Поради студенту Устрій приймального відділення та санітарно-гігієнічний режим.

Навчальна мета:уміння оформити документи прийому хворого для відділення стаціонару; здійснити санітарну обробку хворого; здійснити обтирання тяжкохворого; постригти та поголити волосся; зробити санітарну обробку хворим із педикульозом; підтримувати санітарно-гігієнічний режим у приймальному відділенні.

Виховна мета:усвідомлення студентом залежності успіхів та результату лікування від грамотних і організованих дій медичного персоналу приймального відділення.

Початковий обсяг знань:знання основних функцій приймального відділення; організації розташування та устрою приймальних відділень у лікарнях; можливі варіанти поступлення хворих у приймальне відділення.

Оснащення:

1) термометри медичні, водяні;

2) шпателі;

3) стетофонендоскоп, сфігмоманометр;

4) медичні карти стаціонарного хворого (ф. 003-у);

5) журнали приймального відділення: «Журнал реєстрації поступаючих хворих (ф. 001-у)»; «Журнал реєстрації консультацій і відмов у госпіталізації»; «Журнал-алфавітний»;

6) все. що потрібно для санітарної обробки хворого;

7) все, що потрібно для санітарної обробки хворого з педикульозом;

8) дезінфікуючі розчини;

9) прибиральний маркірований інвентар.

Основні функції приймального відділення.

Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якій проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об'єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарну обробку, транспортування хворих у лікувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу. Крім того, в разі потреби, в приймальному відділенні надають невідкладну медичну допомогу.

Організація, розташування приймальних відділень у лікарнях..

При централізованій системі планування лікарень усі лікувальні та діагностичні відділення, в тому числі й приймальне відділення, знаходяться в одному корпусі.

При павільйонній системі, приймальне відділення розташовується в окремому корпусі, або в одному з лікувальних корпусів де знаходиться відділення реанімації, або хірургічне відділення.

У деяких лікарнях (інфекційного профілю), кожне лікувальне відділення здійснює прийом хворих самостійно.

Приймальне відділення має бути розміщене недалеко від в'їзду на територію лікарні і бути зручним для транспортування хворих – мати під'їзні асфальтовані доріжки, широкі сходи та двері для проходу з носилками.

Устрій приймального відділення.

Приймальне відділення складається із приміщення для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та діагностичних кабінетів, ізолятора, санпропускника, кабінету чергового лікаря, санвузла. Неподалік від приймального відділення розташовують перев'язувальну, іноді – малу операційну, рентген-кабінет, лабораторію, склад для зберігання одягу хворих.

В комплекс приміщень приймального відділення у лікарнях хірургічного спрямування, також входить мала операційна для надання амбулаторної хірургічної допомоги.

Для обеззараження повітря використовується бактеріцидне опромінювання.

До послуг хворих у приймальному відділені є кімната для побачень, де вивішений стенд з необхідною для поступаючого інформацією. Хворого попереджують про заборону куріння.

Можливі варіанти поступлення хворих у приймальне відділення.

У приймальне відділення лікарні хворі поступають:

1) за направленням дільничного лікаря в разі неефективності амбулаторного лікування, так звана планова госпіталізація;

2) доставляють машиною «швидкої допомоги» при нещасних випадках, травмах, гострих захворюваннях чи загостреннях хронічних захворювань;

3) самостійно, без направлення, якщо хворому на вулиці зробилося погано і він сам звернувся до приймального відділення;

4) у разі переведення з інших лікувально-профілактичних закладів;

5) хворих, які потребують невідкладної допомоги, приймають у відпові - дне відділеннях, обминаючи приймальне відділення.

Прийом пацієнта та оформлення документів на хворого, який поступає в лікувальне відділення стаціонару:

1. Хворого оглядає лікар і вирішує питання щодо госпіталізації, способу санітарної обробки та транспортування.

2. Медична сестра або лікар оглядають хворого на наявність інфекційних захворювань та педикульозу. З цією метою ретельно оглядають шкірні покриви, волосисті ділянки тіла, зів, вимірюють температуру тіла.

3. Медична сестра оформляє титульну сторінку «Медичної карти стаціонарного хворого». При цьому уважно записує всі паспортні дані (прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць і рік народження, домашню адресу, домашній і службовий телефон, місце роботи, посаду); хто його направив; попередній діагноз;

діагноз приймального відділення; назву відділення, в якому лікуватиметься хворий; дату й час (годину з хвилинами) поступлення.

