2.3. Кількісний та якісний аналіз результатів формувального експирименту

З метою визначення ефективності розроблених нами умов процесу підготовки студентів 4 курсу спеціальності «Початкове навчання» до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи було проведено два діагностичних зрізи: початковий – для визначення стану підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи (на етапі констатувального експерименту), та контрольний – на завершальному етапі експериментальної роботи.

Ефективність розробленої моделі підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи підтверджується аналізом кількісних і якісних результатів дослідження, а також статистичною обробкою результатів дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальне дослідження передбачало вирішення таких завдань:

- розробку та експериментальну перевірку ефективності моделі підготовки студентів 4 курсу спеціальності «Початкова освіта» до формування загально- навчальних умінь молодших школярів;

- виявлення та оцінку динаміки змін підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів під впливом впровадженої моделі та формулювання висновків про її доцільність і ефективність.

В експериментальному дослідженні на формувальному етапі приймали участь 49 студентів 4 курсу спеціальності «Початкова освіта» Інституту педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова на змісті дисципліни психолого-педагогічного циклу «Педагогічні технології в початковій школі». Вони були поділені на дві групи: експериментальну (ЕГ) – 28 осіб та контрольну (КГ) – 25 осіб. Вибір груп був обумовлений вимогами рівноцінності та типовості контингенту студентів контрольної та експериментальної груп на основі результатів першого зрізу. Відповідно до розподілених груп в експериментальній групі впроваджувалася розроблена нами модель підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.

Основними компонентами готовності та критеріями прояву готовності студентів ВНПЗ до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, за якими здійснювалось виявлення рівня сформованості готовності, були наступні:

• мотиваційний компонент (позитивне ставлення майбутніх учителів до педагогічної діяльності та розуміння власних потреб, прагнень і цілей; усвідомлення потреби і цінності формування загальнонавчальних умінь молодших школярів; спрямованість на пошук інформації про систему відповідних знань і вмінь; усвідомлення того, що сформованість у молодших школярів загальнонавчальних умінь є гарантованою умовою успішного навчання);

• когнітивно - операційний компонент (сформованість знань про теорію поетапного формування пізнавальних дій учнів та знань про сутність, структуру та закономірності формування загальнонавчальних умінь молодших школярів; знання особливостей методики формування загальнонавчальних умінь молодших школярів ( в тому числі, і в нових нестандартних умовах); уміння досягати позитивних результатів під час формування загальнонавчальних умінь молодших школярів);

• аналітико-результативний компонент готовності (спроможність критично оцінювати ефективність і результативність своїх дій під час формування загальнонавчальних умінь молодших школярів; вміння коригувати операційний склад загальнонавчальних умінь молодших школярів залежно від самооцінки).

На основі розглянутих загальнотеоретичних характеристик та аналізу компонентів та критеріїв готовності майбутнього вчителя початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, нами було визначено такі рівні готовності:

- низький рівень сформованості готовності характеризуються байдужим, незацікавленим відношенням студентів до вивчення педагогічних дисциплін, поверховим уявленням про те, що саме представляють собою загальнонавчальні уміння. Для студентів з таким рівнем властиве невміння застосовувати набуті знання та уміння щодо формування загальнонавчальних умінь молодших школярів в період проходження педагогічної практики. До цього рівня належать студенти, які нерегулярно працюють з літературою, епізодично займаються самоосвітою. Відсутня система умінь формування вище згаданих умінь молодших школярів, сформовані лише окремі складові професійно-педагогічної підготовки, вирішують завдання лише репродуктивного характеру, не завжди орієнтуються у навчальних ситуаціях;

– середній рівень підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів характеризуються недостатнім проявом бажання діяти в навчальних ситуаціях; знання про загальнонавчальні уміння мають цілісний характер, але використовуються лише на репродуктивному рівні. Такі студенти використовують стереотип у виконанні навчальних дій, прояв певних якостей особистості потребує вдосконалення знань з педагогічних дисциплін. Нечіткі уявлення про методи та засоби формування загальнонавчальних умінь; не чітко виражене прагнення до самовдосконалення та самоаналізу своєї діяльності;

- високий рівень підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів характеризується ґрунтовними знаннями про загальнонавчальні вміння та методи їх формування; прагненням до самовдосконалення та нестандартного вирішення навчальних та виховних ситуацій. Такі студенти характеризуються допитливістю, ерудованістю, усвідомленням важливості формування загальнонавчальних умінь молодших школярів для навчання так і для подальшого їх життя; здатністю працювати без зовнішнього нагляду; умінням вступати в контакт, орієнтується в ситуаціях; уміє задовольняти потреби учнів.

