3.2.1 Бухгалтерський облік

Основні вимоги, що визначають методологію бухгалтерського обліку операцій емітента по випуску і обертанню власних облігацій, закріплені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559 (далі — П(С)БО 13), норми якого застосовують підприємства, організації й інші юридичні особи незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Відповідно до визначень П(С)БО 13 фінансовий інструмент— це контракт, що одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання чи інструмента власного капіталу в іншого. В рамках облігаційної позики фінансовий актив визнається в інвестора, що здобуває облігації, а в емітента облігацій визнається фінансове зобов'язання, тобто зобов'язання передати кошти іншому підприємству. Однак і те й інше — фінансові інструменти для кожної зі сторін.

Відповідно до пункту 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти спочатку оцінюють і відбивають по їх фактичній собівартості, що складається зі справедливої вартості активів, зобов'язань чи інструментів власного капіталу, наданих чи отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, що безпосередньо зв'язані з придбанням чи вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори і платежі при передачі цінних паперів і т.п.).

Як випливає з розпоряджень пункту 31 П(С)БО 13, на кожну наступну після визнання на дату балансу фінансові зобов'язання, обумовлені випуском облігацій, оцінюються і відбиваються в балансі за амортизованою собівартістю. Причому вказівка на фінансові зобов'язання як такі, без їхнього розподілу на поточні і довгострокові, дозволяє стверджувати, що оцінюватися по амортизованій собівартості повинні як ті, так і інші. Однак самого методу оцінки фінансових зобов'язань за амортизованою собівартістю П(С)БО 13 не дає.

У даній ситуації логічним і виправданим буде використання методу ефективної ставки відсотка (ЕСВ), що, відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Мінфіну України від 26,04.2000 р. № 91, зі змінами і доповненнями (далі - П(С)БО 12), повинний застосовуватися власником облігації (інвестором) для амортизації дисконту (у випадку покупки за ціною нижче номіналу) чи амортизації премії (при покупці облігацій за ціною вище номіналу). Даний метод дозволяє найбільше точно, з урахуванням тимчасового фактора розподілити відповідні суми доходів чи витрат протягом усього періоду до погашення облігацій. П(С)БО 12 для визначення ефективної ставки відсотка пропонує використовувати наступні відомі з теорії фінансів формули :

при амортизації дисконту:

НВ * СВ + Д : КО

ЕСВ =––––––––––––––––––– (1)

(ФС + НВ) : 2

при амортизації премії:

НВ * СВ ­ П : КО

ЕСВ = –––––––––––––––––– : (2)

(ФС + НВ) : 2

де НВ – номінальна вартість облігацій;

СВ ­ ставка відсотка за період;

Д ­ дисконт;

П ­ премія;

КО ­ кількість періодів оберту облігацій;

ФС ­ фактична собівартість розміщення облігацій;

НВ – номінальна вартість облігацій.

З метою бухгалтерського обліку дуже важливі такі характеристики облігацій як їх терміновість, форма виплати доходу і вартість розміщення (за ціною вище або нижче номінальної вартості). Що до форм виплати за облігаціями, то, як відомо, вони можуть бути відсотковими чи дисконтними (не припускають нарахування доходів у вигляді відсотків від номінальної вартості, що погашаються по номіналу, але споконвічно розташованими за ціною нижче номіналу).