4. Із паспорта, якщо там відзначено, записують дані про групу крові та резус-фактор.

5. Шляхом опитування виясняють і відзначають у карті побічну дію ліків (алергічні реакції).

6. У разі приймання дітей або хворих похилого віку записують домашню адресу, місце роботи, телефон батьків, дітей або найближчих родичів.

7. Якщо хворий перебуває в непритомному стані, всі дані про нього медична сестра отримує від осіб, які його супроводжують, або медичного персоналу «швидкої допомоги».

8. У випадку, коли відсутні будь-які паспортні дані про хворого, котрий перебуває в непритомному стані, медична сестра повідомляє про це в найближче відділення міліції, зазначає прикмети хворого, дає перелік його речей. У всіх документах до з'ясування даних, хворий реєструється як «невідомий».

9. Відомості про хворого (прізвище, ім'я, по батькові, № карти, дату приймання, назву відділення стаціонару) медична сестра заносить до алфавітної книги, яка є документом для довідкової служби.

10. Якщо у хворого є документи, гроші, цінні речі, медична сестра приймає їх відповідно до опису в трьох примірниках і передає на зберігання в сейф бухгалтерії лікарні.

11. Якщо хворому відмовляють у госпіталізації через відсутність показання або місця у відділенні, тоді у «Журнал відмов у госпіталізації» записують паспортні дані, дані об'єктивного обстеження, діагноз, причину відмови. Усі дані засвідчує лікар.

Санітарна обробка хворого.

1. Медичним персоналом оглядається тіло хворого на предмет виявлення інфекційних захворювань, корости, педикульозу та здійснюють відповідний запис на титульній сторінці медичної карти.

2. З лікарем приймального покою вирішується питання щодо виду та об'єму санітарної обробки.

3. Якщо є потреба, санітарна обробка доповнюється обрізанням хворому волосся, підстриганням нігтів. Ці заходи здійснюються за допомогою знезаражених ножиць. При цьому не травмують нігтьові валики. У випадку поранення, цю ділянку обробіть антисептиком.

У людей похилого віку нігті бувають товсті та щільні, тому перед зрізанням їх слід розпарити у воді.

4. У разі потреби допомагають хворому роздягтися. Одяг складіть у спеціально виділений чистий мішок, заповніть при цьому квитанцію у двох примірниках із точним зазначенням назви та кількості речей. Один примірник здається на склад із речами, другий – вклеюється в медичну карту.

5. Для миття хворого виділяють індивідуальну прокип'ячену мочалку та мило.

6. Закривають корком отвір ванни, заповніть її до половини теплою (35–37 °С) водою. У разі відсутності змішувача спочатку наливають у ванну холодну воду, потім – гарячу, щоб уникнути накопичення пари в приміщенні.

7. Ослабленого хворого супроводжують до ванної кімнати і підгримують під пахви, коли він сідає у ванну та підіймається з неї.

8. Якщо хворий не може митися сам, допомагають йому в цьому. Спочатку миють голову, тулуб, руки й нарешті ноги.

9. Під час миття спостерігають за станом хворого.

10. Після миття шкіру витають тіло пацієнта сухим рушником.

Якщо є можливість, то краще хворих мити під душем, що легше переноситься організмом.

11. У разі погіршення самопочуття хворого (запаморочення, серцебиття, біль у ділянці серця, блідість) треба припинити митися; допомогти хворому вийти з ванни; укласти його на кушетку з дещо піднятим ніжним кінцем; накрити простирадлом; піднести до носа тампон, змочений нашатирним спиртом; розтерти скроні; до голови прикласти рушник, змочений холодною водою, і викликати лікаря.

Обтирання тяжкохворого.

Якщо ванна та душ протипоказані, слід зробити хворому обтирання теплою водою з милом.

1. Залежно від стану хворого оголяють усе тіло чи окремі його частини, підстеляють під хворого чисту клейонку.

2. Рушник, або полотняну серветку змочують теплою водою з милом і швидко протирають тіло, починаючи з обличчя, шиї, закінчуючи кінцівками.

3. У разі потреби протирають почергово різні ділянки тіла, прикриваючи їх у вже обтертих частинах простирадлом, або ковдрою. Спершу протирають спину та поперек, обсушіть їх рушником і потім покладіть хворого на спину.

4. Обробляють ділянку грудей, обсушіть і накривають ковдрою.