Цілеспрямована робота, з підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів у ході вивчення експериментальною групою професійно-орієнтованої дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі» за спеціально розробленою моделлю, відбувалось формування основних складових мотиваційного, когнітивно-операційного та аналітико-результативного компонентів, що передбачає формування стійкої мотивації, основних знань,практичних умінь та умінь об’єктивно оцінювати власний рівень підготовки до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи.

Діагностику рівня мотиваційного та когнітивно-операційного компонентів готовності майбутніх вчителів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи було здійснено з допомогою першого зрізу (результати констатувального експерименту). Попередній (початковий) зріз було проведено за допомогою методу анкетування та вирішення практичного завдання (Додаток ). Результати дозволили визначити учасників експериментальної та контрольної груп та проаналізувати індивідуальну динаміку змін рівня сформованості мотиваційного, когнітивно-операційного та аналітико-результативного компонентів готовності студентів експериментальних та контрольних груп до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи під час навчання у ВНПЗ.

Другий зріз було проведено після формувального експерименту, метою якого було виявити динаміку змін рівня сформованості мотиваційного, когнітивно-операційного та аналітико-результативного компонентів готовності майбутніх вчителів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи в експериментальній та контрольній групі. Завершальний зріз був проведений також за допомогою методів анкетування та вирішення практичних завдань (Додаток ).

Приріст сформованості рівнів готовності у студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи було підраховано завдяки аналізу результатів дослідження.

Перейдемо до більш детального аналізу дослідження відповідно до компонентів процесу підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.

Під час аналізу рівня сформованості мотиваційного компонента, ми спиралися на наступні показники:

- інтерес і орієнтація на педагогічну діяльність та формування загальнонавчальних умінь молодших школярів;

- усвідомлення важливості, значущості уміння формувати загальнонавчальні вміння для професійної діяльності педагога;

- бажання обирати оптимальні шляхи, методи та форми що сприятимуть ефективному формуванню загальнонавчальних умінь у молодших школярів.

Результати першого зрізу (табл. 2.1.) до формувального експерименту демонструють майже однакові показники в експериментальній та контрольній групах. З цього слідує, що підготовка студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи за мотиваційним компонентом переважно на середньому рівні ЕГ – 50% (14 осіб), КГ – 56% (14 осіб). Низький рівень підготовки, мала така кількість студентів у експериментальній та контрольній групах: ЕГ - 6 осіб (21,5%), КГ – 6 осіб (24%). Високого рівня сформованості досягло 28,6% студентів (8 осіб) у експериментальній та 20% (5 осіб) у контрольній групі.

Таблиця 2.1.

Рівні сформованості мотиваційного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів до і після формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах

Рівень сформованості	Експериментальна група (ЕГ) 28 осіб											Контрольна група (ЕГ) 25 осіб
	1-й зріз		2-й зріз						Приріст, %		1-й зріз				2-й зріз			Приріст, %
	К-сть	%		К-сть		%		К-сть			%	К-сть		%
Високий	8	28,6			10		35,7	+7,1		5			20	6		24	+4
Середній	14	50			15		53,6	+3.6		14			56	15		60	+4
Низький	6	21,5			3		10,7	-10,8		6			24	4		16	-8

Рис. 2.2. Порівняльна діаграма рівнів сформованості мотиваційного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів до формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах (%).

Рис. 2.3. Порівняльна діаграма рівнів сформованості мотиваційного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів після формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах (%).

Проведення другого зрізу після формувального експерименту показало, що 10 студентів в експериментальній групі, що становлять 35,7%, досягли високого рівня підготовки до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи за мотиваційним компонентом та 15 студентів (53,6%), які виявили середній рівень оволодіння досліджуваними уміннями на середньому рівні. Низький рівень виявили 3 особи, що становить 10,7% від загальної кількості студентів в експериментальній групі.

