- •Основи культурології
- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання Зміст теми
- •1.1. Історія становлення культурологічної думки
- •1.2. Основні культурологічні категорії
- •Поняття «культура»
- •Категорія «цивілізація»
- •Категорія «цінність»
- •Поняття «ідентифікація»
- •Поняття «ментальність»
- •Категорія «культурна динаміка»
- •1.3. Поліфункціональність культури
- •1.4. Культурна типологія та її основні варіанти
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Бердяев н.А. О культуре
- •Фромм э. Иметь или быть? Значение различия между обладанием и бытием
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 2. Проблеми культурогенезу Зміст теми
- •2.1. Трудова концепція походження культури
- •2.2. Психоаналітична концепція походження культури з. Фрейда
- •2.3. Ігрова концепція походження культури й. Хейзінги
- •2.4. Теорія пасіонарності л.Гумільова
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми
- •3. Фрейд. Будущее одной иллюзии
- •3. Фрейд. О сущности культуры
- •Й. Хейзинга. Об игровых элементах культуры
- •Карл Маркс. Экономическо-философские рукописи 1844 года
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 3. Теоретичні схеми культурно-історичних змін Зміст теми
- •3.1. Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •3.2. Циклічні теорії культурного розвитку
- •3.3. Хвильова модель культурного розвитку
- •3.4. Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Сорокин п.А. Кризис нашего времени
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 4. Класичні теорії цивілізацій Зміст теми
- •4.1. Концепція культурно-історичних типів м.Я. Данилевського
- •4.2. Філософія культури о. Шпенглера
- •4.3. Концепція „круговороту локальних цивілізацій” а. Тойнбі
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми н.Я. Данилевский. Россия и Европа
- •О. Шпенглер. Закат Европы.
- •Тойнби а. Дж. Постижение истории.
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 5. Релігія та мистецтво в системі культури Зміст теми
- •5.1. Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •5.2. Основні структурні елементи релігії
- •5.3. Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •5.4. Соціокультурні функції мистецтва
- •Функції мистецтва по відношенню до людини
- •Функції мистецтва по відношенню до суспільства
- •Функції мистецтва по відношенню до природи
- •Функції мистецтва стосовно культури
- •Функції мистецтва по відношенню до власних потреб
- •5.5. Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •Питання для самоконтролю
- •1. У чому полягає специфіка релігійного світогляду?
- •2. Які сутнісні характеристики релігії?
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 6. Техніка в системі культури Зміст теми
- •6.1. Техніка як феномен культури
- •6.2. Людина і техносвіт
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Ясперс к. Истоки истории и ее цель
- •Бердяев н. Человек и машина (Проблема социологии и метафизики техники)
- •Завдання до самостійної роботи
4.2. Філософія культури о. Шпенглера
Культурологічна концепція О. Шпенглера (1880-1936) вважається однією із найяскравіших в системі філософського знання ХІХ–ХХ століть. Основна праця О. Шпенглера – „Присмерк Європи”. Саме в ній автор виклав основні положення нової теорії культури. Вивчаючи особливості соціокультурної ситуації кінця ХІХ – початку ХХ століть, він виступив із різкою критикою європейського раціоналізму та теорії безперервного прогресу людства. Для О. Шпенглера світова історія не є єдиним процесом, що невпинно розвивається. В такому загальному вигляді її взагалі важко осягнути. Тому, на думку О. Шпенглера, історія культури може бути представлена лише як сукупність локальних культур, що виникають послідовно. Кожна з них у своєму розвитку підпорядкована чітким закономірностям. Закономірність проявляється в тому, що кожна культура проходить стадії народження, розвитку, розквіту та занепаду. Саме ця ідея складає ядро концепції історичних циклів. Таким чином, О. Шпенглер заперечує лінійно-прогресистський підхід до розуміння світової історії та пропонує нову модель культурного буття людства. Фундаментальними категоріями в його концепції стають „культура” і „цивілізація”, які набувають специфічного звучання: він розділяє та протиставляє ці поняття.
Розкриваючи особливості культури, О. Шпенглер підкреслює, що культура – це органічна система духовно–соціальних орієнтирів, що мають здебільшого ціннісну основу, завдяки чому вона здатна піднести людину над буденністю. Існуючи як локальна, кожна культура є унікальною та неповторною, вона має свою національну основу. Локальна культура ізольована від інших локальних культур, її своєрідність визначається присутньою в ній „душею”. „Душа” – це генетичний код культури, саме вона обумовлює винятковість кожної конкретно існуючої культурної форми. Культура стає своєрідним символічним вираженням душі, саме через культурні феномени душа може себе реалізувати та проявити.
Визнання локального характеру культури дозволило Шпенглеру зробити висновок про відсутність загальної спрямованості історичного процесу та наголосити на абсурдності самого поняття „людство”. Життя культури, за Шпенглером, – це безперервний процес народження та загибелі ряду культурних форм, що являють собою своєрідні надбіологічні організми, неповторні та унікальні за своєю сутністю. Кожна локальна культура після народження та розквіту починає вичерпувати внутрішні резерви своєї душі, і на цьому етапі культура переходить у цивілізацію.
Для О. Шпенглера цивілізація є необхідним завершальним етапом розвитку культури. Перехід культури в цивілізацію знаменує собою перехід від творчості до механізму. Основними ознаками цивілізації стають: закостеніння суспільства, послаблення традицій та релігії, урбанізація, засилля техніки, занепад мистецтва, формування масової культури.
Отже, цивілізація – це культура, яка реалізувала свої цілі. У масштабах світової культури О. Шпенглер виділив вісім великих культур, які досягли зрілості: єгипетську, індійську, вавілонську, китайську, греко-римську, візантійську, майя, західноєвропейську. Історія, таким чином, розпадається на низку незалежних, неповторних замкнених локальних культур, які мають виключно індивідуальну долю. Шпенглер відмовився від ідеї європоцентризму, підґрунтям якої була теза про Європу як центр світового культуротворення. Історія культури – це єдність розмаїття усіх проявів життя.
Ідеї О. Шпенглера сприяли розвитку нового напрямку в культурології, саме його теоретичні положення утворюють фундамент для більшості сучасних культурологічних досліджень.