5. Далі протирають живіт, руки, ноги.

6. Після санітарної обробки допомагають хворому надягти чисту лікарняну білизну та тапочки.

7. На титульній сторінці медичної карти роблять позначку про проведену санітарну обробку.

8. З приймального відділення транспортують хворого у відповідне відділення стаціонару.

Санітарну обробку хворих треба здійснювати у спеціально відведеному приміщенні, в якому немає зустрічного потоку хворих.

Гоління, стрижка волосся:

1. З дозволу хворого можна постригти волосся за допомогою ножиць, або машинки для гоління волосся.

2. Голити волосся у ділянці операційного поля потрібно не раніше як за дві години до операції, щоб не виникли гноячкові утворення.

3. Можна голити волосся сухим методом.

4. У станок бритви заправляємо лезо і голять поверхню шкірних покровів за ходом росту волосся. При цьому злегка натягують шкіру лівою рукою в протилежний від станка бік.

5. Можна голити волосся і після попереднього намилювання шкіри мильною піною або кремом для гоління.

6. Після гоління ділянку шкіри витріть стерильною серветкою, обробіть 96 % етиловим спиртом, тому що в мікроподряпини можуть потрапити мікроби з поверхні шкіри і викликати гноячкові утворення.

Санітарна обробка хворих із педикульозом.

Скопичуються воші в потиличній та скроневій ділянках голови (головні воші), в ділянці лобка (лобкові), та в складках білизни (платяні), а їхні яйця (гниди) мають сірувато-білий колір.

При проведенні обробки хворих із педикульозом, ураховуємо вимоги викладені у наказі МОЗ № 194; 38 МОЗ України.

У санпропускнику заготовлюють спеціальну укладку, в якій поміщають такі предмети як: лупа, настільна лампа, бритва, ножиці, машинка для стрижки волосся, густий гребінець, розфасований карбофос, 10% розчин оцтової кислоти, клейонку, бавовняний та поліетиленовий мішоки для одягу, а також окуляри, гумові рукавички, маску, халат і хусточку для персоналу.

1. Перед проведенням санітарної обробки хворого з педикульозом, зав'язують маску, надівають гумові рукавички, додатковий халат і хусточку.

2. Садимо хворого на кушетку яка застелена клейонкою.

3. Готуємо 0,15% водно-емульсійний розчин карбофосу (розводимо 3 мл 50% розчину, або 5 мл 30% розчину у 1 л теплої води). Використовуємо цей розчин протягом 8 год.

4. Обробляємо волосся хворого 0,15% розчином карбофосу.

5. Покриваємо волосся бавовняною, а потім поліетиленовою хусточкою і залишаємо на ЗО хв.

6. Потім промиваємо волосся теплого водою, ополіскуємо 10% розчином оцтової кислоти і вичісуємо над клейонкою густим гребінцем протягом 10–15 хв.

7. Приміщення обробляємо цим самим дезінфікуючим розчином за допомогою гідропульта.

8. Халат, хусточку, маску та одяг хворого, складаємо у клейончастий мішок і відправляємо у дезінфікуючу камеру. Волосся складаємо у відро і спалюємо, або обливаємо окропом.

9. На титульній сторінці медичної карти робимо відповідний запис: «Педикульоз (головний, платяний, лобковий), санітарна обробка (дата, підпис медичної сестри)».

10. Хворого через 10 днів додатково оглядають у лікувальному відділенні.

11. Про кожний випадок педикульозу сповіщають до СЕС за місцем проживання хворого «Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання» (ф. 058-у).

12. Вагітним жінкам, дітям до 5 років та особам із пошкодженням шкіри голови застосування карбофосу протипоказане. У цих випадках потрібно використовувати 5% борну мазь, 0,25% емульсію дикрезилу, 0,5% розчин метилацетофосу в однакових кількостях з 10% розчином оцтової кислоти.

Для знищення гнид, крім застосування дезінфікуючих розчинів, додатково треба змочити волосся підігрітим 10% розчином оцтової кислоти, покрити хусточкою на 20 хв., промити теплою водою і вичесати густим гребінцем.

Санітарно-гігієнічний режим приймального відділення.

Санпропускник має бути оснащений усім необхідним для проведення санітарно-гігієнічної обробки хворого: кушетки, шафи для чистої білизни та одягу, бачки для брудної білизни, мочалки, мило, машинка для стрижки волосся, термометр для вимірювання температури води, щітки для обробки ванни, спеціально виділений промаркірований інвентар (відро, швабра, прибиральна полотнина), гідропульт, достатня кількість дезінфікуючих розчинів.