На противагу цьому, після проведення другого зрізу у студентів контрольної групи, показники рівня підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи за мотиваційним компонентом змінились дуже незначно. 4 студенти (16%) виявили низький рівень, середній рівень підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи залишився незмінним, його досягло 15 осіб (60%) та 6 студентів (24%) виявили високий рівень підготовки до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи

З вище описаних результатів проведеної експериментальної роботи слідує, що кількість респондентів із середнім рівнем сформованості досліджуваних умінь мотиваційного компоненту критерієм після другого зрізу збільшилася в експериментальній групі на 3,6% проти контрольної групи, яка збільшилась на 4%; з високим рівнем підготовки до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів за мотиваційним компонентом збільшилася в експериментальній групі на 7,1%, проти контрольної групи - 4%. Кількість респондентів з низьким рівнем оволодіння досліджуваних умінь в експериментальній групі після 2 зрізу зменшилась на 10,8, тоді як в контрольній групі цей показник зменшився лише на 8%.

Оскільки основним показником, за яким суттєво відрізнявся процес навчання в експериментальній та контрольній групах було упровадження розробленої моделі, можемо зробити висновок, шо під впливом експериментального навчання змінюється професійна мотивація майбутніх вчителів.

Числові дані таблиці підтверджують зростання рівня сформованості мотиваційного компонента готовності майбутніх учителів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів в умовах експериментального навчання. У контрольній групі кількісне зростання показників менше виражено.

Перейдемо до розгляду результатів сформованості у студентів експериментальної та контрольної груп когнітивно-операційного компонента готовності до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів за наступними критеріями:

- знання про методи, засоби та прийоми ефективного формування загально- навчальних умінь в учнів початкової школи;

- знання про вікові та психологічні особливості формування загально- навчальних умінь в учнів початкової школи в залежності від виду уміння та навчального предмету;

- володіння системою умінь, щодо ефективного формування загальнонавчальних умінь молодших школярів ;

- нестандартність рішень і дій, творчий підхід до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.

Виходячи із диних таблиці 2.2. можна зробити висновок, що результати дослідно-експерименгальної підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших, свідчать про позитивний результат ношої моделі, та про позитивні якості формувального експерименту.

Таблиця 2.2.

Рівні сформованості когнітивно-операційного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів до і після формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах

Рівень сформованості	Експериментальна група (ЕГ) 28 осіб											Контрольна група (ЕГ) 25 осіб
	1-й зріз		2-й зріз						Приріст, %		1-й зріз				2-й зріз			Приріст, %
	К-сть	%		К-сть		%		К-сть			%	К-сть		%
Високий	5	17,9			7		25	+7,1		4			16	5		20	+4
Середній	15	53,4			17		60,7	+7,3		13			52	14		56	+4
Низький	8	28,6			4		14,3	-14,3		8			32	6		24	-8

Рис. 2.4. Рівні сформованості когнітивно-операційного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів до формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах

Рис. 2.5. Рівні сформованості когнітивно-операційного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів після формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах

Так, кількість студентів в експериментальній групі з високим рівнем сформованості знань та вмінь зросла на 7,1%, (7 осіб), а з середнім – на 7,3%(17 осіб). Кількість студентів із низький рівнем сформованості когнітивно-операційного компонента зменшився в експериментальній групі на 14,3%, тоді як у контрольній лише на 8%. Разом з тим слід зазначити той факт, що у контрольній групах рівень, хоч і збільшився, але не в значній мірі. Це можна пояснити тим, що знання, отримані під час самовдосконалення, нестійкі, також виявляється фактор відсутності перевірки отриманих знань.

Розглянемо динаміку сформованості аналітико-результативного компонента готовності студентів експериментальної та контрольної груп до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.

