- •Тема 1 Соціологія як наука
- •1.1. Поняття соціології, її предмет, об’єкт і методи
- •1.2. Закони і категорії соціології
- •1.3. Структура та функції соціології
- •1.4. Становлення та розвиток соціологічної думки в західній європі (хіх-хх ст.)
- •1.5. Зміст і особливості соціологічної думки у сполучених штатах америки
- •1.6. Формування й розвиток соціологічної думки в україні
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 2 методика проведення соціологічних досліджень
- •2.1. Сутність, структура та типи соціологічних досліджень
- •2.2. Програми соціологічного дослідження
- •2.3. Методи соціологічного дослідження
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 3 суспільство як соціальний організм
- •3.1. Суспільство як соціальна система. Типи соціальних систем та їх характеристика
- •3.2. Соціальна структура суспільства та її основні компоненти. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •3.3. Соціальна структура українського суспільства та тенденції її розвитку
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 4 особистістть. Соціалізація особистості
- •4.1. Особистість у системі соціальних зв’язків, її статус і соціальні ролі. Зміст соціології особи
- •4.2. Теорія і практика соціалізації особи
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 5 соціологія економіки, соціологія праці та управління трудовим колективом
- •5.1. Соціологія економіки, її сутність, зміст і основні завдання
- •5.2. Предмет, категорії та основні аспекти соціології праці
- •5.3. Сутність, механізм і основні функції соціального управління
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 6 соціологія політики
- •6.1. Суспільство та політика
- •6.2. Взаємозв’язки та взаємовплив соціального і політичного в політичному житті суспільства
- •Існує і зворотний зв’язок: тільки досконалість, ефективність функціонування правової держави здатні забезпечити ефективне функціонування і розвиток громадянського суспільства.
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 7 етносоціологія. Соціологія релігії
- •7.1. Предмет етносоціології
- •Типи етнічних меншин
- •7.2.. Релігія як соціальне явище
- •7.3. Предмет і методи соціології релігії, зв’язок її з іншими формами суспільної свідомості
- •7.4. Релігійні організації та соціально-релігійна ситуація у сучасній україні
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 8 соціологія сім’ї. Гендерні відносини
- •8.1. Соціологія сім’ї
- •Типологія шлюбу
- •Основні функції сім’ї
- •Етапи розвитку сім'ї
- •8.2. Гендерні відносини
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 9 соціологія медицини та здоров’я
- •9.1. Предмет соціології
- •Медицини та здоров’я
- •9.2. Основні поняття та принципи сфери охорони здоров’я
- •9.3. Система органів охорони здоров’я та реалізація державної політики
- •9.4. Ключові проблеми у сфері охорони здоров’я та їх вирішення
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Основні поняття і категорії соціології
- •Література
Питання для самоконтролю
1. У чому полягають сутність і роль політичної сфери в суспільстві як загальній соціальній системі?
2. Сформулюйте визначення політики.
3. Які основні елементи входять у структуру політики?
4. У чому виявляється сутність соціального в політиці?
5. Які основні властивості має політика?
6. У чому соціальна сутність політичної свідомості і політичних відносин?
7. Що вивчає соціологія політики? Сформулюйте визначення її предмета.
8. Розкрийте сутність і взаємодію двох соціальних сфер політичного життя суспільства.
9. Які основні ознаки має демократична, правова, соціальна держава?
10. Які існують основні типи держав і чим вони характеризуються?
11. У чому сутність легітимності політики і влади, її основні ознаки?
Література
1. Андрущенко В. П. та ін. Соціологія: Підручник. — К.—Х., 1998.
2. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. — М., 1993.
3. Гловаха Е. І. Стратегія соціально-політичного розвитку України. — К., 1994.
4. Грушевський М. С. На порозі нової України: Гадки і мрії. — К., 1992.
5. Кучма Л. Д. Україна: поступ у XXI століття // Голос України. — 2001. — 21 лют.
6. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1996.
7. Современная западная социология: Словарь. — М., 1990.
Тема 7 етносоціологія. Соціологія релігії
Первинна соціалізація індивіда – це завжди етнізація в полі відповідної етносоціальної культури, завдяки якій індивіди, соціальні групи засвоюють традиційні способи мислення і дії тієї чи іншої культури. Природно, що предметом дослідження етносоціології є формування та функціонування етнічних спільнот і можливих механізмів уходження їх у систему соціальних відносин.
7.1. Предмет етносоціології
Термін «етносоціологія» походить від грецьких слів етнос — «плем'я», «народ», соціетас - «суспільство», логос — «навчання», «наука». Буквально слово «етносоціологія» можна розтлумачити як «галузь науки про суспільство, що присвячена вивченню етносів і етнічності».
Етносоціологія — це спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає соціальну обумовленість. Етносоціологія етнічних явищ. Її формування на початку XX ст. на перетині етнології і соціології було обумовлено процесом індустріалізації та урбанізації (місто, на відміну від села, в першу чергу стає поліетнічним середовищем), коли стало очевидно,,що в сучасному диференційованому і стратифікованому суспільстві говорити про етнічні процеси в цілому, як раніше, стало недостатньо. Відбулося розмежування етнології, яка сфокусувала свою увагу, головним чином, на доіндустріальних традиційних культурах, з одного боку, і соціології - з іншого, предметом її дослідження стали народи, які вступили в стадію модернізації. Подібний поділ в цілому зберігся й досі.