Послідовність дій під час приготування дезінфікуючих розчинів.

Приготування концентрованого освітленого 10% розчину та робочих розчинів хлорного вапна.

1. Надівають маску-респіратор, гумові рукавички, фартух. Добре провітрюють приміщення, забезпечується доступ свіжого повітря.

2. Всипаємо в ємкість 1 кг сухого хлорного вапна.

3. Воду доливають до 9 л потроху, розмішуючи дерев'яною лопаточкою.

4. Ємкість закривають і залишають в темному місці на 1 добу. Протягом перших годин розчин кілька разів перемішайте дерев'яною лопаточкою.

5. Заливають освітлений розчин в іншу ємкість через кілька шарів марлі (осад не використовується).

6. Освітлений розчин розливається в ємкість з темного скла і закривається корком.

7. На ємкості наклеюється етикетка із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати приготування.

8. Зберігають розчин у темному, прохолодному місці. Використовують його протягом 5 – 7 днів.

9. Для приготування робочих розчинів концентрований 10% розчин хлорного вапна безпосередньо перед застосуванням розводять відповідною кількістю води.

10. Для дезинфекції приміщень, обладнання, предметів догляду за хворими, інструментів, білизни використовують робочі 0,5%, 1%, 3%, 5% розчини хлорного вапна залежно від об'єкта медичного призначення та рівня його забруднення.

Приготування робочих розчинів хлораміну:

1. Безпосередньо перед застосуванням наливають у посудину потрібну кількість води кімнатної температури, висипають необхідну кількість хлораміну, розмішують суміш дерев'яною лопаточкою до повного розведення.

2. Залежно від характеру дезинфекції об'єктів і рівня забруднення використовуйте водні розчини хлораміну різної концентрації – від 0,5 до 5%.

3. Теплі розчини хлораміну (40–50 °С) більш активні, активний хлор у них не втрачається.

4. Робочі дезінфікуючі розчини потрібно використовувати протягом доби.

5. Ємкість з робочим дезінфікуючим розчином необхідно промаркірувати, вказати концентрацію та назву дезінфікуючої речовини, поставити дату і підпис.

6. Приміщення приймального відділення прибирають не рідше двох разів на день вологам методом із застосуванням дезінфікуючих розчинів (1% розчин хлораміну, 0,5% розчин хлорного вапна).

7. Прибиральний інвентар після використання замочують на 1 год. в 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна, прополіскують і висушують. Швабру протирають двічі дезінфікуючим розчином.

8. Після використання, стінки ванни добре миють щіткою змоченою 3% розчином хлораміну, потім кілька разів ополіскують гарячою водою.

9. Мочалки після використання кип'ятять у дистильованій воді протягом ЗО хв.

10. Клейонку, поверхню столів двічі з інтервалом 15 хв. протирають серветкою одноразового використання, змоченою 3% розчином хлораміну, прополіскують водою і висушують.

11. Металеві шпателі замочують у 1% розчині хлораміну на 1 год. прополіскують проточною водою й кип'ятять у дистильованій воді протягом ЗО хв.

12. Термометри дезінфікують у 1% розчині хлораміну протягом ЗО хв., або в 3% розчині перекису водню протягом 80 хв., промивають водою та висушують серветкою.

13. Ножиці, бритву, машинку для гоління волосся знезаражують у потрійному розчині протягом 45 хв., промивають проточною водою та висушують.

14. Персонал приймального відділення повинен бути добре підготовленим до виконання заходів на випадок заносу карантинних інфекцій (чума, холера, натуральна віспа тощо).

15. Головний лікар затверджує комплексний план заходів щодо санітарної охорони території району обслуговування лікарнею від заносу та розповсюдження карантинних інфекцій, який бездоганно повинен виконуватись персоналом приймального відділення.

Деонтологічні аспекти взаємин персоналу приймального відділення з хворим.

При госпіталізації у лікувальний заклад, вже на приймальному покої ( приймальному відділенні) кожний хворий, повинен відчути ласкаве відношення до нього персоналу. У випадках такої патології як кишкові нориці, прояви захворювань що супроводжуються блюванням, некоординованими випорожненнями, персонал не повинен акцентувати увагу на негативних проявах такого недугу і створити всі можливі умови для психоемоційної рівноваги пацієнта що поступає в стаціонар.