Для аналізу сформованості аналітико-результативного компонента готовності студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярі нами використовувалися такі критерії:

- оцінка власного рівня сформованості умінь формування загальнонавчальних умінь молодших школярів та потреба у їх систематичному вдосконаленні;

- орієнтування у своїх можливостях, здібностях;

- здатності до самооцінки;

- співвіднесення вимог до формування загальнонавчальних умінь із своїми індивідуальними особливостями;

- володіння способами самодіагностики і саморозвитку;

- здатність до самостійного визначення мети діяльності та засобів її ефективного досягнення.

Виходячи із даних таблиці 2.3. можна зробити висновок,що підсумкове дослідження виявило значне зростання, в умовах експериментального навчання, рівня аналітико-результативного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів після формувального експерименту в експериментальній групі.

Таблиця 2.3.

Рівні сформованості аналітико-результативного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів до і після формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах

Рівень сформованості	Експериментальна група (ЕГ) 28 осіб											Контрольна група (ЕГ) 25 осіб
	1-й зріз		2-й зріз						Приріст, %		1-й зріз				2-й зріз			Приріст, %
	К-сть	%		К-сть		%		К-сть			%	К-сть		%
Високий	7	25			10		35,7	+10,7		6			24	7		28	+4
Середній	15	53,6			17		60,7	+7,1		14			56	15		60	+4
Низький	6	17,9			1		3,6	-14,3		5			20	3		12	-8

Рис. 2.6. Рівні сформованості аналітико-результативного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів до формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах

Рис. 2.7. Рівні сформованості аналітико-результативного компонента підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів після формувального експерименту в контрольній та експериментальній групах

Так, високого рівня сформованості аналітико-результативного компонента підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших досягли 35,7% (10 осіб) студентів ЕГ та лише 28% (7 осіб) КГ. 12% (3 особи) студентів КГ демонструють низький рівень аналітико-результативного компонента по закінченню експерименту, тоді як ЕГ 3,6% (1 особа). Середній рівень виявило 60,7% в експериментальній групі порівняно із 60% (15 осіб) у контрольній групі. Ці показники дають підстави для висновків про ефективність впровадженої експериментальної моделі підготовки майбутніх вчителів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.

Одним із завдань на етапі визначення ефективності експериментальної моделі підготовки студентів 4 курсу спеціальності «Початкове навчання» до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи стала діагностика рівнів сформованості мотиваційного, когнітивно-операційного та аналітико-результативного компонентів готовності до і після навчання за експериментальною моделлю. Наведені в таблиці 2.4 показники рівнів сформованості кожного з компонентів готовності, дозволяють зробити висновок про вагомий вплив розробленої нами моделі на формування кожного з компонентів готовності майбутнього вчителя до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи.

Таблиця 2.4

Показники рівнів сформованості компонентів готовності майбутніх учителів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи після проведення формувального експерименту (кількість студентів у %)

Компоненти готовності	Низький рівень				Середній рівень				Високий рівень
	КГ	ЕГ	Різниця	КГ		ЕГ	Різниця	КГ		ЕГ	Різниця
Мотиваційний	16	10,7	5,3	60		53,6	6,4	24		35,7	11,7
Когнітивно-операційний	24	14,3	9,7	56		60,7	4,7	20		25	5
Аналітико-результативний	12	3,6	8,4	60		60,7	0,7	28		35,7	7,7

Рис. 2.7. Порівняльна діаграма показників рівнів сформованості компонентів готовності студентів 4 курсу спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів після формувального експерименту, у %

Порівняльний аналіз показників у студентів експериментальної та контрольноі груп по кожному з компонентів готовності майбутніх учителів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи після проведення формувального експерименту дає підстави стверджувати, що важливим фактором формуванні професійних мотивів, знань і вмінь є впровадження розробленої нами методики.

Дослідження ефективності експериментальної моделі підготовки майбутніх вчителів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи, що здійснювалося на основі порівняння показників експериментальної і контрольної групи на різних етапах підготовки, зафіксувало суттєве зростання рівнів підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів у студентів експериментальної порівняно з контрольною групою.

Отже, експериментальна апробація розробленої моделі підготовки студентів 4 курсу спеціальності «Початкове навчання» до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи підтверджує її ефективність.

