НАУКОВІ ПРИНЦИПИ
Основні принципи теорії діяльності; дидактичні принципи навчально-провиховного процесу
Зміст підготовки
зміст дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі», система знань, умінь та навичок формувати загальнонавчальні уміння молодших школярів; система знань, умінь та навичок студентів із дисциплін психолого-педагогічного циклу, щодо формування у молодших школярів загальнонавчальних умінь.
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ
особистісно орієнтований; діяльнісний; системний
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ
МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Словесні (розповідь, бесіда, дискусія, робота з книгою); наочні(демонстрування, метод самостійного спостереження); практичні (вправи, аналіз педагогічних ситуацій та розв’язування педагогічних задач); інтерактивні технології навчання; методи стимулювання та методи контролю, тестування.
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
Лекції, практичні та лабораторні роботи, самостійна робота, індивідуальна робота, педагогічна практика.
КОМПОНЕНТИ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ
мотиваційний
когнітивно-операційний
аналітико-результативний
ЗАСОБИ НАВЧАННЯ
Навчально-методичні матеріали, дидактичні матеріали, мультимедійні засоби навчання.
КРИТЕРІЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ
стимулюючо-мотиваційний, змістово-діяльнісний,
контрольно-діагностичний.
Рівні готовності
високий, середній, низький
РЕЗУЛЬТАТ ФОРМУВАННЯ: готовність студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.
Рис. 1.1. Модель підготовки студентів 4 курсу спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь учнів початкової школи.
У створеній нами структурній моделі відображено єдність її структурно-функціональних складових: мети, методологічних підходів, принципів, педагогічних умов, форм, методів та засобів навчання, компонентів готовності, критеріїв, рівнів сформованості та кінцевого результату.
Особливістю експериментальної моделі є те, що, по-перше, процес підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів розглядається як багатоступенева система, яка забезпечує відповідний рівень формування загальнонавчальних знань та умінь на кожному з етапів професійної підготовки. По-друге, зміст моделі зорієнтований на досягнення студентами оптимальної результативності формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.
Вважаємо за потрібне детальніше зупинитися на характеристиці мети підготовки студентів, майбутніх учителів початкової, школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів. Ефективність управління процесом навчання і виховання залежить від виконання системи вимог, поставлених психолого-педагогічною наукою. Найважливішою і першочерговою серед них є точне визначення мети навчання. З її формулювання розпочинається будь-яка діяльність.
Розрізняють такі дидактичні функції мети: системоутворююча, управління, мотивації і виховання. Найважливішою є системоутворююча функція, оскільки навчально-виховний процес - це органічна цілісна система, в якій мета - головний компонент, що об'єднує всі інші компоненти в єдине ціле. Важливою також є функція управління, оскільки її мета - основний критерій відбору всіх засобів і методів організації навчально-виховного процесу. Вона є орієнтиром і критерієм для визначення ступеня досягнення кінцевих результатів процесу навчання. Мотиваційна і виховна функції мети реалізуються за умови, якщо сама мета відповідно сформульована і має мотиваційну характеристику, завдяки якій студент чітко уявляє, чому і навіщо йому потрібно виконати певну конкретну дію або завдання. Іншими словами, формулювання мети повинно пробуджувати в студента не тільки інтерес, а й усвідомлене бажання досягти її [65, с. 18].
Педагогіка і психологія ставлять такі вимоги до формулювання мети:
мета повинна виявлятися в діяльності студентів і викладачів, а також об'єктивно відбиватися у структурі результату і засобах його досягнення; повинна точно трактуватися; має бути зрозумілою для всіх учасників педагогічного процесу. [19, с. 231].
Отже, тільки мета, сформульована через види і способи діяльності, може бути реальним практичним орієнтиром для організації процесу підготовки студентів, майбутніх учителів початкової, школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів побудована, відбору змісту навчання, а також індикатором досягнення кінцевих результатів.
Таким чином, мета нашого дослідження у межах представленої моделі, полягає у підготовці студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.
