Статистика в медицине (реферат)

Діяльність лікарів різних спеціальностей незмінно пов’язана з обліком, розробкою та аналізом статистичних матеріалів. Вміння узагальнити, проаналізувати отриману в повсякденній медичній практиці інформацію дозволяє на вищому якісному рівні підходити до вирішення клінічних та організаційних проблем. Крім того, нерідко лікарю доводиться самому проводити наукові статистичні дослідження, тому вивчення статистичного методу при підготовці лікарів має велике значення в системі вищої медичної освіти.

Статистика розвивалась одночасно з розвитком суспільства та є результатом його розвитку. Існує інформація про наявність статистичного обліку населення в Китаї за дві тисячі років до нашої ери, в Древньому Римі. Вперше реєстрація смертних випадків була проведена в Англії у ХVІ сторіччі. Проте збір числових даних носив недосконалий, а часто і вибірковий характер. Одним з перших прикладів використання статистичного методу в медицині можна вважати наукову працюСанторіо (1561-1636) "О статистической медицине" (1614), яка мала описовий характер. Він вперше пробує винайти вимірювальні прилади та встановити норму і патологію розвитку організму.

Формування статистики як науки розпочалось у другій половині XVII сторіччя. Вперше запровадив термін "статистика" німецький вчений Г. Авенхаль (1719-1772 рр.), який з 1746 року вперше почав викладати нову дисципліну, що мала назву "Статистика" в Марбурзькому та Геттінгенському університетах. Термін "статистика" пов’язувався з цифровим матеріалом про стан держави, її території, населення, господарську діяльність, культуру та інше. Об’єм та наукова цінність статистики, як і інших галузей знань, змінювались у різні соціально-економічні епохи, відображаючи їх особливості.

Найближче до сучасного розуміння статистики стояла "школа політичних арифметиків", засновниками якої були Джон Граунт (1620-1674 рр.) та Вільям Петті(1711-1785 рр.). В їх працях розкрито два основних напрямки: демографічні з перевагою питань страхування життя у Д. Граунта (вперше зробив спробу побудувати таблиці смертності стаціонарного населення) та соціально-економічні у В.Петті. Розвитку теорії статистики сприяли відкриття Я. Бернуллі (1654-1705 рр.), А. Кетле, Ф. Гальтона (1822-1911 рр.), К. Пірсона (1857-1936 рр.). Ф. Гальтон, родич Ч. Дарвіна, серйозно цікавився проблемами спадковості, для аналізу якої використовував статистичні методики. Ним вперше для позначення кількісних методів, що використовуються в біології, було введено поняття "біометрія" (1889). Ф. Гальтон та К.Пірсон внесли значний вклад в розвиток теорії кореляції.

Г. Дункер (1899 рік) запропонував термін "варіаційна статистика", який відображав сукупність математико-статистичних методів у біологічних дослідженнях.

В подальшому дослідники пробували ввести в практику інші назви предмета, які б відображали його суть: "статистичні методи в біології" (Бейлі, 1959), "біологічна статистика" (Рокицький, 1964), "біометричні методи" (Урбах, 1964) та інші. Всі статистичні методики біологічних досліджень знайшли своє використання і в медицині.

Видатним вченим ХХ століття в галузі статистики був Р. Фішер (1890-1962 рр.).

Біля витоків вітчизняної статистики стояли В.Н. Татищев, І. Кириллов, які були представниками російської описової школи та багато працювали в цій галузі. Одним із засновників наукової статистики в Росії можна вважати М.В. Ломоносова (1711-1765 рр.). В його трактаті “О размножении и сохранении российскогонарода” зроблено глибокий аналіз обставин, від яких залежить приріст народжуваності та зменшення смертності населення.

Людина є соціальною істотою, а здоровя населення соціально обумовленим, суспільною категорією. Тому можна сказати, що змістом медичної статистики є кількісне вивчення процесів здоровя населення та діяльності системи охорони здоровя. Вона часто ґрунтується на даних про взаємозв’язок явищ та процесів, які відносяться до біологічних особливостей нашого організму. Це розглядається у безпосередньому зв’язку з чинниками навколишнього середовища при провідному значенні соціальних факторів.

Медична статистика вивчає:

        здоров’я всього населення та окремих його груп шляхом дослідження даних про його чисельність та склад, природний рух, фізичний розвиток, захворюваність та інше;

        виявляє взаємозв’язки показників здоровя з різними чинниками середовища;

        вивчає дані про структуру, діяльність та кадри лікувально-профілактичних, санітарно-протиепідемічних закладів;

        організацію та проведення лабораторно-клінічних досліджень з оцінкою вірогідності результатів спостережень.

В медичній статистиці можна виділити наступні розділи:

        статистика здоров’я населення, яка вивчає дані про його чисельність та склад, природний рух, фізичний розвиток, поширеність захворювань та інше, зв’язок цих явищ з різними чинниками середовища та організацію медичної допомоги;

        статистика системи охорони здоров’я – дані про мережу та діяльність медичних закладів;

        статистика організації та проведення клінічних та експериментальних досліджень, оцінка медико-біологічних даних.

Метою будь-якого наукового дослідження є розкриття суті масових явищ, процесів, закономірностей. Визначені закономірності хоч і базуються на індивідуальних характеристиках кожної одиниці спостереження, проте дають характеристику не кожної одиниці, а стосуються всієї їх сукупності. Отже, в основі визначення статистичних закономірностей лежить так званий “закон великих чисел”.

У найбільш загальному вигляді закон великих чисел може бути сформульований так: “Закон великих чисел – це загальний принцип, в силу якого сукупна дія великого числа випадкових чинників призводить, при деяких  загальних умовах, до результату, який не залежить від випадку”.

В Украине

• Відповідно до діючих положень структуру служби медичної статистики та її взаємодію з органами державної статистики можна представити таким чином.

•  Загальна організація медичної та державної статистики в Україні.

• Державний комітет статистики України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує функціонування загальнодержавної системи статистичної інформації. Держкомстат в установленому порядку забезпечує МОЗ України статистичною, економічною та аналітичною інформацією. Разом з тим, він узгоджує обсяги відомчої статистичної звітності.

• В межах системи охорони здоров’я статистична та аналітична інформація формується від районного, міського до обласного та загальнодержавного рівнів відповідними закладами медичної статистики – районними, міськими та обласними інформаційно-аналітичними відділами та центрами медичної статистики.