Якісний аналіз результатів педагогічного експерименту дозволив зробити висновок про те, що у студентів експериментальної групи порівняно зі студентами контрольної групи піднявся рівень кожного критерію компонентів готовності до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи. У майбутніх вчителів початкових класів експериментальної групи спостерігається стійкий інтерес до формування загальнонавчальних умінь учнів в початкової школи, прагнення до їх системної та міжпредметної організації, активність в оволодінні уміннями,що дозволяють здійснювати формування вище зазначених умінь молодших школярів, потреби в їх удосконаленні.

Педагогічна діяльність, спрямована на підготовку студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, студентів експериментальної групи характеризується високим рівнем самостійності, об’єктивності, можливістю перенесення сформованого вміння в нові змінювані ситуації процесу навчання.

Таким чином, динаміка росту показників готовності майбутніх учителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів у експериментальній групі, порівняно зі студентами контрольної групи, підтверджує дієвість та результативність впровадженої моделі.

За час експериментальної роботи неможливо було досягти досить високих результатів, так, як існували часові обмеження, тому на підготовку майбутніх вчителів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, повинно приділятися більше уваги.

Висновки до 2 розділу

1. За результатами нашого дослідження визначено, що готовність вчителя до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів визначається такими компонентами: мотиваційним, когнітивно-операційним та аналітико-результативним. Відповідно до них було розроблено методику моніторингу готовності студентів 4 курсу до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи, яка передбачала три рівні готовності майбутніх вчителів до цієї діяльності, а саме високий, середній, низький рівні.

2. Результати моніторингу рівнів готовності до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів засвідчили, що значна кількість майбутніх учителів не готова до організації даної діяльності, оскільки їм не вистачає теоретичних знань та практичної підготовки.

3. Визначено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови процесу підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи, цими умовами є:

- позитивна мотивація студентів – майбутніх вчителів початкової школи – до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів;

- сформована система знань, умінь та навичок студентів формувати загальнонавчальні уміння чунів початкових класів;

- об’єктивний самоаналіз студентами власного рівня підготовки до формування загальнонавчальніих умінь учнів та результатів особистої педагогічної діяльності.

4. Розробка та реалізація педагогічних умов процесу підготовки здійснювалась за допомогою теоретичного методу наукових досліджень – моделювання. Розроблено та експериментально перевірено модель підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів. Підготовка здійснювалась у два рівні. Перший рівень підготовки майбутніх вчителів — теоретичний. Теоретична підготовка передбачає отримання певних знань про загальнонавчальні уміння на основі вивчення дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі». Відповідно до цього ми пропонуємо майбутнім вчителям прослухати лекційні заняття. Такий підхід сприятиме отриманню теоретичних знань про загальнонавчальні уміня, їх особливості формування. Другим рівнем підготовки вчителів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи є практичний. Головне завдання даного рівня надати майбутнім вчителям практичні знання, виробити в них практичні навички формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи; навчити обирати систему відповідних методів, прийомів та форм роботи, що сприятимуть ефективному формуванню даних умінь. Враховуючи всі завдання практичної підготовки, нами було розроблено лабораторні заняття, які передбачали виконання майбутніми вчителями різних за складністю та видами діяльності завдань: характеристика переваг системи роботи щодо формування загальнонавчальних умінь; визначення ролі батькiв у процесi формування загальнонавчальних умінь молодших школярів; розробки порад батькам, які сприяли б формуванню загальнонавчальних умінь молодших школярів поза межами школи та обґрунтуйте їх; розробка системи вправ і завдань багатофункціонального характеру, що сприятимуть формуванню в учнів уміння навчатися; пояснення технології формування у молодших школярів мислительних умінь на кожному з етапів педагогічного керівництва.Такий підхід сприятиме виробленню практичних умінь у майбутніх вчителів, щодо підготовки студентів до формування в учнів загальнонавчальних умінь.

5. Після впровадження розробленої нами моделі, у ході контрольного зрізу спостерігається підвищення рівня готовності студентів 4 курсу до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи. Так, 10 студентів в експериментальній групі, що становлять 35,7%, досягли високого рівня підготовки до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи за мотиваційним компонентом та 15 студентів (53,6%), які виявили середній рівень оволодіння досліджуваними уміннями на середньому рівні. Низький рівень виявили 3 особи, що становить 10,7% від загальної кількості студентів в експериментальній групі.

