2. Що таке насильство?

Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров'ю. Відповідно до Закону «Про попередження насильства в сім'ї» насильство буває фізичним, сексуальним, психологічним (шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування) чи економічним (умисне позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я). Що робити у випадку насильства в сім'ї?Складіть заздалегідь план своїх дій - що робити, куди піти в разі небезпеки.

Домашнє насильство - цепостійне словесне, емоційне, фізичне або сексуальне насильство. Домашнє насильство часто визначається як залякування, примус, тероризм або побиття. Сексуальне насильство – це примус до сексуальних зносин з чоловіком та іншими людьми проти волі жінки, хворобливих або садистських статевих зносин; примус жінки одягатися більш сексуально всупереч її бажанню; образа жінки словами “повія”, “нечепура”, або “фригідна”. насильство – це загроза зброєю; побиття; фізична ізоляція людини; випадки, коли чоловік кидає жінку одну в небезпечному місці або відмовляється надати жінці допомогу, коли вона хвора або вагітна. Психологічне насильство – це ігнорування почуттів іншої людини, Тї переконань, віросповідань, національної, расової та класової приналежності або походження, публічна образа, приниження; заборона працювати або вносити свій грошовий вклад; присвоєння її коштів та інше. Торгівля живим товаром - цевербування та переміщення особи (осіб) в межах однієї держави або за кордон шляхом насильства, погроз, чи обману, експлуатації в хатньому господарстві, в промисловості, в секторі комерційної секс-торгівлі тощо.

3.Права й обов'язки опікуна, піклувальника

Залежно від того, щодо якої категорії осіб встановлено опіку або піклування, форми та методи здійснення повноважень опікуна або піклувальника можуть відрізнятися.Так, якщо опікуна було призначено недієздатній особі, то, в першу чергу, він зобов'язаний піклуватися про забезпечення цієї особи необхідними ліками та медичним доглядом, створювати належні умови життя, представляти її інтереси. Таке утримання здійснюється за рахунок різноманітних виплат, належних підопічній особі (пенсій, цільових допомог, аліментів, коштів, отриманих як відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, інших надходжень від належного їй майна тощо). У випадку якщо цих сум недостатньо для покриття усіх необхідних витрат, вони можуть бути відшкодовані з іншого майна, яке належить підопічній особі, з дозволу органу опіки та піклування.Опікун повинен здійснювати такий нагляд, який унеможливить порушення підопічним прав та інтересів інших осіб. Оскільки у разі порушення підопічним прав та інтересів інших осіб відшкодування шкоди покладається на опікуна, якщо він не зможе довести, що таке порушення сталося не з його вини (ст. 1178 ЦК), недієздатною фізичною особою (ст. 1184 ЦК). Обов'язок опікуна відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності (ст. 1184 ЦК).Опікуни малолітніх мають майже такий самий обсяг прав та обов'язків, як і батьки. Відмінність опікунських прав та обов'язків від батьківських полягає у тому, що вони дещо вужчі за обсягом і перебувають під суворим контролем органу опіки та піклування. Так, відповідно до ст. 246 СК орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку чи піклування. Права та обов'язки опікуна дитини визначені у ст. 249 СК. Основний обов'язок опікуна малолітньої особи - дбати про її виховання, навчання та розвиток, здійснювати дії, які відповідають найвищім інтересам дитини. Опікун має право самостійно визначати необхідні способи виховання дитини за умови дотримання прав дитини. За загальним правилом, обов'язки та послуги з опіки та піклування виконуються опікунами і піклувальниками безоплатно (п. 4.12 Правил опіки та піклування, ч. 5 ст. 249 СК). Однак під час здійснення опікуном або піклувальником своїх обов'язків із забезпечення прав та інтересів підопічної особи може виникнути ситуація, за якої опікун або піклувальник витратить свої кошти. Саме тому ЦК передбачає можливість оплати послуг вказаних осіб.

Білет 15

1. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені у ст. 150 Сімейного кодексу України. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.Якщо є обов’язки, то є і відповідальність! За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності: - адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»); - цивільно – правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України); - сімейно – правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»); - кримінальної (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі – КК ) «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»). Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей означає бездію, у результаті якої обов’язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього.Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).