Основні обов’язки медичної сестри приймального покою.

В обов'язки сестри приймального відділення входить: супроводження хворого в палату, оформлення документації, огляд хворого, проведення санітарної обробки, контроль виконання антропометричних досліджень (мал. 1), забезпечення транспортування хворого у відділення хірургічного стаціонару. Мал. №1.

Санобробку у приймальному відділенні хворого проводять санітарки під контролем медсестри. Вона миє хворого, враховуючи його стан під - душем, чи у ванні (мал. 2), обрізує нігті (мал. 3).

Після оглядового кабінету проходження хворим санітарної обробки, проводиться транспортування хворого у хірургічний стаціонар, дотримуючись всіх правил транспортування хворого Це проводиться: самостійно, у супроводі медсестри, на ношах, або на каталці (мал. 4).

У хворого на приймальному покої вимірюється температура тіла, та проводиться катетеризація сечового міхура.

Місця вимірювання температури:

1. На шкірі - в під пахвинній впадині, паховій складці,

2. В порожнинах - ротовій, в прямій кишці.

Правила вимірювання температури:

1. Термометр має бути витертим рушником, його треба перед вимірюванням температури стряхнути.

2.Перед вимірюванням температури під пахвинна ділянка насухо протирається рушником, а термометр прижимається рукою до тіла.

3. Тривалість вимірювання температури на шкірі 10 хв., в порожнинах - 5 хв.

4. В місцях вимірювання температури не повинно бути запальних процесів, чи грілки з льодом.

5. Вимірювання температури фіксується в історії хвороби, або в температурному листку у вигляді точки, які з'єднуються кривою (позначається червоним кольором).

Катетеризація сечового міхура.

Покази:

1.Гостра затримка сечі.

2.Взяття сечі на бактеріологічний висів.

Для цього слід приготувати:

1. 2-3 стерильних катетера.

2. Лоток, шприц, ватні тампони-стерильні.

3. Розчин фурациліну 1:5000.

4. Гліцерін стерильний.

5. Розчин протарголу 0,5% -5,0, або водний

розчин 0,02 % хлоргікседину біглюконату.

Проведення процедури:

(техніка катетеризації м’якимкатетером мал. 5):

• Хворий лежить на спині.

• Ноги зігнуті в колінах і розведені.

• Між ніг - посудина для збирання сечі

• (хворого попередньо необхідно підмити).

• Медесетра обробляє руки 96 % розчином етилового спирту.

• Тампоном, змоченим розчином 0,02 % хлоргікседину біглюконату (або фурациліну), оброблюють вхід сечовивідного каналу.

• Не порушуючи стерильності, правою рукою утримуєть пінцет з катетером (фіксуючи катетер на відстані 4 – 5 см. від його кінця ).

• Вільний кінець катетера закріплюють між 4-5 пальцями правої руки.

• Обробляють катетер стерильним гліцерином.

• Лівою рукою утримують статевий член у чоловіків, або розводять статеві губи у жінок, правою обережно вводять катетер, проводячи його до того моменту, доки не з'явиться сеча (жінкам на 3-5 см, поки не з'явиться сеча, чоловікам на 16-22 см). Вільний кінець катетера опустити в ємкість для зберігання сечі.

• Катетер не слід виймати раніше ніж вийде сеча (починає капати), щоб обмити сечовивідний канал.

• Якщо катетеризація проводилась при гострій затримці сечі, то сеча виводиться повністю, а в сечовий міхур вводять шприцом 5,0 мл. 0,5% розчину протарголу.

• Для промивання сечового міхура виводиться вся сеча, а в сечовий міхур вводять 100 мл стерильного розчину фурациліну 1:5000.

• Після виконаних маніпуляцій, катетер виймають.

АЛГОРИТМ “ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ МЕДСЕСТРИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ПЕДИКУЛЬОЗУ”

Зміст і матеріальне забезпечення

Підготуйте халат, хусточку з клейонки, кушетку, 10% розчин оцтової кислоти, 0,15% водно-емульсійний розчин карбофосу, густий гребінець, маску, рукавички, клейонку, ватні кульки. Візьміть екстрене повідомлення (Ф - 058\У), історію хвороби (Ф - М00З\У).

1. Одягніть додатковий халат, косинку, маску і рукавички.