Практика підбору донорів та реципієнтів добір донорів

Донор – це високоцінна в генетичному відношенні тварина, від якої після гормонального викликання поліовуляції і осіменіння спермою перевіреного плідника-поліпшувача одержують декілька зародків з метою наступної пересадки реципієнтам.

Вимоги для донорів наступні:

1. Молочна продуктивність донора за ряд років повинна бути вище стандарту даної породи в середньому на 50-60% (не менше 220 % стандарту по породі) при жирності молока не нижче стандарту породи.

2. Використовують зазвичай корів, що мають не менше 2-3-х лактацій, у віці не більше 8-9 років..

3. Після родів гормональну обробку не слід починати раніше, ніж через 2-3 міс.; при цьому тварина повинна проявити мінімум 2-3 повноцінних синхронних природних статевих цикли з яскраво вираженими феноменами: тічки, статевого збудження і охоти, хороший стан статевих органів і нормальний відтворний статус у попередній репродуктивний період.

4. Враховують при доборі донорів ембріонів і такі селекційні ознаки, як породність, екстер’єр, конституція, морфофункціональні властивості вим’я, життєздатність приплоду.

5. Тварини-донори добираються з господарств, благополучних за інфекційними та інвазійними захворюваннями. Тварини, що ввозяться, повинні мати ветеринарні свідоцтва і пройти відповідні ветеринарно-карантинні обробки.

6. Заключний добір донорів проводять після встановлення реакції яєчників на введення гонадотропних препаратів і пробного вилучення ембріонів (повинно бути не менше 5 жовтих тіл і неменше 4 повноцінних ембріонів, придатних для заморожування і трансплантації).

Добір реципієнтів

Реципієнт – тварина, якій трансплантують (пересаджують) в матку одного чи двох зародків на ранній стадії їх розвитку. Після пересадки в організмі реципієнта повинні бути забезпечені оптимальні умови для подальшого розвитку зародку і народження життєздатного плода.

В якості реципієнтів використовують інтактних телиць чи молодих корів з перевіреною здатністю до запліднення. До тварин-реципієнтів пред’являються ті ж вимоги, що й до донорів, за виключенням племінної цінності:

1. Тварини повинні бути добре розвиненими, жива маса телиць – не менше 350...380 кг у віці 16...18 міс. чи корів не старше 7 років.

2. Не можна використовувати дрібні породи для трансплантації їм зародків, одержаних від донорів крупних порід.

3. Тварини повинні бути здоровими, без ознак порушення обміну речовин, з хорошим фізичним розвитком, в стані середньої вгодованості, мати крупний, правильної форми таз.

4. Статеві цикли повинні бути регулярними і повноцінними, з синхронним формуванням стадії збудження; яєчники і матка повинні бути нормально розвинені, без патологічних змін.

5. Пересадка зародків реципієнтам проводиться при наявності функціонуючого жовтого тіла розміром 1...1,5 см.

Головні етапи трансплантації ембріонів

Метод трансплантації зародків включає ряд прийомів: викликання суперовуляції у донорів та їх осіменіння, вилучення запліднених яйцеклітин, синхронізацію статевої охоти у реципієнтів чи зберігання одержаних зародків до моменту пересадки реципієнтам з природною статевою охотою; пересадку зародків реципієнтам.

Роботу по трансплантації проводять у наступному порядку:

• добір донорів і реципієнтів;

• викликання множинної овуляції (суперовуляції) у донорів та їх осіменіння;

• одержання зародків від донорів;

• оцінка, культивування та зберігання зародків;

• синхронізація статевого циклу реципієнтів зі статевим циклом донорів;

• пересадка зародків на стадії морули чи бластули реципієнтам.