Розглядаючи нашу модель підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, важливо окреслити головні методологічні підходи до її тлумачення. Застосування системного, діяльнісного, та особистісно-орієнтованого підходів до моделювання підготовки майбутнього вчителя передбачає виявлення того нового, що вноситься в розвиток студентів як суб’єктів педагогічної діяльності, і визначення системи освітніх завдань, які він має виконати для цього. Такий підхід зумовлює необхідність побудови навчального процесу не тільки як організацію засвоєння системи знань, умінь і навичок, а і як активну навчально-пізнавальну діяльність із зміною ролі студента з об’єкта на суб’єкт навчання і формування на цій основі суб’єкт-суб’єктних взаємин між викладачами і студентами.
Особистісно-орієнтований підхід забезпечує створення нових механізмів навчання і виховання та ґрунтується на принципах глибокої поваги до особистості, самостійності особи, врахування індивідуальності.
Особистісно-орієнтований підхід має суттєво гуманізувати навчально - виховний процес формування в студентів педагогічних умінь, зокрема формувати загальнонавчальні уміння молодших школярів, максимально розкрити потенційні можливості майбутніх вчителів початкової школи, стимулювати їх до особистісно розвивальної творчості.
Особистісно орієнтований підхід передбачає максимальний розвиток індивідуальних особливостей особистості через залучення її до різних видів діяльності; забезпечує активізацію процесів саморозвитку, самоосвіти, самовиховання; передбачає посилену увагу до внутрішнього світу особистості.
Зокрема одним із фундаментальних у нашому дослідженні є системний підхід, який передбачає розгляд відносно самостійних компонентів як сукупність взаємопов'язаних. Як зазначає Яковенко О.В., сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усік елементів і частин [75].
3гідно з системним підходом, система - це цілісність, яка становить єдність закономірно розташованих і взаємопов'язаних частин і має такі ознаки:
наявність найпростіших одиниць - елементів, які її складають;
наявність підсистем - результатів взаємодії елементів;
наявність компонентів - результатів взаємодії підсистем, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв'язками з іншими процесами та явищами;
наявність внутрішньої структури зв'язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами;
наявність певного рівня цілісності, ознакою якої е те, що система завдяки взаємодії компонентів одержує інтегральний результат;
наявність у структурі системоутворюючих зв'язків, які об’єднують компоненти і підсистеми як частини в єдину систему;
зв'язок з іншими системами зовнішнього середовища.()
Кожну конкретну науку, діяльність, об’єкт можна розглядати як певну систему, що має множину взаємопов'язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру. До загальних характеристик системи відносять цілісність, структурність, функціональність, взаємозв'язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, цілеспрямованість, самоорганізацію.
Діяльнісний підхід спрямований на оволодіння видами людської діяльності – практичної, пізнавальної, ціннісно-орієнтовної, естетичної та інших, а також на оволодіння власне навчальною діяльністю. При цьому підході акцент робиться на оволодінні вміннями, як здібностями виконувати певний вид діяльності, зокрема формувати загально навчальні уміння молодших школярів. Діяльнісний підхід - це методологічний принцип, основою якого е категорія предметної діяльності людини (групи людей, соціуму в цілому) [48].
Діяльність - форма активності, що характеризує здатність людини чи пов'язаних з нею систем бути причиною змін у бутті. Під час створення нашої моделі, діяльність людини може розглядатися в загальному значенні цього слова - як динамічна система взаємодії людини із зовнішнім середовищем, а також у вузькому, конкретному - як специфічна професійно - навчальна форма активності людини, у якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що формуються внаслідок виникнення певних потреб.
Діяльнісний підхід грунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Цей факт обумовлює необхідність реалізації в педагогічному дослідженні і практиці діяльнісного підходу.
Діяльнісний підхід вимагає спеціальних зусиль, спрямованих на відбір і організацію діяльності студентів, на активізацію і переведення його в позицію суб'єкта пізнання, праці та спілкування, що, в свою чергу, передбачає вироблення умінь обирати ціль, планувати діяльність, організовувати, виконувати, регулювати, контролювати її, аналізувати і оцінювати її результати.
Процес підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів повинен відповідати основним дидактичним принципам, а саме:
1. Принцип демократизації навчально-виховного процесу - включає варіативність його змісту, розвиток педагогічного співробітництва, побудову співтворчих відносин між викладачем та студентами, що дає їм змогу ефективніше опановувати систему підготовки до формування загальнонавчальних умінь учнів початкових класів.
