2. О к р е м о пишуться:

а) прислівникові сполучення, що складаються з приймен­ника (іноді з часткою) та іменника, в яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму: без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без промаху, без пуття, без сліду, безсмаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги;

в(у) затишку, в(у) міру, в(у) нагороду, в(у) ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;

за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла;

з болю, з діда-прадіда, з давніх-давен, з переляку, з радості, з розгону;

з-за кордону;

на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

над силу; не з руки; ні на гріш;

під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;

у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ;

уві сні, через силу;

б) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (числівників) та прийменників (або без них): від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік, сам на сам, час від часу, з кінця в кінець, з краю в край, з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, один одинцем;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але тимчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основному, (у) в цілому;

г) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

д) фразеологічні сполучення у ролі прислівників: дорогою душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через дефіс пишуться:

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням –ому або (-к)и: по-козацькому (-ки), по-господарському (-ки), по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по-третє і т. ін.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, куди-небудь, як-небудь, казна-що, аби-то, так-то, хтозна-як ;

г) складні прислівники, утворені з двох однакових, синонімічних або антонімічних прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, ось-ось; один-однісінький, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так; більш-менш (-е), видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, все рівно, кінець кінцем, сама самотою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.