30

Тема 1. Предмет і завдання дисципліни «мев».

1. Теоретичні основи МЕВ

Міжнародні економічні відносини є передумовою формування світового господарства, а в XX столітті їх можна розглядати вже як головний елемент світової економіки і як результат її розвитку.

Як складова частина всього світового господарства міжнародні економічні відносини являють собою систему відносин економічного взаємозв'язку і взаємозалежності національних господарств.

Розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, економічними угрупованнями, окремими фірмами та організаціями проявляється в поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, збільшенні відкритості національних економік, їх переплетенні і зближенні, розвитку і зміцненні регіональних міжнародних структур.

Ці процеси взаємодії, зближення, співробітництва носять суперечливий, діалектичний характер. Діалектика міжнародних економічних відносин полягає в тому, що прагнення до економічної незалежності, зміцнення національних господарств окремих країн приводить у результаті до все більшої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглиблення міжнародного поділу праці.

В предмет міжнародних економічних відносин входить вивчення двох найважливіших складових: власне міжнародних економічних відносин та механізму їх реалізації.

Міжнародні економічні відносини включають суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) у системі світового господарства. Досліджується не економіка зарубіжних країн, а особливості їх економічних відносин. Як і наука, МЕВ вивчає не будь-які економічні відносини, а найбільш часто повторювані, типові, характерні, що визначають відносини.

Механізм реалізації міжнародних економічних відносин – це сукупність правових норм і інструментів з їх реалізації (міжнародні угоди, договори, конвенції, хартії, кодекси, керівництва і т.п.), прийнятих на національному та міждержавному рівнях, включаючи регіональні та глобальні міжнародні економічні організації.

Суб'єктами МЕВ на різних рівнях виступають:

• на мікрорівні – окремі громадяни, підприємства і фірми, що здійснюють зовнішньоекономічні операції;

• на макрорівні – національні держави, що регулюють і безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність;

• на наднаціональному рівні – міжнародні організації та наднаціональні інститути.

Їхня мета – виробити спільну для всіх учасників нормативно-правову базу здійснення міжнародних економічних відносин в тій чи іншій сфері.

У світовій економіці розвиваються всі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:

1. міжнародна торгівля товарами і послугами;

2. міжнародна міграція капіталу;

3. міжнародна міграція робочої сили;

4. міжнародна передача технологій;

5. міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини;

6. міжнародна економічна інтеграція;

7. міжнародні зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем.

Всі форми МЕВ взаємопов'язані і взаємозалежні.

Об'єктами міжнародних економічних відносин є:

• товари в матеріальній формі (сировинні і продовольчі товари, готові вироби, продукція обробної промисловості, машинотехнічна продукція);

• послуги (міжнародні інжиніринг, консалтинг, аудит, лізинг, туризм, перевезення, розрахунки тощо);

• технології (патентні та безпатентні ліцензії, товарні знаки);

• капітал (прямі і портфельні закордонні інвестиції, міжнародний кредит);

• робоча сила.

Розвитку міжнародної економіки притаманні такі глобальні тенденції:

• посилення взаємозалежності національних господарств, їх господарських зв’язків;

• перехід багатьох країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу;

• розвиток продуктивних сил під зростаючим впливом технологічної революції;

• поширення ідеї загальнолюдських цінностей, що набуває все більшого глобального значення в діяльності окремих держав.

Значення теорії міжнародної економіки значно зростає в сучасних умовах, коли економічна взаємозалежність держав набуває глобального характеру. Внутрішній національний економічний розвиток і загальноекономічний стан тієї чи іншої держави багато в чому визначається міжнародними чинниками, міжнародним розподілом праці, міжнародною конкуренцією, міжнародним рухом капіталів і т.п.

Міжнародна економіка – це сукупність національних господарств, об'єднаних раціональними видами світогосподарських зв'язків. Вона спирається на більш-менш загальний для всього людства рівень розвитку продуктивних сил, на обумовлене ним всесвітнє розподіл праці, в яке в тій чи іншій мірі залучені всі країни, і зачіпає не тільки сферу обігу, а й сферу виробництва.

Предметом теорії міжнародних економічних відносин є:

- Закономірності функціонування і розвитку ринкової системи організації господарського життя в міжнародному масштабі;

- Закономірності формування сукупного попиту та сукупної пропозиції на товари та фактори виробництва, що знаходяться в міжнародному обігу;

- Інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки, таких її секторів як бюджетний, грошовий, зовнішній в умовах їх взаємодії з економікою інших країн;

- Тенденції розвитку міжнародних фінансових ринків і фінансових механізмів, обслуговуючих функціонування міжнародної економіки;

- Інституціональна структура регулювання міжнародної економіки, принципи її формування, тенденції розвитку та шляхи вдосконалення.

Для аналізу економічного становища світу використовується цілий ряд показників, що характеризують динаміку і стан світової економіки. Основний з них – валовий світовий продукт (ВМП). Цей показник виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, вироблених на території всіх країн світу, незалежно від національної приналежності діючих там підприємств у визначений період часу. Облік кінцевої продукції передбачає виключення повторного рахунку сировини, напівфабрикатів, інших матеріалів, палива, електроенергії і послуг, використаних у процесі її виробництва. Підрахунок ВМП проводиться в єдиній валюті – долари США по поточному і незмінному курсу, хоча ці показники не можуть претендувати на точний кількісний вимір в окремих країнах і регіонах.

Етапи розвитку сучасних МЕВ:

I етап. Кінець XIX - 20-ті роки ХХ ст. Світове господарство характеризувалося поєднанням ринкових відносин з позаекономічним примусом у взаємозв'язках між метрополіями і залежними країнами.

II етап. З 20-х і до кінця 80-х років ХХ ст. розвиток світового господарства характеризувався історичним протистоянням двох світових систем:

переважно ринковою - світове капіталістичне господарство;

переважно командно-адміністративної - світове соціалістичне господарство, частка якого в промисловому виробництві становила понад 40%.

III етап. Кінець 80-х - початок 90-х рр. ХХ ст. – по теперішній час. З переходом від командно-адміністративних систем до ринкових змінюється система взаємовідносин у всесвітньому господарстві. Все більшого значення набувають економічні контакти між країнами, розширюється коло цих відносин, при цьому швидко розвиваються виробничо-економічні зв'язки та контакти, що сприяє поглибленню міжнародного поділу праці та посиленню інтеграційних процесів в економіці, широкого доступу до інформації, розподілу нових технологій. Все це сприяє формуванню світової спільноти більш пристосованого до співпраці, посилює процес інтернаціоналізації економік. Людство розвивається в напрямку формування єдиної системи господарювання, що ні суперечить збереженню специфіки та особливостей різних регіонів. При цьому в розвинутій ринковій економіці відбувається трансформація в бік соціально спрямованого господарювання.