2. Принцип системності - передбачає діяльність усіх структурних підрозділів ВНЗ в їх єдності та взаємодії, забезпечує оптимальний професійний розвиток студентів, щодо формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.
3. Принцип гуманізації навчально-виховного процесу - орієнтує вищий заклад освіти на повноцінність сучасного якісного навчання.
4. Принцип індивідуалізації - передбачає стимулювання здібностей студента, врахування мотивів і його стартових можливостей в інтелектуальній та практично-дієвій педагогічній сферах; дозволяє студентам обирати власні методи, форми та засоби які сприятимуть ефективному формуванню загальнонавчальних умінь молодших школярів.
5. Принцип оптимізації навчально-виховного процесу - відбувається на досягненні кожним студентом найвищого рівня оволодіння методами, формами та засобами формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, опануванні різними способами творчої діяльності, важливими для даної особистості у реальних умовах педагогічної праці.
6. Принцип взаємодії - передбачає включення всіх студентів у процес навчання на основі їх позитивної, доброзичливої та продуктивної взаємодії, взаємонавчанні один одного з опорою на суб'єктний досвід кожного з них. Це сприятиме активному спілкуванню студентів один з одним та обміну різних варіантів для формування загальнонавчальних умінь учнів.
7. Принцип активності - передбачає включення студента в процес навчання, під час якого відбувається формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, що ґрунтується на застосуванні розвивальних технологій навчання: рольові, ділові ігри, ігри-імітації, вирішення педагогічних завдань, дискусійних питань тощо. Включення у діяльність дозволяє відчути її, інтеріоризуватися в ній, на собі відчути характер складу міжособистісної взаємодії, дозволяє відчути її і в «ролі учня», і в «ролі вчителя», сприяє особистісному, професійному розвитку суб'єкта.
8. Принцип рефлексії - дозволяє студентам усвідомити процес формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, осмислити його результативність, спрямованість, проаналізувати свої відчуття, переживання, розглянути особливості власного мислення і мислення інших учасників взаємодії, власні способи розумової діяльності, відкоригувати власні цілі
9. Принцип поєднання колективної, групової і індивідуальної роботи - передбачає побудову навчального процесу на застосуванні і поєднанні чотирьох видів навчально-виховної діяльності: індивідуальної, парної, групової, колективної роботи.
10.Принцип інтеграції - передбачає зв'язування окремих диференційованих частин отриманих знань, умінь і навичок із застосуванням пошуково-дослідних завдань навчання в єдине ціле, має на увазі певну впорядкованість, узгодженість, систематизацію в знаннях. Учитель початкових класів - вчитель, який викладає не один предмет, а комплекс предметів, а формування загальнонавчальних умінь молодших школярів відбувається не на одному предметі а у тісному взаємозв’язку всих навчальних дисциплін. Таким чином, майбутній вчитель початкових класів вивчає у ВНЗ комплекс методик з дисциплін, які викладаються в початковій школі. Принцип інтеграції сприяє зближенню і зв'язку педагогічних, психологічних, методичних наук, теоретичних і практичних знань, умінь, навичок, набутих студентами у ВНЗ в області формування загальнонавчальних умінь молодших школярів у своїй подальшій професійно-педагогічній діяльності.
11. Принцип вибору оптимальних методів, форм, засобів навчання і виховання. Ґрунтується на усвідомленні неможливості універсальних підходів до формування кожної із груп загальнонавчальних умінь молодших школярів, що підходить в одному випадку може бути недоцільним в іншому, тому перш ніж формувати якесь загальнонавчальне уміння молодших школярів потрібно чітко визначити і обрати систему відповідних методів, засобів та форм навчання.
12. Принцип цілеспрямованості і науковості навчання у вищій школі.
Студенти повинні оволодіти системою відповідних методів, засобів та форм, що сприятимуть ефективному формуванню загальнонавчальних умінь учнів та відповідатимуть сучасним досягненням науки.
