12. Накладання гіпсової лонгети при переломі променевої кістки в типовому місці.

Лонгета накладається від верхньої третини плеча до середньої долонної складки, в сидячому або лежачому положенні хворого.

Один помічник утримує кінцівку в положенні згинання у ліктьовому суглобі під ку­том 90°, передпліччя знаходиться в стані напівпронації, кисть - у положенні тильного згинання та ліктьового відведення. Два інших помічники безпосередньо допомагають лікарю.

Гіпсову лонгету довжиною 40-50 см розміщують по зовнішній поверхні плеча і до ліктя та по тильній поверхні передпліччя. Після накладання лонгети її моделюють, особ­ливо старанно над виростками плеча та кисті. Коли лонгета затвердіє, її фіксують бин­том.

Після накладання лонгети пальці кисті повинні вільно рухатись та стискатись в кулак. Кінцівку з накладною лонгетою підвішують на колінці або на стрічці з бинта.

Основні принципи лікування переломів скелетним витяжінням та остеосинтезом.

Методи лікування переломів скелетних витяжінням та остеосинтезом відносяться до функціональних, оскільки вони дозволяють забезпечити нерухомість відломків і їх зрощення при збереженні функції м’язів і рухів у суглобах. Разом з тим, застосування скелетного витяжіння час­то пов’язане з тривалим перебуванням хворого у ліжку у вимушеному положенні.

Для накладання скелетного тяжіння необхідно підготувати:

а) трьохблочну шину Белера (при переломах стегна, гомілки), або тора-кобрахіальну шину (при переломах плеча);

б) спиці Кіршнера (стерильні);

в) дрель ручну, або електричну з стерильним направником спиці;

г) дугу Кіршнера (або ЦИТО) з ключем для закріплення та напруження спиці;

д) тягу (шнур) та підвисні гирі (тяжи) вагою 1,2,3 та 5 кг;

є) стерильні гумові рукавички, простиню або пеленку, марлеві шарики та салфетки;

и) розчин новокаїну (або лідокаїну) 1-2 % 30-50 мл для введення у гематому між відламками;

з) розчин новокаїну (або лідокаїну) 0,5% 40-60 мл для інфільтраційної анестезії м’яких тканин та окістя в ділянках проведення спиці;

і) шприци 5-10 мл 2 шт.;

к) спирт 50 мл (або розчин 5% йоду).

Витягання скелетне та нашкірне скелетне витягання.

Показання.

Переломи кісток таза; переломи стегна; переломи кісток гомілки.

Основні принципи техніки накладання скелетного витяжіння.

Після анестезії ділянки перелому (шкіри і окістя) проводять спицю через трубчасту речовину кістки (вирости стегна, гористості великогомілкової кістки), потім спицю зак­ріплюють у дузі в натягнутому стані за допомогою ключів. До дуги підв'язують шнур, за допомогою якого через блоки підвішують гирі. Ушкоджену кінцівку кладуть на спеціальні шини Белера, Брауна, ЦІТО або Богданова. На шкіру біля спиць накладають невеликі клейові пов'язки. Для створення противаги нижній кінець ліжка піднімають на 20-30 см.

Техніка накладання скелетного витяжіння полягає у слідуючому:

На ліжко для хворого якому виконується скелетнім витяжінням за нижню кінцівку встановлюють дерев’яний щит, укладають на нього 2 ватних матраци. Проводять місцеве знеболення перелому введенням 30-50 мл 1-2% роз­чину новокаїну, або лідокаїну в гематому між відламками. Ногу хворо­го піднімають з натягом за стопу та з підкладанням долонь під цен­тральний та периферичній відламки стегна або гомілки. Підводять під ногу шину Белера так, щоб задня поверхня колінного суглоба була над кутом між горизонтальною та похилою частинами шини і опускають кін­цівку на гамаки шини.

Етапи виконання операції:

а) Виконують обробку операційного поля та обкладання його стерильною простинею або пелюшкою.

б) Проводять місцеву інфільтраційну анестезію шкіри, підшкірної клітковини та окістя у місцях проведення спиці;

в) Закріплюють спицю у дрелі, для послідуючого проведення її через м'які тканини та кістку;

г) Готують асептичні пов’язки на рани, для їх послідуючого накладання у ділянках входу та виходу спиці;

д) Натягають спицю у дузі.

е) Проводять закріплення тяги, встановлюють її на блок шини, налагоджують підвіску тяжів.

ж) Піднімають та встановлюють на підставки нижній кінець ліжка для ство­рення протитяги тяжам.

Для попередження інфікуванню ран шпицевих каналів та спицевого

остеомієліту треба:

а) щоденно змочувати пов’язки на ранах навколо спиці спиртовим розчи­ном фурациліну 1:1000 (з шприца або піпетки);

б) через день роблять перев'язки цих ран з обробкою шкіри спиртом та накладання асептичних пов’язок;

Для попередження атрофії м’язів та тугорухливості у суглобах ушкодженої кінцівки, а також для попередження застійних пневмоній та пролежнів треба:

а) Хворому виконувати активні рухи пальцями, а також стопою кінцівки, що знаходиться на витяжінні;

б) Виконувати гімнастику для неушкоджених ділянок тіла;

в) Виконувати дихальну гімнастику — 2-3 глибоких вдихи і видихи через кожні 30-60 хвилин (крім часу сну);

г) Контролювати стан шкіри, слини, особливо у ділянці крижів, остистих відростків хребців та ділянок над лопатками;

д) Проводити масаж спини.

е) Підкласти під крижі хворого надувний резиновий круг.

НАШКІРНЕ, ЛИПКОПЛАСТИРНЕ, КЛЕОЛОВЕ, ЦИНК-ЖЕЛАТИНОВЕ ВИТЯГАННЯ

Застосовується при переломах у дітей, при переломах кісток верхньої кінцівки, а також як допоміжне при переломах кісток таза та нижньої кінцівки.

Техніка.

Смуги липкого пластиру фіксують спочатку до внутрішньої, а потім до зовнішньої поверхні кінцівки у вигляді петлі, в яку вставляють фанерну розпірку проводять шнур, до якого підвішують гирю. Недоліком нашкірного витягання є дерматити, що нерідко виникають, а також відшарування епідермісу.