95. Матеріальне виробництво як основа цілісності суспільства.

За К.Марксом, СВ матеріальних благ - це історично визначений суспільний спосіб здобування матеріальних благ для життєдіяльності людей, єдність продуктивних сил і виробничих відносин, робочої сили та засобів виробництва, спосіб взаємодії самих людей у цьому процесі. Він має матеріальний характер: в результаті матеріального виробництва з'являються матеріальні речі, що призначені для задоволення різноманітних (передусім матеріальних) потреб людини. СВ має суспільний характер, здійснюється в певних конкретно-історичних формах суспільних відносин між людьми.

Форма, характер і спосіб взаємодії двох основних частин СВ (продуктивних сил і виробничих відносин) обумовлюються загальносоціологічним законом відповідності ВВ характерові й рівню ПС. Механізм дії цього закону полягає в тому, що дані ВВ протягом певного історичного періоду виступає необхідною умовою, соціальною формою, яка сприяє прогресов ПС. З дальшим їх розвитком на наступному історичному етапі зростає невідповідність СВ характерові і рівню ПС, СВ перетворюється на гальмо розвитку ПС. Об'єктивні закони розвитку виробництва вимагають зміни старого типу ВВ новим, зміни старого економічного базису (сукупність минулих, теперішніх і паростків майбутніх ВВ) і надбудови (сукупність ідей, відносин, закладів та інститутів тієї чи іншої держави).

Прийнято розрізняти СВ матеріальних благ і технологічний СВ. Технологія - система засобів та прийомів виготовлення продукту незалежно від соціальних умов, в яких воно здійснюється. Кому належать засоби виробництва, предмети праці та її результати, як розподіляється виготовлена продукція, які умови праці та відпочинку людей забезпечує соціальна схема - для технології ці питання не є суттєвими, чого не мождна сказати про СВ.

Головні елементи СВ: Безпосереднє виробництво (саме тут створюється суспільний продукт + Розподіл + Обмін + Споживання.

Співвідношення елементів виробництва повинно бути оптимальним.

СВ матеріальних благ має два боки: відношення людини до природи (що позначається категорією продуктивних сил) і відношення людини до природи в цьому процесі (що охоплюється відповідним поняттям виробничих відносин).

Спосіб виробництва становить основу суспільного ладу і визначає його характер. Із зміною способу виробництва змінюється весь уклад життя суспільства: трансформуються соціальні структури, змінюється система управління, виникають нові установи, формується новий тип особистості тощо.

Три особливості виробництва: 1) виробництво завжди перебуває у стані зміни й розвитку. Зі зміною способу виробництва відбувається зміна суспільного ладу; 2) зміни і розвиток В. починаються завжди зі зміни й розвитку продуктивних сил і перш за все знарядь виробництва; 3) виникнення нових продуктивних сил і відповідних їм виробничих відносин відбувається у надрах старого суспільного ладу.

Спосіб виробництва має дві сторони:

Продуктивні сили - знаряддя, за допомогою яких створюються матеріальні блага + люди, які виробляють матеріальні блага завдяки досвіду та трудовим навикам.

Виробничі відносини - відносини, що встановлюються між людьми у процесі суспільного виробництва матеріальних благ.