Завдання до самостійної роботи

1. Ознайомившись з фрагментом роботи К. Маркса “Экономическо-философские рукописи 1844 года», проаналізуйте, у чому полягає корінна відмінність людської праці від життєдіяльності тварини. Поясніть думку Маркса, що людина творить не лише за мірками нагальних потреб, але й за законами краси та духовності. Чи є ця точка зору пріоритетною і в сучасну епоху?

2. Прочитавши фрагмент з роботи Й. Хейзінги Ноmо Ludens, проаналізуйте його точку зору на ґенезу культури, співставивши її з марксистським розумінням цієї проблеми. Як Ви вважаєте, наскільки переконливою є думка Хейзінги, що основою для успішного розвитку культури необхідно збереження в ній ігрового виміру?

3. За роботами З. Фрейда “Будущее одной иллюзии” и „Неудовлетворенность культурой” охарактеризуйте психоаналітичну концепцію походження культури. Проаналізуйте зміст фрейдівського поняття «сублімація» і поясніть, чому Фрейд виступає проти «надто людського» надлишку культури у вигляді умовностей і заборон.

4. Заповніть таблицю „Основні концепції походження культури” за такими параметрами: автор концепції, основна робота, культурологічна концепція, основні категорії, що розкривають зміст концепції.

Тема 3. Теоретичні схеми культурно-історичних змін Зміст теми

3.1. Еволюціоністські теорії культурного розвитку.

3.2. Циклічні теорії культурних змін.

3.3. Хвильова модель культурного розвитку.

3.4. Нелінійна схема культурно-історичного процесу.

Культура як цілісність за своєю сутністю не є статичним утворенням. Її існування – це безперервний процес змін та перетворень. Істотні зміни, що відбуваються в культурі, не завжди можна пояснити соціальними причинами. Сучасна культурологічна наука і досі чітко не пояснила той факт, чому культура не переставала розвиватися в найкритичніші періоди тієї чи іншої епохи. Вона продовжувала розвиватись в умовах гострої кризи рабовласницького і феодального суспільства, а також у роки фашистських диктатур та тоталітарних режимів.

Традиційно під культурними змінами розуміють будь-які трансформації в культурі, незалежно від їх глибини та спрямованості. Найчастіше зміни мають процесуальний характер, визначаються спрямованістю, тривалістю та швидкістю. Динаміка культури характеризує трансформаційні процеси всередині культури й у взаємодіях культур, які специфічні цілісністю, закономірністю, спрямованістю і впорядкованістю провідних тенденцій. Для динаміки культури характерною є усталеність взаємодії компонентів, періодичність і стадіальність, що відрізняє її від культурних змін як довільних трансформацій соціокультурного процесу. Динаміка культури є відображенням здатності складних соціальних організмів адаптуватись до мінливих зовнішніх і внутрішніх умов існування. Синонімом поняття «динаміка» в культурологічній теорії іноді виступає термін „розвиток”.

Вивчення особливостей культурного розвитку, дослідження його основних етапів з часом виділилось у проблему спрямованості культурно-історичного процесу, про цілі історії, яка стала однією із найактуальніших проблем культурології.

Дослідження культурно-історичного процесу здійснювали представники різних культурологічних шкіл, у рамках яких, виходячи з різних теоритичних та методологічних засад, сформувалися несхожі теорії культурних змін. Умовно їх можна поділити на два типи: еволюціоністські та циклічні.