Звичайно ж, дисконт, що споконвічно, на етапі емісії облігацій, пропонують їхньому покупцю як майбутній доход, — це лише окремий випадок «визначеної» вартості розміщення облігацій емітентом. Візьмемо класичний приклад — процентні облігації, доход за якими нараховують в розмірі визначеної частки від номінальної вартості. «У чистому вигляді» такі облігації розміщують (продають при емісії) за номінальною вартістю. У реальності ж можливий їхній продаж як за ціною нижче номіналу (таким чином, крім відсотків, для інвестора утворюється додаткове джерело доходу — дисконт за процентними облігаціями), так і за ціною вище номіналу (у цьому випадку емітент одержує дохід, а інвестор несе додаткові витрати на суму перевищення номіналу — премії). І, нарешті, не можна забувати про витрати, пов'язані з випуском і розміщенням облігацій. Вони зменшують загальну суму надходжень емітенту від емісії облігацій, знижуючи в такий спосіб фактичну вартість їхнього розміщення, і в зв'язку з цим повинні розглядатися емітентом як фактор утворення дисконту (наприклад, при первинному продажі облігацій за номінальною вартістю витрати на випуск і розміщення саме і будуть складати для емітента дисконт — позитивну різницю між номінальною вартістю (вартістю погашення) і фактичною вартістю розміщення облігацій).

Що стосується терміновості, то тут свої умови накладають загальні норми Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджений наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. № 20, зі змінами і доповненнями (далі — П(С)БО 11), що підрозділяють будь-які зобов'язання на довгострокові і поточні. Як відомо, з метою бухгалтерського обліку до поточного зобов'язання відносять ті зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства чи повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати балансу. Всі інші зобов'язання — це довгострокові зобов'язання.

У зв'язку з цим для правильного відображення в бухгалтерському обліку фінансових зобов'язань за облігаціями, що випускаються, емітент повинен виходити з терміну їхнього обертання.

Якщо облігації, що випускають, будуть погашені протягом 12 місяців з дати балансу, то відповідні фінансові зобов'язання повинні розглядатися емітентом як поточні і знайти своє відображення в розділі IV пасиву Балансу. Якщо ж термін погашення облігацій, що випускаються, перевищує 1 рік, то зобов'язання за ними є довгостроковими і відбиваються в розділі III пасиву Балансу.

Однак у випадку з зобов'язаннями за облігаційною позикою така їхня класифікація пов'язана з визначеними труднощами практичного характеру. Справа в тім, що діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку не передбачено окремий рахунок для відображення фінансових зобов'язань за облігаціями, термін погашення яких не перевищує одного року (поточних фінансових зобов'язань за облігаціями). Він передбачений лише для довгострокових зобов'язань — рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями». Даний рахунок має три субрахунки:

- 521 «Зобов'язання за облігаціями», по кредиту якого ведеться облік боргових зобов'язань по номінальній вартості облігацій, по дебету — погашення заборгованості по розрахунках із власниками облігацій;

- 522 «Премія на випущені облігації». На даному субрахунку враховують суми премії емітента, тобто суми перевищення ціни розміщення облігацій над їхньою номінальною вартістю. Ці суми є доходом емітента і списуються в кредит субрахунку 733 «Інші доходи від фінансових операцій»;

- 523 «Дисконт за випущеними облігаціями». Цей субрахунок можна назвати своєрідною альтернативою субрахунку 522, тому що на ньому враховується не позитивна, а негативна різниця між ціною розміщення облігацій і їх номінальною вартістю (дисконт). Сума такої різниці є не чим іншим, як витратами емітента і списується з даного субрахунку в дебет субрахунку 952 «Інші фінансові витрати».

Однак варто врахувати, що суми премії і дисконту списують на доходи і витрати не відразу, а поетапно, протягом усього періоду обертання облігацій, у розмірі амортизованої вартості. Таким чином, відбувається розподіл відповідних доходів чи витрат протягом усього терміну обертання цінних паперів, що відповідає принципу нарахування і відповідності доходів і витрат, закріпленій у статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-Х1У, зі змінами і доповненнями (далі — - Закон про бухоблік). Нагадаємо, що принцип нарахування і відповідності доходів і витрат припускає, що фінансовий результат звітного періоду визначають шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. У зв'язку з тим, що термін існування облігаційної позики на практиці навряд чи може бути менш одного кварталу, то, дотримуючись даного принципу, і визначаючи результат фінансових операцій звітного кварталу, емітент при такім визначенні повинний врахувати ту частину «облігаційних» доходів чи витрат, що виходячи з усього терміну обертання облігацій приходиться на даний конкретний звітний період. Саме з цією метою П(С)БО і передбачена амортизація премії і дисконту, що виникають при розміщенні облігацій.