На противагу цьому, у студентів контрольної групи, показники рівня підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи за мотиваційним компонентом змінились дуже незначно. 4 студенти (16%) виявили низький рівень, середній рівень підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи залишився незмінним, його досягло 15 осіб (60%) та 6 студентів (24%) виявили високий рівень підготовки до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи

З вище описаних результатів проведеної експериментальної роботи слідує, що кількість респондентів із середнім рівнем сформованості досліджуваних умінь мотиваційного компоненту критерієм після другого зрізу збільшилася в експериментальній групі на 3,6% проти контрольної групи, яка збільшилась на 4%; з високим рівнем підготовки до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів за мотиваційним компонентом збільшилася в експериментальній групі на 7,1%, проти контрольної групи - 4%. Кількість респондентів з низьким рівнем оволодіння досліджуваних умінь в експериментальній групі після 2 зрізу зменшилась на 10,8, тоді як в контрольній групі цей показник зменшився лише на 8%.

Так, кількість студентів в експериментальній групі за когнітивно-операційним показником готовності з високим рівнем сформованості знань та вмінь зросла на 7,1%, (7 осіб), а з середнім – на 7,3%(17 осіб). Кількість студентів із низький рівнем сформованості когнітивно-операційного компонента зменшився в експериментальній групі на 14,3%, тоді як у контрольній лише на 8%. Високого рівня сформованості аналітико-результативного компонента підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших досягли 35,7% (10 осіб) студентів ЕГ та лише 28% (7 осіб) КГ. 12% (3 особи) студентів КГ демонструють низький рівень аналітико-результативного компонента по закінченню експерименту, тоді як ЕГ 3,6% (1 особа). Середній рівень виявило 60,7% в експериментальній групі порівняно із 60% (15 осіб) у контрольній групі. Отримані результати свідчать, що дана модель є ефективною та може бути впроваджена у навчальний процес.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Проаналізовано теоретичні джерела та з'ясовано сутність ключових понять з досліджуваної проблеми. Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дозволив визначити, що одним із важливих комплексних кваліфікаційних умінь професійно-педагогічної підготовки, передбачених Державним стандартом, розроблених для освітньо кваліфікаційного рівня «бакалавр» є підготовка майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів. Теоретичні основи проблеми формування загальнонавчальних умінь знаходять відображення у працях видатних сучасних психологів, дидактів, методистів. Основи психологічних закономірностей формування навчальних умінь і навичок відображені у працях Л.Виготського, П.Гальперіна, В.Давидова, Л.Занкова та ін. З точки зору психологів важливим у формуванні загальнонавчальних умінь є розробка способів та прийомів розумової діяльності (Е.Кабанова-Меллер, Г.Костюк, В Решетніков), інтелектуальних вмінь (Д.Богоявленський, Н.Менчинська), розумових дій (П.Гальперін, Т.Тализіна, О.Раєв).

Загальнонавчальні уміння як важливий фактор розвитку особистості дитини, один із основних структурних компонентів навчальної діяльності школярів розглядається у працях В.Давидова, О.Усової, Д.Ельконіна, Г.Люблінської, А.Маркової, В.Рєпкіна та ін. У сучасній дидактиці розроблені різні підходи до класифікації загальнонавчальних умінь, створені програми їх формування, в яких уміння групуються за різними логічними основами (Ю.Бабанський, І.Лернер, Н.Лошкарьова, В.Паламарчук, О.Савченко). Проблемам з’ясування шляхів, форм і методів формування загальнонавчалних умінь присвячують свої праці З.Захарчук, Н.Карапузова, О.Снісаренко, Я.Кодлюк, Н.Скрипченко, А. Супрун, Л.Спірін, Г.Селевко, Н.Бежанова та ін.Основними досягненнями педагогічної науки є обґрунтування значення загальнонавчальних умінь для успішного оволодіння знаннями і навичками зі спеціальних предметів, визначення сутності поняття „загальнонавчальні уміння”, розробка методики їх формування.