У такому розумінні — як самостійна наукова й навчальна дисципліна — етносоціологія почала формуватися приблизно на початку XX ст. Вперше термін «етносоціологія» був введений у науковий обіг німецьким вченим Р. Турнвальдом у 30-ті роки XX ст., хоча, як особливий науковий напрямок, знання про етноси почало оформлюватися ще з XVIII ст.
У цьому напрямку починаючи з XIX й протягом XX ст. працювали російські й українські, радянські вчені М. Данилевський, Л. Гумільов, М. Ковалевський, П. Сорокін, С. Широкогоров, Ю. Арутюнян, Ю. Бромлей. Українці Н. Костомаров, М. Драгоманов, В. Липинський, Д. Чижевський, П. Юркевич, Н. Шаповал досліджували особливості історичного розвитку українського етносу, його психологічні особливості в тісному взаємозв'язку з соціальними процесами і явищами.
Предметом дослідження етносоціології, притаманним лише їй, є етносоціальні спільноти і групи, які розглядаються як цілісні соціальні утворення, а також закономірності їх формування та функціонування. Об'єктом вивчення етносоціології є нації та етнічні групи, процес і соціальні механізми їх становлення, функціонування та розвитку як суб'єктів соціального життя. Ключовим поняттям етносоціології є етнос. Слово етнос у стародавніх греків означало плем'я, народ (причому, використовувалося в основному відносно варварських народів, не еллінів, на відміну від «демосу»), У сучасному науковому значенні етнос, згідно визначенню, що дав Ю. Бромлей, — історично сформована на певній території стала сукупність людей, що володіє спільними рисами й відносно сталими особливостями культури (насамперед спільною мовою, традиціями, звичаями, цінностями), спільними особливостями психологічного складу, а також свідомістю своєї єдності й відмінності від інших подібних утворень(тобто, самосвідомістю), зафіксовану у самоназві (етнонімі).
Важливим, інтегративним чинником існування й збереження етносу є самосвідомість, самоідентифікація. Єдність території дуже важлива для зародження етносу. Однак треба мати на увазі відносність значення цього чинника: кочові племена й цілі народи могли часто міняти своє місце розташування. Історія дає приклади, коли народ на сторіччя втрачав свою територію, державність, більшість його членів втрачало мову предків, але, зберігаючи самосвідомість, в умовах, що змінилися, знову знаходив територію, відновлював державність, віру, звичаї, знову знаходив свою мову. Одним з найбільш яскравих прикладів самосвідомості народу як основи етнічної ідентичності може служити доля єврейського народу.
Мова як вербальний носій культури, традицій виступає зовнішньою характеристикою єдності представників даного етнічного утворення. Тому роль мови, що виступає не тільки умовою формування етносу, але й підсумком етногенезу, є досить важливою. Останнє особливо очевидно, коли формування етносу відбувається шляхом інтеграції окремих етнічних груп. У цьому випадку мова зазвичай виступає як одна з найважливіших об'єктивних властивостей етносу, а також як символ етнічної належності.
У процесі формування будь-якого етносу велике значення мають специфічні компоненти його матеріальної та духовної культури. Це, насамперед, такі явища культури, для яких характерна традиційність і стійкість: звичаї, обряди, норми поведінки, релігія тощо.
Культурна єдність етнічних спільностей, у свою чергу, завжди доповнюється особливостями їх психіки, що виявляються, зокрема, у відтінках характерів людей, специфіці ціннісних орієнтацій, смаків тощо.
Інше фундаментальне поняття науки, введене в науковий обіг у XX ст. — «етнічне», «етнічність». Вони містять у собі сукупність характерних рис матеріальної та духовної культури, які поєднують певні етнічні групи й відрізняють їх від інших етнічних груп. Носіями етнічного є мова, культура, психіка, такі компоненти культури, для яких характерні традиційність, сталість, звичаї, обряди, народне мистецтво, релігія, норми поведінки. Етнічність проявляється в таких якостях як сталі особливості характеру, специфіка ціннісних орієнтацій, смаків.
Традиційно виділяють кілька основних історичних типів етносу. При цьому мається на увазі те, що протягом десятків тисяч років людство у своїх домінуючих конкретних формах існування етносів поступово переходило від простих, невеликих за чисельністю етносів, до усе більш складних і масштабних. При розвитку етнічних форм від простих до більш складних відбувається ослаблення чинника кровної спорідненості, відхід від чинника безпосереднього спілкування членів групи, заглиблюється розподіл праці. Ці історичні типи етносів є основою суспільств (цілісних соціальних систем, що самовідтворюються). При переході на новий рівень на порядки зростає складність зв'язків усередині суспільства.
Схема 56
Основні історичні типи етносів.
|
|
нація | |||
|
Народність |
| |||
|
союз племен |
| |||
|
плем'я |
| |||
рід |
|
|
1. Рід — форма спільності людей, заснована на кровній спорідненості.