Але повернемося до короткострокових облігацій. Виникає питання: як на рахунках бухгалтерського обліку відбити поточні фінансові зобов'язання за споконвічно короткостроковими облігаціями? У даній ситуації необхідно скористатися правом відкриття додаткових субрахунків бухгалтерського обліку, передбаченим Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, зі змінами і доповненнями (далі — Інструкція про застосування Плану рахунків). Такі субрахунки можуть бути відкриті на рахунку 60 «Короткострокові позики». Інструкція про застосування Плану рахунків вказує на використання рахунка 60 для обліку розрахунків за кредитами банків, термін повернення яких не перевищує 12 місяців з дати балансу, однак сама його назва «Короткострокові позики» дозволяє припускати можливість його більш широкого використання. Дійсно, адже облігації по своїй суті є інструментом позики. Можна відкрити, наприклад, субрахунок 607 «Короткострокові зобов'язання за облігаціями», 608 «Премія за випущеними облігаціями» і 609 «Дисконт за випущеними облігаціями».

Методологію бухгалтерського обліку операцій емітента з облігаціями власного випуску розглянемо на умовному прикладі.

Покажемо для найпростішого, випадку — емісії відсоткових облігацій, розміщених за номінальною вартістю, виплати за ними доходу і їхнє подальше погашення.

Приклад 1. Підприємство в червні 2006 року розмістило (продало) за номінальною вартістю облігації на суму 1,3 млн. грн. Витрати, пов'язані з випуском і розміщенням облігацій (державний збір, комісійні андеррайтеру і т.д.), склали 30000 грн. Відповідно до умов випуску, відсотки нараховують і виплачують наприкінці кожного кварталу з розрахунку 6 % від номінальної вартості. Термін погашення — 15 січня 2007 року.

Для емітента витрати на випуск і розміщення облігацій зменшують фактичну вартість їхнього продажу, а тому розглядаються як дисконт, що підлягає амортизації.

Щоб використати метод ефективної ставки відсотка необхідно розрахувати саму ставку. Для цього, як ми вже вказували, треба використовувати просту формулу (1).

НВ * СВ + Д : КО 1300000*6% + 30000 : 2

ЕСВ = –––––––––––––––––– = ––––––––––––––––––––––––= 7,282%

(ФС + НВ):2 (1270000 + 1300000):2

Розраховуємо в таблиці суму амортизації дисконту а також собівартість фінансових зобов'язань за облігаціями

Період	Номінальна сума %	Сума відсотка за ЕСВ, грн.	Сума амортизації дисконта, грн.	Амортизована собіварт. фінанс. зобов'язань за облігаціями, грн.
Червень 06.	–	–	–	1270000

Продовження таблиці

30.09. 06	1300000*0,06= =78000	1270000*0,07282= =92475	92475-78000= =14475	1270000+14475= =1284475
31.12. 06	78000	1284475*0,07282= =93525	93525-78000= =15525	1284475+15525= 1300000

Відобразимо в обліку виплату відсотків за облігаціями й амортизацію дисконту

№ з\п	Зміст операцій	Сума, грн	Дт	Кт
1	II квартал 2006р - Обліковані видатки, які пов'язані з випуском і розміщенням облігацій - Розміщені (продані) облігації за номінальною вартістю - Облікована сума неамортизованого дисконту	30000 1300000 30000	607 311 609	631 607 607
2	III квартал 2006 - Нараховані відсотки - Облікована амортизація дисконту	78000 14475	952 952	684 609
3	IV квартал 2006 - Нараховані відсотки - облікована амортизація дисконту (на всю суму) ( рахунок закрито)	78000 15525	952 959	684 609
4	15 січня наступного року - Погашення облігацій	1300000	607	311