- •Тема 1 Соціологія як наука
- •1.1. Поняття соціології, її предмет, об’єкт і методи
- •1.2. Закони і категорії соціології
- •1.3. Структура та функції соціології
- •1.4. Становлення та розвиток соціологічної думки в західній європі (хіх-хх ст.)
- •1.5. Зміст і особливості соціологічної думки у сполучених штатах америки
- •1.6. Формування й розвиток соціологічної думки в україні
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 2 методика проведення соціологічних досліджень
- •2.1. Сутність, структура та типи соціологічних досліджень
- •2.2. Програми соціологічного дослідження
- •2.3. Методи соціологічного дослідження
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 3 суспільство як соціальний організм
- •3.1. Суспільство як соціальна система. Типи соціальних систем та їх характеристика
- •3.2. Соціальна структура суспільства та її основні компоненти. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •3.3. Соціальна структура українського суспільства та тенденції її розвитку
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 4 особистістть. Соціалізація особистості
- •4.1. Особистість у системі соціальних зв’язків, її статус і соціальні ролі. Зміст соціології особи
- •4.2. Теорія і практика соціалізації особи
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 5 соціологія економіки, соціологія праці та управління трудовим колективом
- •5.1. Соціологія економіки, її сутність, зміст і основні завдання
- •5.2. Предмет, категорії та основні аспекти соціології праці
- •5.3. Сутність, механізм і основні функції соціального управління
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 6 соціологія політики
- •6.1. Суспільство та політика
- •6.2. Взаємозв’язки та взаємовплив соціального і політичного в політичному житті суспільства
- •Існує і зворотний зв’язок: тільки досконалість, ефективність функціонування правової держави здатні забезпечити ефективне функціонування і розвиток громадянського суспільства.
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 7 етносоціологія. Соціологія релігії
- •7.1. Предмет етносоціології
- •Типи етнічних меншин
- •7.2.. Релігія як соціальне явище
- •7.3. Предмет і методи соціології релігії, зв’язок її з іншими формами суспільної свідомості
- •7.4. Релігійні організації та соціально-релігійна ситуація у сучасній україні
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 8 соціологія сім’ї. Гендерні відносини
- •8.1. Соціологія сім’ї
- •Типологія шлюбу
- •Основні функції сім’ї
- •Етапи розвитку сім'ї
- •8.2. Гендерні відносини
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 9 соціологія медицини та здоров’я
- •9.1. Предмет соціології
- •Медицини та здоров’я
- •9.2. Основні поняття та принципи сфери охорони здоров’я
- •9.3. Система органів охорони здоров’я та реалізація державної політики
- •9.4. Ключові проблеми у сфері охорони здоров’я та їх вирішення
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Основні поняття і категорії соціології
- •Література
7.4. Релігійні організації та соціально-релігійна ситуація у сучасній україні
Домінуючим релігійним напрямом в Україні є християнство. Хрещення Русі відбулося в 988 р. в Києві, коли за наказом князя Володимира в річці Почайні, що впадала в Дніпро під сучасною Володимирською гіркою, було здійснено хрещення киян. З Києва християнство поширилось у Чернігові, Володимирі-Волинському, Полоцьку, Турові, Тмутаракані. Поступово християнство поширювалося на інші регіони Київської Русі. Історія становлення й розвитку християнства в Україні була дуже складною і суперечливою, особливо складно було в часи татарського нашестя, коли релігійне життя почало занепадати. Після монголо-татарської неволі, починаючи з 30—40-х років XIII ст., християнство розвивалося, а його центр (митрополича кафедра) офіційно був перенесений у 1354 р. до Володимира-на-Клязьмі, але за умови, що «тільки нехай буде Київ першим її престолом і першою кафедрою». Потім цілими століттями здійснювався поділ і перерозподіл митрополії на різні регіональні патріархії.
У сучасній Україні різними релігійно-церковними організаціями та об’єднаннями представлені практично всі релігії. У нашій державі на 1 січня 1996 р. налічувалося 17 610 різних релігійних утворень, з них на громади послідовників християнства припадало 95 %.
Переважна більшість віруючих — православні. Однак вони не мають організаційної єдності внаслідок розколів наприкінці 1980-х—на початку 1990-х років, що їх пережив колишній Український екзархат Російської православної церкви (УПЦ). УПЦ (Московський патріархат) має понад 6800 парафій (приблизно 60 % послідовників православ’я).
Українська православна церква — Київський патріархат (УПЦ-КП) — усього близько 3000 церков — об’єднує віруючих 29 єпархій, у тому числі на території Росії — три єпархії (приблизно 10 % послідовників православ’я).
Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) має близько 150 церков, об’єднаних у 10 парафій (приблизно 5,5 % послідовників православ’я).
Старообрядці представлені двома організаціями, найвпливовішою з них є Білокриницька ієрархія, вона об’єднує приблизно три чверті старообрядницьких громад (приблизно 0,38 % послідовників православ’я).
Греко-католицизм є другим за православ’ям християнським напрямом в Україні, на нього (УГКЦ) припадає 18,6 % загальної кількості релігійних громад України (понад 3000).
Католицизм латинського обряду поширений головним чином серед польської меншини (4/5 латинських католиків зосереджені у Львівській, Хмельницькій, Вінницькій, Тернопільській, Закарпатській та Житомирській областях).
В Україні представлені практично всі протестантські релігійні громади, а також релігійні організації ісламського і буддистського напрямів.
Активно діє організація Свідків Єгови, на яку припадає 2,7 % загальної кількості релігійних об’єднань України.
Сучасна релігійна ситуація в Україні дуже складна, вона характеризується передусім відсутністю єдності організацій провідної — християнської православної — релігії і церкви. Вивільнені з-під впливу тоталітарної системи всі без винятку релігійні конфесії розгорнули процес відновлення, прагнуть до самостійності, ведуть боротьбу за посилення свого авторитету і впливу на віруючих. По-друге, в населення України зростає інтерес до релігійних вірувань, але велика кількість церков і конфесій не сприяє проникненню віруючих у суть релігійних учень. По-третє, здійснюється суперечливий процес взаємовпливу релігійної свідомості і відродження народних звичаїв, традицій, свят і ритуалів, на жаль, вони не завжди узгоджуються. По-четверте, розвиток сучасної релігійної свідомості супроводжується пожвавленням окультизму та інших негативних явищ, що межують з шарлатанством і вірою в чудодійні сили, які пригнічують соціальну активність людей. По-п’яте, йде процес становлення нових відносин між державою і церквою. Нове ставлення держави до релігії та церкви знайшло відображення в прийнятому Законі «Про свободу совісті та релігійних організацій». Держава повернула церкві тисячі храмів, десятки монастирів. Якщо раніше було дев’ять діючих монастирів, то тепер їх — понад 180. Створена Київська духовна академія, відкрито багато релігійних навчальних закладів. Держава та її органи всебічно підтримують православну церкву та авторитет релігії в суспільній свідомості. Релігія є засобом особливої терапії людини від захворювань фізичних, нервових, психічних і т. ін.
Таким чином, долаючи труднощі й суперечності, релігія поступово прагне до своєї основної мети — зцілювати людину від моральних і духовних недугів (пристрастей), що є причинами всіх лих людських.