Основні функції сім’ї

Сфера сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
Репродуктивна	Біологічне відтворення суспільства	Задоволення потреби в дітях
Виховна	Соціалізація молодого покоління	Задоволення потреб у батьківстві, самореалізація в дітях
Господарсько-побутова	Підтримка фізичного існування та здоров’я	Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім’ї від інших
Економічна	Економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства	Матеріальне забезпечення одними членами сім’ї інших
Духовного спілкування	Духовний розвиток і виховання особистості	Кохання, духовне взаємозбагачення членів сім’ї, зміцнення дружніх основ шлюбного союзу
Дозвільна	Раціональна організація дозвілля, соціальний контроль за формами дозвілля	Взаємозбагачення дозвільних інтересів, спілкування з дітьми, з родичами, з друзями
Емоційна	Емоційна стабілізація індивідів	Одержання психологічного захисту, емоційної підтримки, задоволення потреб в особистому щасті
Сексуальна	Сексуальний контроль	Фізіологічне задоволення сексуальних потреб

Функції сім'ї залежать від конкретних культурно-історичних умов її життєдіяльності.

Пітер та Бріджит Бергер зазначають, що сім'я як базовий інститут впливає на три основні види людської діяльності: відтворення, сексуальність та первинну соціалізацію. Вторинними функціями Бергери називають: правові, що регулюють права кожного члена сім'ї, у т.ч. дітей; економічні, що забезпечують зв'язок із зовнішньою економікою (еволюціонують від ролі сім'ї як основного елемента виробництва - до одиниці споживання). Сьогодні від сім'ї очікують забезпечення особистісної реалізації та усамітнення, що на рівні моралі означає перехід від акцентування на обов'язках та відповідальності до прав та винагороди в сімейній сфері

Дисфункції сім’ї

Як і інші соціальні інститути, сім'я має проблеми у виконанні своїх функцій.

Невиконання, неналежне виконання, недостатність ресурсів для виконання функцій сім'єю - це дисфункції сім'ї.

Проявом дисфункцій сім'ї є поширення неблагополучних сімей.

За ознаками "благополуччя - неблагополуччя" розрізняють сім'ї благополучні та неблагополучні.

Неблагополучна сім'я - сім'я, де дитина не одержує адекватної уваги, підтримки, догляду і виховання.

Благополучні сім'ї - забезпечують задоволення всього комплексу потреб (згідно з А. Маслоу) для кожного члена сім'ї.

У дітей із неблагополучних сімей частіше, ніж в інших, зустрічається: порушення нормального спілкування з однолітками; неадекватність самооцінки, зниження здатності самоаналізу і соціально-психологічної адаптованості; нерозвиненість почуття емпатії; перехід до групи важких дітей; негативна девіація.

Найчастіше фахівці розрізняють:

• проблемні сім'ї - відсутнє порозуміння, злагоджена взаємодія між членами сім'ї;

• конфліктні сім'ї - незадоволення сімейним життям зумовлює нестабільність сім'ї;

• соціально неблагополучні сім'ї - їм зазвичай властивий низький культурний рівень подружжя, пияцтво, важковиховувані, педагогічно запущені діти;

• дезорганізовані - процвітає культ сили, панівним є почуття страху, автономність членів родини, відсутність нормальних людських відносин;

• сім'ї з низьким рівнем матеріальних та житлових умов;

• сім'ї з поганими медико-санітарними умовами;

• неповні сім'ї;

• сім'ї, де один із батьків хворий або інвалід.

Поступово відбувається фактична втрата впливу батьків на дітей.

Неблагополуччя та благополуччя сім'ї може бути як формальним, так і змістовним, залежно від особливостей реалізації функцій.

Формально неблагополучні сім'ї - маргінально-функціональні, вони - "зона ризику" для переходу до змістовного неблагополуччя, що притаманне "дисфункціональній сім'ї".

У "дисфункціональній сім'ї" порушується як ендолокальний (спрямований на внутрішню взаємодію), так і екзолокальний (спрямований на зовнішню взаємодію) механізм існування, тобто руйнується система цінностей, як визначає зв'язки між членами сім'ї та суспільством.

Серед основних чинників дисфункцій сім'ї розрізняють:

• постійні конфлікти та несприятливий психологічний клімат;

• відсутність одного з батьків;

• аморальна чи асоціальна поведінка батьків;

• низький рівень матеріального забезпечення сім'ї;

• відсутність у батьків педагогічних навичок та знань;

• несприятливі психологічні риси батьків (агресивність, внутрішня конфліктність та ін.).

За зрілістю сім'ї розрізняють:

Схема 68

Сім'я молодіжна	Сім'я, яка тільки створилась.
Молода сім'я	Сім'я, яка зустрілась з першими для них перешкодами. В сім'ї, яка чекає дитину, помітно зміцнюється подружжя: дружина не залишається без уваги, з'являється турботливе ставлення один до одного.
Сім'я середнього подружнього віку		Від 3 до 10 років спільного життя. Період найкритичніший, найвідповідальніший: з'являється нудьга, одноманітність у взаєминах подружжя; розгортаються конфлікти. На такий період припадає найбільше розлучень.
Сім'я старшого подружнього віку		Подружжя спільно проживають 10-20 років. Опанування нових важливих ролей - дідусів і бабусь. Нові засади взаємовідносин: піклування один про одного, турбота.

Схема 69