- •2. Концепції походження філософії
- •3.Соціальні умови формування філософії
- •4.Духовні джерела філософії
- •5. Природа філософських проблем, їх традиційний поділ.
- •7. Особливості філософського знання
- •10. Метафізика. Головні розділи філософії.
- •12. Раціональна психологія як частина метафізики, її головне питання.
- •14. Метафізика як метод пізнання. Зв'язок з форм. Логікою.
- •15. Метафізика і діалектика – два методи філософського пізнання.
- •17. Агностицизм як філософська позиція.
- •18. Суб'єкт та об'єкт пізнання, структура пізнавального процесу.
- •19.Наука як особлива форма пізнання.
- •20. Істина як проблема гносеології
- •21. Матеріалістичний монізм.
- •22. Категорія «дух», її роль в осмисленні внутр. Світу людини.
- •23. Свідомість з точки зору науки і філософії.
- •24. Свідомість і несвідоме. Роль несвідомого в житті людини.
- •26. Моральна свідомість її роль в житті суспільства.
- •27. Проблема свободи волі в філософії.
- •28. Тягар свободи, феномен конформізму.
- •29. Творчість як найбільш адекватна форма людського існування.
- •30. Суспільство як філософська проблема
- •31. Проблема суб'єкта історичного процесу.
- •32. Формаційна модель історії
- •34. Мілетська школа в античній філософії.
- •35. Атомістична школа в Античній філософії.
- •36. Філософські погляди Геракліта.
- •37. Елейська школа в Античній філософії.
- •41. Епікуреїзм. Його місце в історії філософії.
- •42. Стоіцизм як філософська і життєва позиція.
- •43. Філософія скептицизму.
- •44. Особливості філософії Середніх віків.
- •45. Апологетика, її місце в історії європейської філософської думки.
- •47. Вплив арабської філософії на розв. Середньовічної ф-ії.
- •49. Філософська думка часів Київської Русі
- •50-51. Філософія Епохи Відродження. Ренесансний гуманізм й антропоцентризм.
- •52. Філософські ідеї Реформації.
- •54. Ф.Бекон як основоположник емпіризму.
- •55. Емпірична лінія в філософії Нового часу. Бекон, Гоббс, Локк.
- •56. Р. Декарт як основоположник раціоналізму.
- •57. Б.Паскаль про людину
- •58. Філософські погляди б.Спінози.
- •59 Монадологія Лейбніца.
- •60. Філософія Просвітництва
- •61. Коперніканський переворот і.Канта.
- •62. Філософія Китаю.
- •62. Філософія Китаю.
- •63-64. Давньоіндійська філософія
- •65. Гносеологія Канта.
- •66. І.Кант про моральні основи людського суспільства.
- •67. Суб'єктивний ідеалізм і. Фіхте
- •68-70. Г.-в.-ф. Гегель
- •69. Онтологія Гегеля.
- •76-77. Філософія марксизму
- •77. Екзистенційна філософія
- •77. Марксизм та екзистенціалізм про відчуження та шляхи його подолання.
- •78. Прагматизм і марксизм про можливості і межі перетворення світу.
- •80. Фрейдизм про роль несвідомого.
- •82. Головні концепції походження людини.
- •83. Проблема субстанції: матеріалістичний та ідеалістичний монізм.
- •84. Методологія як частина філософії.
- •85. Проблема буття у філософії
- •86. Обєктивний ідеалізм Фрідріха Шеллінга.
- •87. Смисл історії як філософська проблема.
- •88. Натхнення і творчість.
- •89. Філософія і професійна кар’єра.
- •90. Можливості і межі пізнання людини.
- •92. Спілкування та розуміння як проблема філософії.
- •93.Проблема спрямованості історії.
- •94.Саморозуміння, його значення для життєвого успіху.
- •95. Матеріальне виробництво як основа цілісності суспільства.
- •96.Добро і зло як філософська проблема.
95. Матеріальне виробництво як основа цілісності суспільства.
За К.Марксом, СВ матеріальних благ - це історично визначений суспільний спосіб здобування матеріальних благ для життєдіяльності людей, єдність продуктивних сил і виробничих відносин, робочої сили та засобів виробництва, спосіб взаємодії самих людей у цьому процесі. Він має матеріальний характер: в результаті матеріального виробництва з'являються матеріальні речі, що призначені для задоволення різноманітних (передусім матеріальних) потреб людини. СВ має суспільний характер, здійснюється в певних конкретно-історичних формах суспільних відносин між людьми.
Форма, характер і спосіб взаємодії двох основних частин СВ (продуктивних сил і виробничих відносин) обумовлюються загальносоціологічним законом відповідності ВВ характерові й рівню ПС. Механізм дії цього закону полягає в тому, що дані ВВ протягом певного історичного періоду виступає необхідною умовою, соціальною формою, яка сприяє прогресов ПС. З дальшим їх розвитком на наступному історичному етапі зростає невідповідність СВ характерові і рівню ПС, СВ перетворюється на гальмо розвитку ПС. Об'єктивні закони розвитку виробництва вимагають зміни старого типу ВВ новим, зміни старого економічного базису (сукупність минулих, теперішніх і паростків майбутніх ВВ) і надбудови (сукупність ідей, відносин, закладів та інститутів тієї чи іншої держави).
Прийнято розрізняти СВ матеріальних благ і технологічний СВ. Технологія - система засобів та прийомів виготовлення продукту незалежно від соціальних умов, в яких воно здійснюється. Кому належать засоби виробництва, предмети праці та її результати, як розподіляється виготовлена продукція, які умови праці та відпочинку людей забезпечує соціальна схема - для технології ці питання не є суттєвими, чого не мождна сказати про СВ.
Головні елементи СВ: Безпосереднє виробництво (саме тут створюється суспільний продукт + Розподіл + Обмін + Споживання.
Співвідношення елементів виробництва повинно бути оптимальним.
СВ матеріальних благ має два боки: відношення людини до природи (що позначається категорією продуктивних сил) і відношення людини до природи в цьому процесі (що охоплюється відповідним поняттям виробничих відносин).
Спосіб виробництва становить основу суспільного ладу і визначає його характер. Із зміною способу виробництва змінюється весь уклад життя суспільства: трансформуються соціальні структури, змінюється система управління, виникають нові установи, формується новий тип особистості тощо.
Три особливості виробництва: 1) виробництво завжди перебуває у стані зміни й розвитку. Зі зміною способу виробництва відбувається зміна суспільного ладу; 2) зміни і розвиток В. починаються завжди зі зміни й розвитку продуктивних сил і перш за все знарядь виробництва; 3) виникнення нових продуктивних сил і відповідних їм виробничих відносин відбувається у надрах старого суспільного ладу.
Спосіб виробництва має дві сторони:
Продуктивні сили - знаряддя, за допомогою яких створюються матеріальні блага + люди, які виробляють матеріальні блага завдяки досвіду та трудовим навикам.
Виробничі відносини - відносини, що встановлюються між людьми у процесі суспільного виробництва матеріальних благ.
