- •2. Форми держави та елементи
- •3. Правова держава та ознаки
- •4. Функция держави та их класификация
- •5. Поняття та ознаки права
- •6. Правова норма та структура
- •7. Правовідносини: поняття та структура
- •8. Система права
- •9. Джерела права
- •10. Систематизация нормативно-правових актов
- •11. Юридична відповідальність: підстави та види
- •12. Предмет та джерела конституційного права України
- •14. Підстави набуття громадянства України відповідно до вітчизняного конституційного законодавства
- •15. Конституційно-правовий статус Верховно ради України
- •16. Конституційно-правовий статус Президента України
- •17. Правовий статус Каб.Міністр в України
- •18. Конституційний суд України, його завдання та функції
- •19. Правова характеристика органів судової влади України
- •20. Державне управління та його принципи
- •21. Предмет та метод адміністративного права України
- •22. Адміністративна відповідальність: поняття та підстави
- •23. Адміністративні стягнення,і їх види
- •24. Податки та збори, х види в дпов дно до діючого ф нансового законодавства Укра ни
- •25. Предмет, метод та джерела фінансового права
- •26. Організація та органи фінансового контролю
- •27. Предмет та метод цивільного права Укра ни
- •28. Правоздатність та дієздатність фізично особи
- •29. Юридична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •30. Позовна давність: поняття та строки
- •32. Форми власності відповідно до цивільного законодавства
- •33. Набуття права власності відповідно до Цивільного кодексу України
- •34. Види та форми правочинів у цивільному праві України
- •35. Захист права власності у вітчизняному цивільному праві
- •36. Спадкування за заповітом
- •37. Спадкування за законом
- •38. ПІдпри мницьке право УкраЇни: предмет та джерела правового регулювання
- •39. Порядок державноЇ реєстрації фізичних осіб-підприємців
- •40. Порядок державної реєстрації юридичних осіб
- •41. Патентування
- •42. Ліцензування
- •43.Основні організаційно-правові форми суб’єктів господарювання.
- •44. Предмет та метод Сімейного права
- •45. Шлюб: порядок його укладання та умови одруження
- •46. Порядок та підстави розірвання шлюбу відповідно до Сімейного кодексу України
- •47. Майнові, особисті немайнові права та обов'язки подржжя відповідно до Сімейного кодексу України
- •48. Майнові, особисті немайнові права обов'язки батьків та дітей
- •49. Підстави усиновлення дітей, позбавлених батьківського піклування
- •50. Предмет та джерела трудового права
- •51. Трудовий договір та порядок його укладання відповідно до діючого трудового законодавства України
- •52. Обов'язков та факультативн умови трудового договору
- •53. Строки випробування при прийнятт на роботу відповідно до діючого трудового законодавства України
- •54. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника відповідно до кЗпП України
- •55. Порядок та підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до кЗпП України
- •56. Робочий час
- •57. Час відпочинку
- •58. Дисциплінарна в дповідальність
- •59. Повна матеріальна відповідальність сторін трудового договору
- •60. Обмежена матеріальна відповідальність сторін трудового договору
- •61. Кримінальне право: поняття, предмет джерела правового регулювання
- •62. Поняття та ознаки злочину
- •63. Кримінальна відповідальність та її підстави (склад злочину)
- •64. Кримінальне покарання та його види
- •65. Характеристика злочинів проти власності
- •66. Злочини у сфер службової діяльності : поняття та види
- •67. Склад та категорії земель згідно Земельного кодексу України
56. Робочий час
Робочий час — це встановлений законом, колективним договором чи угодою сторін період, протягом якого працівники зобов'язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. За законодавством України існує розмежування робочого часу на види: нормальний; скорочений; неповний. Відповідно до КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу – це тривалість робочого часу, зменшена законодавством у порівнянні із загальновстановленим 40-годинним робочим тижнем з метою охорони праці та створення сприятливих умов для поєднання роботи з навчанням окремих категорій працівників. Неповна тривалість робочого часу - встановлюється відповідною угодою між працівником і власником або уповноваженим органом як при вступі на роботу , так і згодом.
Неповний робочий час може встановлюватись шляхом:
-зменшення тривалості робочого дня на зумовлену кількість годин;
-зменшення тривалості робочого тижня на зумовлену кількість робочих днів;
-поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.
Разом з тим законодавець надає право роботодавцям при укладенні колективного договору встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.
57. Час відпочинку
Під часом відпочинку розуміється час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд.
Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:
- перерви протягом робочого дня (зміни);
- щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);
- вихідні дні (щотижневий відпочинок);
- святкові і неробочі дні;
- відпустки.
Перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше 2 годин. Така перерва повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. Перерви для відпочинку і харчування не включаються в робочий час і не оплачуються.
Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) - його тривалість повинна бути не менш як 42 години. При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихідних дні на тиждень, як правило, підряд - в суботу і неділю. При режимі 6-денного робочого тижня працівникам надається 1 вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя.
Робота у вихідний день компенсується за згодою працівника і власника наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. До робіт у вихідні дні забороняється залучати працівників, яким не виповнилось 18 років, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років. Робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмірі.
58. Дисциплінарна в дповідальність
Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці методами переконання, виховання, а також: заохочуванням за сумлінну працю. До порушників трудової дисципліни застосовується дисциплінарна відповідальність, яка є одним з видів заподіяну підприємству, установі, організації. Дисциплінарна відповідальність – це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що надходять від держави в особі його органів і посадових осіб. У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України сказано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.