На наших заняттях ми будемо створювати умови для формування кращих якостей і здібностей студента, джерел його життєвих сил, що і вимагає принцип гуманізації навчання
Модель процесу підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів передбачає наявність таких компонентів: мотиваційного, когнітивно-операційного та аналітико-результативного.
Мета розроблюваної моделі полягає в підготовці студентів спеціальності «Початкова освіта» до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.
Реалізація даної моделі здійснювалась на змісті дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі». Змістом даної дисципліни передбачено заняття, у ході яких студенти вищого педагогічного навчального закладу здобувають професійні технологічні компетенції, зокрема уміння формувати загальнонавчальні уміння молодших школярів. Вивчення запропонованих нами тем дозволить студентам цілісно осмислити значення загальнонавчальних умінь для ефективної навчально-виховної діяльності учнів, особливостей формування кожного виду загальнонавчальних умінь.
Когнітивно-операційний компонент готовності розроблюваної моделі визначає форми, методи та засоби процесу підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.
Успішне досягнення мети реалізації моделі підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів вбачається можливим за умови застосування таких форм організації навчання як лекції, лабораторні роботи, самостійна робота, індивідуальна робота, педагогічна практика.
Методи досягнення мети підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів за джерелом знань включають наступні: словесні (розповідь, бесіда, дискусія, робота з книгою); наочні (демонстрування, метод самостійного спостереження); практичні (вправи, аналіз педагогічних ситуацій та розв’язування педагогічних задач); інтерактивні технології навчання; методи стимулювання та методи контролю, тестування.
Аналітико-результативний компонент моделі окреслює очікуваний результат моделі – готовність студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів у студентів експериментальної групи. В основі побудови аналітико-результативного компоненту моделі лежать критерії сформованості досліджуваних умінь (стимулюючо-мотиваційний, змістово-діяльнісний, контрольно-діагностичний) та показники рівня підготовки студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших (високий, середній, низький).
При цьому нами були виявлені необхідні педагогічні умови, які дозволяють здійснювати ефективний вплив на процес підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.
Поняття «педагогічні умови» визначаються як «сукупність об’єктивних можливостей змісту навчання, методів, організаційних форм і матеріальних можливостей його здійснення, що забезпечує успішність досягнення поставлених завдань» [ ].
Тому, ми припускаємо, що професійна підготовка майбутнього вчителя початкових класів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів буде ефективною, і в результаті сформується готовність формувати загальнонавчальні уміння молодших школярів, якщо:
- мета, завдання, зміст, методи та форми організації професійної підготовки будуть націлені на цілеспрямовану підготовку студентів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів;
- здійснювати цілеспрямовану підготовку студентів засобами формування у них знань про загальнонавчальні уміння, їх класифікації та особливості формування. Це допоможе студентам усвідомити важливість і необхідність формування загальнонавчальних умінь в навчальному процесі та в подальшій діяльності;
- у процесі проведення лекційних, лабораторних занять, консультацій, педагогічної практики, організації самостійної роботи студентів формувати в них потребу в оволодінні знаннями і відповідними вміннями та навичками з формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, створення суб'єкт-суб'єктних стосунків у навчальному процесі, атмосфери співтворчості, співпраці, взаємної підтримки, доброзичливості.
Виділені психолого-педагогічні умови, що впливають на результативність процесу підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів, ґрунтуються на положеннях педагогічної науки про те, що для розвитку відповідних особистісних якостей, властивостей, необхідно ставити людину в такі умови, в яких змогли б проявитися і закріпитися. Цілком очевидно, що визначені педагогічні умови перебувають у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності.
Таким чином, за основу вивчення процесу підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів було обрано модельний підхід. Представлені у дослідженнях науковців різні моделі, логічні схеми, структури та технології не завжди узгоджені. Спільним для них є те, що вони розкривають сутність тієї чи іншої сторони навчально-виховного процесу, чим покращують розуміння даного явища. Запропонована модель - це образне і логічне утворення, яке є удосконаленим, на наш погляд, процесом підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів засобами змісту дисципліни «Педагогічні технології в початковій школі».
Отже, запропонована нами модель процесу підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів дає можливість підвищення ефективності оволодіння майбутніми вчителями початкової школи умінням формувати загальнонавчальні уміня молодших школярів.