кредит як і гроші безпосереднім капіталом, суспільним багатством, а тому розширення кредиту тлумачила як нагромадження капіталу. Банки тлумачилися не посередниками, а фабриками кредиту, а надання кредиту - є їх активні операції, первинні відносно пасивних. Основоположні концепції капіталотворчої теорії сформував англійський економіст Дж.Ло (1671-1729). Він обґрунтував ідею, що кредит не залежить від процесу відтворення. Йому належить вирішальна роль в економіці. Щоб розірвати вузькі межі обігу грошей, Дж.Ло пропонував емітувати в обіг незабезпечені нерозмінні грошові знаки і з їх допомогою в короткий термін часу збагатити країну. Але, реалізуючи цю ідею на практиці, Дж.Ло привів свій банк до краху, а саму ідею капіталотворчої теорії дискредитував.
Проте з розвитком кредитної системи ідеї капіталотворчої теорії відродилися, ідеї Дж.Ло далі розвивали Г.Маклеод, Й.Шумкетер, А.Ган та інші, які кредит вважали безмежним, а тому безмежним нібито є і капітал та депозити, які він створює. Інфляційний кредит нібито і є рушійною силою відтворення й економічного зростання.