Питання для перевірки знань:

1.Сформулюйте постановку задачі загороджування та її практичне значення. Чи можна запропонувати універсальний алгоритм для розв’язування будь-якої задачі загороджування?

2.Сформулюйте загальні концепції розв’язування задач видалення невидимих ділянок ліній та поверхонь у 3D-сценах.

3.За якими характеристиками класифікують методи розв’язування задач загороджування?

4.Наведіть перелік розповсюджених на практиці методів розв’язування задач загороджування та коротко охарактеризуйте їх.

5.Побудуйте детальний алгоритм розв’язування задачі загороджування одним із розглянутих методів (наприклад, методом Z-буферу).

4.Засоби вводу та виводу інформації, та засоби шифрування карт

Підсистема виведення ГІС призначена для візуалізації даних і результатів їх аналізу, а також перетворення у форму, яка дозволяє здійснювати обмін даними з іншими інформаційними системами.

Візуалізація – це інтерпретація й представлення даних у формі, зручній для сприйняття користувачем.

ГІС, як один із видів інформаційних систем, включає широкий набір засобів для генерації традиційних вихідних даних, таких, як табличні, текстові, графічні матеріали. Вихідна інформація може мати різний вигляд: бути зображенням на моніторі; виводитися на магнітно-оптичних носіях; публікуватися в Інтернеті; передаватися в інші інформаційні системи; як відеофільм (анімація); роздруковуватись на принтері, плотарі і т.д.

На відміну від звичайних інформаційних систем ГІС володіє могутніми засобами для картографічної візуалізації, за допомогою якої можна значно ефективніше передавати комплексну інформацію, порівняно з традиційними видами, оскільки за допомогою карт реалізуються наші природжені здібності розрізняти й інтерпретувати кольори, об’єкти і просторові взаємозв’язки.

ГІС, порівняно з можливостями традиційної картографії, представляють могутні засоби зображення й друкування карт. На відміну від паперових карт, зазвичай зображуваних у двомірному просторі, електронні карти можуть бути представлені в тричотиримірному просторі, відтворюючи просторово-часові властивості об’єктів і явищ.

Електронна карта – картографічне зображення, що візуалізується на екрані комп’ютера на основі цифрових карт.

Деякі програмні засоби ГІС володіють потужними можливостями для створення високоякісних картографічних документів. Але більшість їх не має і потребує обробки перед друком у розвинутих графічних пакетах.

Для прискорення виводу й підвищення якості бажане застосування растеризаторів, растрових процесорів або RIP-процесорів.

RIP-процесор – спеціальні програми чи обладнання, які більш якісно виконують обробку (перетворення) растрово-векторної інформації, що надходить із програмного забезпечення ГІС, в растр необхідної роздільної здатності для конкретного пристрою (рис. 4.1). При цьому доступні калібрування; розподіл зображення на фрагменти і т. ін.

RIP-

процесор

Рис .4.1. Схема роботи RIPпроцесора.

На екрані комп’ютера кольорові зображення будуються на основі трьох кольорів – червоного, зеленого, синього, що називається адитивною моделлю, а при виконанні твердої копії карти обладнанням друку використовується субтрактивна модель, основою якої є тріадні кольори – блакитний, пурпурний, жовтий і чорний.

Вибір засобу зображення даних на карті може виявитися най більш важливим при створенні карти. Під час підготовки до видання картографічних даних як правило:

-об’єднуються растрові й векторні зображення;

-накладаються в різних комбінаціях тематичні шари;

-визначаються різні шкали градацій кольору, текстури тону заливання контурів;

-кольорові моделі і їх переведення із формату у формат;

-підключаються бібліотеки динамічно масштабуючих умовних знаків і шрифтів.

Практично, ні один пакет не має бібліотеки умовних знаків, достатньої для правильного оформлення карт, а особливо для географічних карт.

Для окремих пакетів може виникнути проблема застосування національних шрифтів і їх достатньої кількості, різні системи кодування, труднощі з конвертацією шрифтів, розрізнення обчислювальних платформ тощо.

Більшість ГІС мають можливості тематичного картографування, тобто візуалізації атрибутивної чи тематичної інформації при використанні