5. Зобов’язальне право.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор

Підстави виникнення зобов'язань:

1. договори та інші правочини;

2. створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3. завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4. інші юридичні факти.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором боржника про виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

За гарантією банк або інша фінансова установа гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов’язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення боржником зобов’язання .

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних із нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

В силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Розрізняють такі види застав: іпотека та заклад.

6. Поняття та види цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність - це невигідні майнові наслідки, встановлювані законом або договором на випадок невиконання абсолютного обов’язку, а також невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язання. Зокрема, це може бути покладення на боржника обов'язку сплатити кредитору збитки, неустойку. Цивільно-правова відповідальність встановлюється:

а) із виховною метою, оскільки спонукає боржника належним чином виконувати зобов'язання під загрозою понести невигідні матеріальні наслідки, а отже, й сприяє зміцненню договірної дисципліни, належному виконанню завдань господарськими організаціями, задоволенню різноманітних інтересів громадян;

б) для відновлення майнового стану кредитора, зокрема, шляхом відшкодування завданих йому збитків. Отже, вона сприяє зміцненню господарського розрахунку організацій, є засобом захисту всіх видів власності.

Цивільно-правова відповідальність, як договірна, так і позадоговірна, може виникнути за таких основних умов: а) наявність майнової шкоди; б) протиправність дії, якою заподіяно шкоду; в) причинний зв'язок між протиправною дією й шкодою; г) вина особи, яка заподіяла договірну чи позадоговірну шкоду.

Законом передбачаються різні види відповідальності. Так, залежно від підстав виникнення правовідносин, за порушення яких виникає відповідальність, остання поділяється на договірну та позадоговірну.

При невиконанні обов'язку, що випливає з укладеного договору, настає договірна відповідальність. Наприклад, відповідальність постачальника за порушення передбачених договором поставки строків або зумовленої у договорі якості продукції, відповідальність охоронця за втрату або пошкодження прийнятого за договором на схов майна тощо.

У разі порушення обов'язку, встановленого законом або підзаконним актом, виникає позадоговірна відповідальність. Для неї характерна відсутність договірних відносин між особою, на користь якої встановлено відповідальність, і тією, яка її несе, наприклад, якщо особа заподіяла шкоду іншій особі (чи її майну) або організації.

У випадках, коли у правовідношенні є кілька зобов'язаних осіб, їхня відповідальність може бути дольовою, солідарною і субсидіарною.

При дольовій відповідальності кожна із зобов'язаних осіб несе відповідальність у певній частці. Якщо відповідальність покладено на кількох осіб, а у законі або договорі не визначено характеру цієї відповідальності, вона вважається дольовою.

Солідарна відповідальність характеризується тим, що кредитор може вимагати відшкодування завданих збитків як з усіх або частини солідарних боржників, так і з одного.

За розміром відповідальність буває повною й обмеженою.