2. Плем'я — об'єднання декількох родів, що має загальну мову, територію, уподобання та звичаї. Рід і плем'я зароджуються та існують при первісному ладі.
3. Союз племен. На цьому етапі відбувається перше значне ослаблення принципу кровної спорідненості. Союзи утворюють як племена, що мають значне генетичне споріднення, так і племена, генетично далекі одне від одного. Деякі вчені вважають типовим для такої стадії розвитку людства союз різних племен, що мають культури, які досить розрізняються. Одна з них може бути «набіговою», для якої характерна більшою мірою не трудова, виробнича майстерність, а військова. Союз племен — це перша велика група людей, у якій вже не здійснюється безпосередній контакт всіх членів даної спільноти з усіма іншими. Таким чином, тут різко зростає вплив політичного чинника утворення спільноти.
4. Народність — форма язикової, територіальної, економічної та культурної спільності людей, що складається з виникненням приватновласницьких відносин, характерна для рабовласницького та феодального суспільств. Формуванню народностей сприяє більш складна й чітка організаційна структура суспільства, більш розвинені політичні форми.
Модуль II. Галузеві та спеціальні соціологічні теорії...
5. Нація — тип етносу, що виникає в період подолання феодальної роздробленості та інтенсивного розвитку капіталістичних відносин. До характерних ознак нації, що відрізняють її від народностей, можна в першу чергу віднести:
• уніфікацію мови, головним чином у процесі поширення її літературної форми через систему освіти, літературу й засоби масової інформації;
• розвиток професійної культури й мистецтва;
• формування соціально-класового складу, що відповідає епосі промислово-культурного розвитку, через певну форму державності або значно розвинений рух за її досягнення, а також визначення економічної спільності в рамках своїх національних держав.
Сьогодні у світі співіснують різні історичні типи етносів. Насамперед це нації (ця форма домінує), народності, збереглися подекуди й більш давні форми — племена та рудименти роду.
При визначенні етносу ми звернули увагу на ті ознаки, чинники, які впливають на утворення етносів. Однак що лежить в основі механізму формування етносу? Якими є головні причини їх виникнення та розвитку? Відомо кілька концепцій, що дають відповіді на питання про причини і механізми виникнення, формування та розвитку етносу.
Схема 57
Концепції причин формування етносів | |
Теорії примордиалістського (об'єктивістського) підходу |
Етнічна ідентичність ґрунтується на природному зв'язку людини з групою або відповідною культурою. Етнос і етнічність є реально існуючими феноменами, що мають об'єктивну основу в природі або суспільстві. |
Природний напрям |
Етнос являється первозданним утворенням, заснованим на спільних предках, належності до однієї раси, функціонуванні певних біологічних механізмів. Пояснює етнічність за допомогою еволюційних ідей, тобто як явище, детерміноване генетичними та географічними чинниками, інтерпретуючи етнічність як «розширену родинну групу» або як «розширену форму родинного відбору та зв'язку». |
Еволюційно-історичний напрям |
Етнос — це група людей, які говорять на одній мові та визнають своє єдине походження. Етнос має загальні, відносно стабільні цінності культури і психіки. Мова виступає не тільки умовою формування етносу, але і підсумком етногенезу. |
Теорія конструктивізму |
Етнічне почуття свідомо формується в масі людей інтелектуальною елітою: політиками, письменниками, вченими. У цьому підході особлива увага приділяється ролі свідомості й мови як ключового символу, навколо якого формується розуміння етнічної відмінності та підкреслюється роль розбудови національної держави. |
Психологічна концепція |
Акцент робиться на психологічних передумовах формування й розвитку етносів: на волі, бажанні належати до етнічної спільності.. Головне тут — внутрішня психологічна єдність людей, що дає можливість відчувати себе активно діючим суб'єктом історичного процесу |
Марксистка теорія |
Фундаментальне значення для зародження й розвитку етносів матеріальних, насамперед економічних чинників, у першу чергу вміння й необхідності для людей тими або іншими способами добувати, виробляти й розподіляти матеріальні блага. При цьому визнається виняткове значення людської свідомості, психіки, мислення, але вони розглядаються як похідні від матеріальних чинників. |
Основним елементом самоорганізації людства є сучасні нації. У склад кожної нації входять представники різних етнічних меншин. Уклад життя, історичне минуле, специфіка побуту, ведення господарства впливає на різні суспільні зв’язки усередині кожної нації. Їх спільна життєдіяльність породила відтінки, типи контактів між ними та певні суперечності. Тому перед нами стоїть завдання розібрати питання суті поняття «етнічна меншина» та дати характеристику основних типів етнічних контактів як усередині, так і поза межами націй.
Термін «меншина» з’явився в 1947 р., а визначення розробив Франческо Капоторті в 1971 р. Під етнічною меншиною розуміють спільноту людей, яка менша за кількістю, порівняно з іншою частиною населення, члени її (громадяни цієї держави) володіють етнокультурними особливостями, які відрізняють їх від інших. Етнічні меншини за характером розселення можуть бути компактними (проживати в певному районі), або дисперсними (розселеними в різних районах).