Тема 3. Міжнародний поділ праці та кооперація виробництва
1. Поняття факторів виробництва і їх міжнародний поділ
Основне питання ринкової економіки – це що, як і для кого виробляти. Він передбачає наявність цілого ряду факторів виробництва, які можуть бути використані для створення продукту, який необхідний. Що ж в економічній науці вважається виробництвом?
До виробництва відноситься будь-яка діяльність, яка необхідна для самого створення товару, його транспортування і зберігання, для його доведення до безпосереднього споживача. Таким чином, до виробництва відноситься лише та діяльність, яка задовольняє потреби і виробляється за винагороду. Приклад, діяльність по наклейці шпалер своїми силами у себе в квартирі не відноситься до виробництва. Але якщо ці ж шпалери у Вас в квартирі наклеює найманий працівник, то його діяльність відноситься до виробництва.
В економічній науці існують різні точки зору з приводу того, що ж відноситься до факторів виробництва. Але економічна наука єдина у визначенні самого поняття факторів виробництва.
Фактори виробництва (factorsofproduction) – це ресурси, які необхідно витратити, щоб виробити товар. Такими факторами є праця, земля, капітал. Це звичайний перелік факторів виробництва, хоча деякі економісти визнають існування набагато більшого числа факторів виробництва. Так, наприклад Едвард Лімер (Кембриджський університет) до факторів виробництва відносить три типи робочої сили, чотири типи землі, мінеральних ресурсів, капітал. Кірєєв А.П. у своєму підручнику «Міжнародна економіка» виділяє чотири фактори виробництва: капітал, праця, технологію, землю. Розглянемо визначення кожного з чотирьох названих факторів виробництва:
1. Праця як фактор виробництва – фізична і розумова діяльність людей, спрямована на отримання доходу для задоволення потреб. Праця відрізняється від фізичної роботи в широкому сенсі, так, «працею може бути лише діяльність футболіста – професіонала, а не любителя».
2. Земля як фактор виробництва це – все, що надала природа в розпорядження людини для її виробничої діяльності (ґрунт, корисні копалини, ліси, річки, моря, повітря і т.п.). Земля дуже широке поняття, що охоплює всі надані природою безкоштовно природні ресурси, які використовує людина в своїй виробничій діяльності.
3. Капітал – до нього відносять всі використовувані в процесі виробництва засоби – будівлі, машини, станції, сировина, всі складські запаси готової і неготової продукції. В цьому випадку не важливо для яких наших цілей він (капітал) використовується – для виробництва або для споживання. Перебуваючи у виробництві, всі ці засоби відносять до виробничого фактору «капітал».
4. Технологія як фактор виробництва – це наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності, спрямовані на отримання доходу.
Фактори виробництва земля і праця називають первинними факторами виробництва, а капітал і технологію – похідними. Але праця і земля можуть вважатися первинними тільки тоді, коли це праця, що не вимагає початкового навчання та земля, якщо вона ще не зазнала змін в процесі виробництва.
Праця, що вимагає навчання людини за участю іншої робочої сили і засобів виробництва не можна вважати первинним чинником. Землю, яка якісно змінилася в результаті оранки, будівництва, меліорації також не можна назвати первинним чинником. Ці чинники можна вважати первинними лише в глибокій історичній ретроспективі, але саме ці фактори сприяли виникненню «капіталу» і «технології».
Кожний з факторів виробництва має свою ціну. Ціною праці – є його оплата, технології – ліцензійний або патентний платіж, землі – земельна рента, капіталу – банківський відсоток.
Держави сучасного світу різною мірою наділені окремими факторами виробництва, тому і ціни на фактори виробництва різні в різних країнах. Безумовно, земля в Швейцарії дорожче, ніж в Україні, робоча сила Німеччини дорожче, ніж у Китаї, ціна технології в Японії нижче, ніж в Індії, ціна капіталу в США є відносно низькою порівняно з Польщею і т.д.
Міжнародний поділ факторів виробництва – історично сформоване зосередження окремих факторів виробництва в різних країнах, що є передумовою виробництва певних товарів, економічно більш ефективне, ніж в інших країнах.
При розгляді міжнародного поділу факторів виробництва фактору праця відводиться особливе місце. Це викликано тією обставиною, що суспільний поділ праці став причиною і умовою виникнення товарного виробництва. Велике місце у вивченні процесів розподілу праці належить роботам К. Маркса, А. Сміта і Д. Рікардо.
Міжнародний поділ праці – це вища ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.
Розподіл праці між різними країнами заснований на доцільності виробляти продукцію у тій країні, де її виробництво пов'язане з найменшими витратами.
Приклад: ФРН виробляє високотехнологічні товари і продає їх за кордон (ліки, мотори, турбіни, оргтехніка, транспортні засоби), а ввозить ті товари, які не може виробляти на своїй території або проводить їх в недостатній кількості (південні фрукти, нафта, залізна руда , кольорові метали). Бразилія має абсолютні переваги з виробництва кави, США – пшениці. Саме цей товар і займає велику питому вагу в загальному обсязі сільськогосподарської продукції, що продається.
Основними факторами, які впливають на міжнародний поділ праці, є:
- Необхідність підвищення продуктивності праці;
- Досягнення найвищої ефективності виробництва;
- Прагнення до зниження витрат виробництва.
Міжнародний поділ такого фактору виробництва як земля має на увазі, що країни різною мірою наділені корисними копалинами, ґрунтовими, водними ресурсами, кліматичними умовами.
Міжнародний поділ капіталу виражається в різному рівні забезпечення держави накопиченими запасами матеріальних засобів. Їх величина залежить не тільки від рівня економічного розвитку країни, а й від історичних традицій, досвіду виробництва, рівня розвитку ринкового механізму і т.п.
Міжнародний поділ технології є результатом відмінностей у рівні розвитку НТП і виступає наслідком забезпеченості такими факторами як праця і капітал. Голландська технологія вирощування живих квітів, їх збереження, транспортування забезпечує Нідерландам лідируюче місце в світовій торгівлі.
Безумовно, наведена концепція міжнародного поділу факторів виробництва носить схематичний і умовний характер. Неможливо пояснити тяжке становище країн, що розвиваються поганим їх забезпеченням трудовими і природними ресурсами, як і торгівлю між США та Німеччиною тільки відмінностями в їх забезпеченості технологіями. Дуже часто фактори виробництва виступають як передумови міжнародного поділу праці, а обличчя країни визначають як комбінацію всіх цих факторів.