Проблема формування загальнонавчальних умінь молодших школярів займає особливе місце в історії педагогічної теорії та практики. Загально- навчальні уміння мають важливе значення для всебічного розвитку особистості молодшого школяра. Процес засвоєння навчальних умінь і навичок сприяє розвитку пізнавальних сил і здібностей учнів, безперервному їх вдосконаленню. Він завжди супроводжується зосередженням мимовільної уваги, вольових зусиль під час сприймання, усвідомлення прийомів застосування правил, понять, законів, які вивчаються, використанням логічних операцій, необхідністю обґрунтовувати власні практичні дії, застосовувати їх у постійних умовах та в умовах, які змінюються. Перевірка виконання завдань завжди пов’язана з подоланням труднощів, що дає змогу формувати позитивне та відповідальне відношення до навчальної праці. Діяльність молодших школярів, яка пов’язана з оволодінням навчальними уміннями і навичками, сприяє успішному розвитку учнів, їх аналітико-синтетичній діяльності, мовленнєвій культурі, пам’яті, увазі, творчої уяви, розширенню кругозору та пізнавальних можливостей, загальних здібностей, інтересів та схильностей, що в подальшому впливатиме на засвоєння більш складного матеріалу, який є необхідним у самостійній навчальній, творчій та практичній діяльності.

Слід зазначити, що формування загальнонавчальних уміннь включає в себе і виховний аспект. Успішність його реалізації пов’язана з дотриманням вимог навчально-виховних завдань, які є складовою змісту навчального матеріалу і методів роботи вчителя і учнів.

Проблема формування загальнонавчальних умінь молодших школярів займає особливе місце в історії педагогічної теорії та практики.

Вагомий внесок у розробку питання загальнонавчальних умінь зробили українські педагоги минулого. Зокрема, Б.Грінченко виділив та охарактеризував такі загальнонавчальні уміння як уміння спостерігати, оцінювати явища, уміння логічно мислити, уміння працювати з підручником. М.Пирогов у своїх працях особливу увагу приділяв умінню працювати самостійно, робити висновки та узагальнювати.

Важливість для учнів вміння правильно говорити та мислити, а також уміння порівнювати розкривали Г.Сковорода та К.Ушинський. Заслуговують на увагу думки і І.Франка, М.Корфа, В.Одоєвського, Л.Толстого з приводу необхідності формування таких загальнонавчальних умінь, як уміння працювати з книгою, уміння робити критичний аналіз, уміння правильно користуватись елементами письма.

О.Савченко виділяє чотири групи загальнонавчальних умінь, а саме: організаційні уміння, логіко-мовленнєві, загальнопізнавальні, контрольно-оцінні. В свою чергу, організаційні уміння передбачають уміння організувати робоче місце, орієнтуватися у часі, берегти його, планувати свої дії, прагнути завершити роботу. Загальнопізнавальні уміння поділяються на уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. До логіко-мовленнєвих умінь належать уміння зосереджено слухати, виділяти смислові елементи висловлювання, запитувати і відповідати зв’язно, послідовно міркувати. Контрольно-оцінні уміння містять у собі уміння перевіряти за зразком, опорою, схемою, знати способи самоперевірки, знаходити і виправляти фактичні, логічні, стилістичні помилки, здійснювати само- і взаємоперевірку, само- і взаємооцінку. Саме така класифікація загально - навчальних умінь подається у державних стандартах школи І ступеня.

Для того, щоб оптимально розвивались усі зазначені рівні засвоєння загальнонавчальних умінь, потрібно застосовувати відповідні методи та прийоми.

