2. Характерні особливості сучасних міжнародних Відносин

МЕВ відображають ринковий характер національних економік. Ознаками МЕВ як сфери розвинутого ринкового господарства є:

- Економічне відокремлення учасників на базі світового поділу праці та національних кордонів;

- Міжнародний обмін факторами і результатами виробництва, що привів до створення та функціонування світових ринків товарів, послуг, капіталів, робочої сили, технологій;

- Дія законів попиту, пропозиції, вільного ціноутворення;

- Конкурентна боротьба продавців, покупців, товарів і послуг;

- Схильність монополізації у міру концентрації виробництва і збуту.

МЕВ в порівнянні з внутрішньонаціональними мають і свої специфічні особливості, серед яких:

• набагато більші обсяги обміну;

• незрівнянно більше число суб'єктів;

• масштабніша (нерідко глобальна) і гостра конкуренція між товарами, послугами, продавцями, покупцями, сполучена з набагато більшими втратами при ураженні;

• специфічна інфраструктура функціонування міжнародних економічних відносин у вигляді міжнародної стандартизації та сертифікації виробництва та продукції, розвитку міжнародних перевезень, зв'язку, інформаційного середовища, світового валютного ринку і т.п.;

• особлива система регулювання міжнародних економічних відносин на національному рівні (у формі зовнішньоторговельної політики держав), двосторонньому (в рамках двосторонніх угод), багатосторонньому (в рамках багатосторонніх угод та інтеграційних об'єднань), міжнародному (під егідою міжнародних організацій);

• набагато більший взаємозв'язок і взаємозалежність окремих форм міжнародних економічних відносин в рамках їх системи в порівнянні з аналогічним зв'язком на внутрішньому ринку.

Становлення і розвиток МЕВ обумовлено появою ряду передумов на національному та міжнародному рівнях.

До передумов розвитку МЕВ на національному рівні слід віднести:

• перехід від натурального типу господарювання до товарного виробництва;

• затвердження товарно-грошових відносин з їх головною метою максимізація прибутку;

• якісний стрибок у розвитку продуктивних сил в ході промислової революції, який дозволив перейти до масового виробництва товарів понад внутрішніх національних потреб.

До передумов розвитку МЕВ на міжнародному рівні відносяться:

• нерівномірність розподілу природних і набутих факторів виробництва між країнами, що полягає в основі міжнародного поділу праці;

• усвідомлення народами економічних переваг від світогосподарських зв'язків для росту добробуту нації в цілому;

• створення на базі НТП інфраструктури зовні економічних зв'язків (залізниць, засобів зв'язку, транспорту тощо).

До факторів, які надали найбільш серйозний вплив на формування і розвиток МЕВ, можна віднести:

1. НТП, значно збільшив обсяги і розширив асортимент міжнародного товарообміну, залучивши до сфери світогосподарських зв'язків обмін послугами і технологіями, що забезпечує безперервне (у часі і просторі) функціонування світового фінансового ринку, полегшення й спрощення процесів міжнародної трудової міграції.

2. Загострення глобальних проблем (екологічної, сировинної, енергетичної, продовольчої, демографічної та ін.) Активізувало міжнародне співробітництво у сфері науково-дослідних робіт, спільного освоєння надр Землі і Світового океану, охорони навколишнього середовища та ін.

3. Лібералізація зовнішньоекономічної політики практично всіх країн світу. Особливо чітко виявилася в останні 50 років і що реалізувалася в ослабленні заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, поліпшенні інвестиційного клімату в багатьох (особливо тих, що розвиваються) країнах, пом'якшенні національної міграційної політики, безумовно, сприяла розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин у світовому господарстві.

4. Зміни в системі міжнародного поділу праці. Місце і роль країни в міжнародному поділі праці зараз все менше залежить від її природно-кліматичних ресурсів і географічного положення і все більше від «придбаних ресурсів» (технологій, капіталу, якісного складу робочої сили), а також від того, наскільки та чи інша країна «вписується» у стратегічні цілі найбільших міжнародних корпорацій. Це значно змінило географічні потоки товарів і послуг у світовому господарстві: промислово розвинені країни перетворилися на головних світових експортерів продовольства, із країн все більше експортується машинотехнічна продукція, одяг, взуття, інші готові вироби.

5. Процеси регіональної економічної інтеграції, що охопили всі без винятку континенти, вплив яких на розвиток міжнародних економічних відносин неоднозначний: з одного боку, вони сприяють інтенсивному розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин між країнами-членами інтеграційних об'єднань, а з іншого – стримують розвиток міжнародних економічних відносин з третіми країнами.

6. Зростаюче значення в світовому господарстві міжнародних корпорацій, в сучасних умовах відіграють визначальну стратегічну роль у розвитку, як окремих форм міжнародних економічних відносин, так і їх системи. В даний час налічується 82 тис. ТНК (за даними на 2013 г.).

7. Створення та постійне вдосконалення системи світового та регіонального регулювання міжнародних економічних відносин як відповідь на постійно виникаючі проблеми їх розвитку, що дозволило створити загальну для всіх країн нормативно-правову базу функціонування світогосподарських зв'язків у вигляді Віденської конвенції про договори купівлі-продажу товарів, Оттавської конвенції про міжнародну фінансову оренду, Керівництва по складанню міжнародних договорів про компенсаційні угоди, про промислове співробітництво і т. п.

8. Формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічних відносин, що включає всесвітні мережі транспорту, комунікацій, глобальні інформаційні мережі, що значно прискорює в часі практичну реалізацію світогосподарських зв'язків, породжує нові способи їх здійснення (укладення міжнародних товарних угод і трудових контрактів в мережі Інтернет, купівля-продаж товарів і послуг на міжнародних товарних біржах, аукціонах, торгах, практично негайне здійснення міжнародних розрахунків і т. п.).

9. Політичні чинники: розпад колоніальної системи імперіалізму, СРСР, СЕВа, об'єднання Німеччини в поєднанні зі зміною пріоритетів економічного розвитку багатьма країнами, змінили місце і роль розвиваються і були соціалістичних країн у світовій економіці, які не можна оцінити однозначно. Одні країни (наприклад, країни НІК, Китай, Індія) посилили свої позиції на світових ринках, інші – втратили їх.