96.Добро і зло як філософська проблема.

Категоріальна приналежність понять, учинків, мотивів до лихих та благих є однією з найскладніших проблем філософії, тому саме на цьому поприщі співіснує величезне розмаїття здебільшого доволі суперечних поміж собою визначень й поглядів. Вирішення цього складного питання злободенної моральної філософії досягається діалектичним методом.

Категорії морально доброго й морально злого складають об’єктивні поняття добра й зла. Поряд з тим що переважна більшість людей мають свої, суб’єктивні, категоріальні поняття добра й зла, об’єктивні визначення завжди є обґрунтованими й у найбільшій мірі відповідними до об’єктивної дійсності, до реального життя людей. Поряд з тим що конвенціональні норми моралі здебільшого зумовлюються духом епохи, запитами свого часу, поширеними традиціями, культурою, домінантною ментальністю, релігією, переважним характером суспільного ладу, тощо, усе – ж існує ціла низка моральних законів та принципів, порушення яких неодмінно призводить до появи лихих наслідків, до панування несправедливості, тощо.

Узагальнено морально благе – це усе, що сприяє загальнолюдському прогресу, єдності, взаємоповазі й, відповідно, у жодному разі не призводить до завдання шкоди людству загалом й кожній людині окремо; морально лихе – це усе, що, хоч й маючи благе підґрунтя свого існування, але унаслідок звуженого сприйняття дійсності закономірно призводить до заподіяння шкоди природі, людству загалом й кожній людині зокрема, і як підсумок, морально благе – це якнайбільш адекватно відповідне об’єктивній категорії морально благого й об’єктивній закономірності; морально зле – це відповідне суб’єктивній категорії морально благого й суб’єктивній, меркантильній закономірності. Не завжди об’єктивно благе є відповідним до суб’єктивно благого, так само як й суб’єктивно благе не завжди відповідає об’єктивно благому, адже, приміром, ув’язнення злочинця є суб’єктивно лихим для нього, його друзів, тощо, тимчасом як це ув’язнення є об’єктивно благим, оскільки умотивовано намаганням вилученням з суспільства злочинця уберегти громаду, суспільство від подальших можливих лихих учинків цього злочинця. Об’єктивно покарання лиходіїв так само необхідно, як й примусове лікування недужих на епідемічні хвороби, адже надане злочинцю, приміром, хулігану, прощення його жертвою його лихих учинків у відношенні до себе здебільшого необхідно призводить до укорінення й посилення нахабності цього хулігана, який, стаючи дедалі сміливішим, завдаватиме шкоди суспільству своїми учинками, аж доки чиясь рука у розумному гніві не спинить його лиходійство, усунувши саму його причину – життя хулігана. Морально стерпним учинком вважається надання свідомо неправдивих даних з метою уведення у оману, але об’єктивно така людина, попри те що вона певний час матиме успіх майже у всіх своїх справах, усе – ж повільно убиває свою репутацію, заподіюючи ще й комусь моральної чи іншого роду шкоди. Куріння, алкоголізм, наркоманія, вважаючись у легітимних формах красномовним свідченням домінанти демократії, насправді повільно убиває адептів цих страхітливих форм захаращення свого тіла й розуму. Куріння, будучи чимось на кшталт „російської рулетки”, потенційно ховає у собі серцево – судинні розлади, рак легень, тощо; пиятика спроможна призвести до порушень психіки, ініціації виникнення й розвитку виразки шлунку, цирозу печінки, тощо; вживання наркотичних засобів, зокрема марихуани, призводить до ледь незворотної розумової деградації, нівелювання абстрактного й узагалі логічного мислення, тощо.