58. Філософські погляди б.Спінози.

Барух (Бенедикт) Спиноза - нідерландський філософ матеріаліст (1632-1677 р.). Спиноза - творець геометричного методу у філософії, метою знання вважав завоювання панування над природою й удосконалювання людини. Був згодний з Декартом у тім, що подання про світ, як закономірної природної цілісності може опиратися лише на строго науковий математичний метод. Однак на противагу Декарту, Спиноза вважав, що існує лише природа, що є причиною самої себе, що ні бідує для свого буття ні в чому іншому. При цьому, як «природа творящая», вона є субстанція (у перекладі з латинського - «те. що лежить в основі»), або як він неї називав - Бог. Уводячи термін «субстанція» у якості необхідного для будь-якої філософської побудови, Спиноза визначає субстанцію, як те, що не має потреби для свого існування ні в чому іншому, є єдин й єдиної, виступає причиною самої себе. Більше того, виступаючи «першою причиною» субстанція є, на думку Спинозы, нічим іншим, чим Бог, що у свою чергу є першопричиною всіх речей і причиною самого себе.

Однак Бог, на його думку, - це не надприродна істота, а є творчим проявом самого природного буття, тому що «зливається із природою. Сила й могутність природи, за С., «є сила й могутність Бога, а закони й правила природи є нічим іншим, як ріш. Бога.

Таким чином, природа як фундаментальна цілісність буття, є за Спинозой субстанцією, а як першопричина й самопричина - Богом.

Природа, субстанція, матерія й Бог становлять на думку Спинозы нерозривна єдність (цілісність) реальності. Однак названі моменти цілісної матеріальної, і одночасно, божественної природи - субстанції зберігають певну автономію.

При цьому визнаючи реальність нескінченно різноманітних окремих речей, Спиноза розумів їх як сукупність модусів - одиничних проявів єдиної субстанції.

Якісна характеристика субстанції розкривається в Спинозы в понятті атрибута, як невід'ємної властивості субстанції. Число атрибутів у принципі нескінченно, хоча кінцевому людському розуму відкриваються тільки два з них - протяг і мислення.

Довжина розкривається в нескінченності «модусів». Так Спиноза називає індивідуальні конкретні речі і явища, при цьому єдність всій безлічі «модусів» надає особливий нескінченний модус - рух, що за задумом Спинозы зв'язує мир одиничних речей, що перебувають у взаємодії із субстанцією. мислимої в атрибуті довжини.

Що стосується другого атрибута - мислення, то він утримується головним чином у людині. який є одним з багатої безлічі модусів природи.

Таким чином, проголошуючи мислення атрибутом субстанції, Спиноза затверджує раціоналістичну тезу про збіг структури миру зі структурою розуму. При цьому він прямо проголошує, що порядок і зв'язок ідей ті ж самі, що й порядок і зв'язок речей.

У цьому зв'язку іншим нескінченним модусом є нескінченний розум, що зв'язує мир одиничних речей із субстанцією, мислимої в атрибуті мислення. При цьому основна властивість нескінченного розуму - «пізнавати завжди все ясно й чітко».

На цих положеннях Спиноза побудував і навчання про людину. Так, відповідно до Спинозе, людина - істота, у якому модусу довжини - тілу відповідає модус мислення - душу. І по тому й по іншому модусі людин - частина природи. У навчанні про модус душі Спиноза звів всю складність психічного життя до розуму й до страстей, або до афектів, - на радість, суму, прагненню. Волю Спиноза ототожнював з розумом. Поводженням людини рухає на думку філософа, прагнення до самозбереження й до власної вигоди. Спиноза підняв знання інтелектуальне, що ґрунтується на розумі, над почуттєвим, як нижчим видом знання. У навчанні про пізнання Спиноза продовжує лінію раціоналізму.