Для ефективного формування організаційних загальнонавчальних умінь широко використовуються роз’яснення, переконання, бесіда, показ, ігрові ситуації, змагання, прийоми стимулювання і вправляння дітей у певних діях. Вчитель повинен ознайомити школярів (особливу увагу звертати на першокласників) з їхньою партою, навчити добирати навчальне приладдя залежно від теми уроку, довести до рівня навички правильне розташування кожної речі на поверхні парти, учити працювати з підручником, зошитом, роздавальним матеріалом, біля дошки. Важлива роль в повноцінній навчальній діяльності належить логіко-мовленнєвим умінням. Надзвичайно важливо навчити дитину міркувати. Як зазначає О.Савченко, міркування – такий тип тексту, в якому з попереднього судження має випливати наступне, отже, воно являє собою ланцюжок суджень. Корисним для розвитку у дітей уміння міркувати є відгадування і складання загадок, завдання, що спонукають дитину визначати послідовність подій, явищ, стану, використання алгоритмів та різноманітних зорових опор (схем, таблиць, символів). Ядром навчальної діяльності є індивідуальна мислительна діяльність учнів. Варто зазначити, що в основі всіх розумових дій лежать процеси аналізу й синтезу, тобто розкладання та об’єднання. Формувати ці пізнавальні уміння можна через зразок та просте наслідування способів роботи вчителя й товаришів.

Формування контрольно-оцінних умінь і навичок – неодмінна умова повноцінного навчання.

Формування самоконтролю в молодших школярів ускладнює наївна переконаність багатьох дітей у тому, що перевірка – обов’язок вчителя і батьків, а їм самим не потрібно себе перевіряти, бо вони дуже старалися і не могли помилитися. Для успішного формування самоконтролю потрібно забезпечити у системі уроків такі умови: ускладнювати завдання в певній послідовності, використовувати зразок у тих самих умовах, у змінених, у нових; домагатися від учнів чіткого розуміння мети роботи, передбачати труднощі, які можуть виникнути в процесі виконання самостійної роботи; при формуванні складних умінь і навичок одночасно опрацьовувати прийоми і способи їх перевірки; у виконанні тренувальних вправ передбачати спеціальні ускладнення, щоб запобігти зниженню гостроти уваги, утворенню штампа дій. До основних методів і прийомів формування самоконтролю відносять: поопераційне пояснення способу дій, зіставлення зі зразком, оволодіння конкретними прийомами перевірки, опора на пам’ятку, алгоритмічний припис, взаємоконтроль, диференційований підхід учителя до виправлення помилок, матеріалізація навчальних дій під час контролю.

2. Визначено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови процесу підготовки студентів 4 курсу спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи

2.3. Кількісний та якісний аналіз результатів формувального експирименту

Розроблено та експериментально перевірено модель підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів. Результати констатувального експерименту засвідчили, що студенти 4 курсу не мають достатніх теоретичних знань та практичних умінь щодо формування загальнонавчальних умінь учнів початкових класів. Отже майбутні вчителі недостатньо готові організовувати зазначений вид діяльності. З урахуванням результатів констатувального експерименту нами було розроблено та експериментально перевірено модель підготовки студентів 4 курсу спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи. Модель передбачає дворівневу систему підготовки майбутніх вчителів. Перший рівень - теоретичний. Він передбачає озброєння майбутніх вчителів знаннями про сутність загальнонавчальних умінь, особливості формування загальнонавчальних умінь як на уроках, так і взагалі. З цією метою ми пропонуємо використовувати активні методи навчання: лекції, лабораторні заняття, самостійна робота. Другий рівень підготовки - практичний. Головне завдання: озброїти майбутнього вчителя практичними навичками формування загальнонавчальних умінь молодших школярів. З цією метою ми розробили лекційні заняття, на яких пропонується виконання таких різних видів завдань із зміною форм та методів роботи, виконання їх студентами сприятиме підвищенню рівня підготовки до формування вище зазначених умінь учнів початкових класів.

З'ясовано результативність експериментальної моделі та її ефективність. Результати контрольного зрізу знань експериментальної групи після впровадження спецкурсу засвідчують зростання відсотку високого рівня готовності студентів 4 курсу до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової. Ми вважаємо, що дворівнева система підготовки майбутніх вчителів та використання при цьому зазначених методів, форм та засабів навчання, сприятиме засвоєнню теоретичних знань, виробленню практичних умінь, а отже ефективній підготовці майбутніх вчителів початкових класів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, як під час навчального процесу так поза його межами. Експериментальна модель підготовки майбутніх учителів до формування загальнонавчальних умінь учнів початкових класів сприяла підвищенню теоретичної та практичної підготовки студентів. Отже, запропонована модель може бути запроваджена у практику при вивчені дисципліни «Педагогічні технології у початковій школі».