3. Поняття адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушенні заходів державного примусу.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли 16-річного віку.

Не підлягають адміністративна відповідальності особи, які діяли: у стані крайньої необхідності; у стані необхідної оборони; у стані неосудності.

Адміністративне стягнення - необхідний правовий наслідок порушення (невиконання) адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки порушника й обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів, в чому виражається оцінка вчиненого діяння.

Кодекс про адміністративні правопорушення визначає такі види адміністративних стягнень: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок учинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціальною права, наданого громадянинові (на строк до 3-х років); виправні роботи (на строк до місяців); адміністративний арешт до 15 діб (не застосовується до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів І і II груп).

Щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, можуть застосовуватися заходи адміністративного впливу, а саме: зобов'язання публічно, або в іншій формі, попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана, або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання; в ряді випадків неповнолітні від 16 до 18 років підлягають адміністративній відповідальності на загальних засадах.

Законом передбачені також заходи адміністративного примусу, а саме: попереджувальні (перевірка документів, заборона випуску на лінію несправного автотранспорту); заходи адміністративного припинення (затримання правопорушника, огляд і вилучення речей); примусове лікування; безпосередній фізичний вплив (застосування спеціальних засобів, зброї); заходи адміністративного стягнення.

Закон визначає органи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. До них належать: адміністративні комісії при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів; районні суди; органи внутрішніх справ, державні інспекції тощо.

4. Поняття та завдання кримінального права.

Кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, котра його вчинила.

Завдання кримінального права: охорона суспільного ладу України, його політичної і економічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань; забезпечення захисту життя, здоров'я, честі і гідності громадян, їх конституційних прав і свобод; захист власності, громадського порядку, довкілля; викорінювання усіляких порушень правопорядку і, перш за все, злочинів; забезпечення миру й безпеки людства; усунення причин, що породжують злочини.

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (далі за текстом — КК України), який прийнятий 05.04.2001 р. і набрав чинності 01.09.2001 р. Він складається із Загальної та Особливої частини.

У Загальній частині представлено норми загального значення, зокрема щодо поняття самого злочину, його ознак, дії КК України у просторі та часі, класифікації та підстав кримінальної відповідальності, кримінального покарання та його видів, призначення покарання та звільнення від нього тощо.

Особлива частина КК України визначає відповідальність за конкретні види злочинів.

КК України діє відносно певного кола осіб, у певних просторових та часових межах. Так, згідно зі ст. 4 КК України злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час учинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії у часі.

У відповідності до ст. 6 КК України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, а також, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

Ст. 7 КК України визначено, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 8 КК України, іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, несуть в Україні відповідальність у випадках, передбачених міжнародними договорами, або якщо вони вчинили особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

Разом із тим, ст. 25 Конституції України встановлює, що громадянин України не може бути виданий іноземній державі. Це правило поширюється і на ті випадки, коли іноземна держава хоче покарати українського громадянина за вчинений на її території злочин. Видача з цією самою метою іноземців чи осіб без громадянства може мати місце, якщо вона передбачена відповідними міжнародними договорами.