Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 8.docx
Скачиваний:
59
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
291.38 Кб
Скачать

8.4. Методика аналізу ліквідності й платоспроможності підприємства

В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства.

Під ліквідністю активу розуміють здатність його до трансформації у грошові кошти, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища його ліквідність. При цьому варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів як можливість їхньої швидкої реалізації при банкрутстві й самоліквідації підприємства і поняття ліквідності оборотних активів, що забезпечує його поточну платоспроможність. Мається на увазі, що кожен вид оборотних активів має пройти відповідні стадії операційного циклу, перш ніж трансформуватися в готівку.

Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін погашення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов'язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу .

Ліквідність підприємства - наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення поточних зобов'язань, хоча б і з порушенням термінів погашення, які передбачені контрактами.

Ліквідність підприємства визначається наявністю в нього ліквідних засобів, до яких відносяться наявність готівки, грошових коштів на рахунках в банках та елементи оборотного капіталу, які легко можна реалізувати. Ліквідність відображає здатність підприємства в будь-який момент часу здійснювати необхідні витрати.

Нездатність підприємства погасити свої боргові зобов'язання протягом декількох місяців перед кредиторами та бюджетом призводить до банкрутства.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними в нього грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі.

Поточна (технічна) платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Звідси основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства прострочених боргових зобов'язань [58, с.595].

Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов'язань і платіжних засобів протягом прогнозованого періоду, що, в свою чергу, залежить від складу, обсягів і ступеня ліквідності поточних активів, а також від обсягів, складу і швидкості дозрівання поточних зобов'язань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на підставі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспроможності здійснюється, як правило, на основі вивчення показників ліквідності [58, с.595].

Поняття ліквідності та платоспроможності є дуже близькими, але друге — більш містке. Поліпшення платоспроможності підприємства нерозривно пов'язано з політикою управління оборотним капіталом, яка націлена на мінімізацію фінансових зобов'язань. Це образно ілюструється американським висловом: "Оборот — це суєта, прибуток — здоровий глузд, грошові кошти — це реальність". Інакше кажучи, прибуток — довгострокова мета підприємства, але в короткостроковому плані навіть прибуткове підприємство може збанкрутіти внаслідок відсутності грошових коштів.

Неплатоспроможність (неліквідність) підприємства заснована на нестачі платіжних засобів, і означає нездатність підприємства в довгостроковій перспективі погасити свої борги. Неплатоспроможність може привести до банкрутства [6, с.71].

Для оцінювання ліквідності та платоспроможності зазвичай застосовують такі прийоми як аналіз ліквідності балансу та розрахунок фінансових коефіцієнтів платоспроможності.

Під час проведення аналізу ліквідності балансу здійснюють порівняння активів, які згруповані за мірою їх ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, які згруповані за строками їх погашення. Групування здійснюється по відношенню до балансу.

Методика аналізу ліквідності балансу підприємства полягає в тому, що, по-перше, проводять групування його активів за мірою їх ліквідності (швидкості перетворення в грошові кошти).

Виділяють чотири групи активів за мірою ліквідності:

  • найбільш ліквідні активи (А 1);

  • швидко реалізовувані активи (А2);

  • повільно реалізовувані активи (А3);

  • важко реалізовувані активи (А4).

Найбільш ліквідні активи (А7) — це сума всіх статей грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути негайно використані задля здійснення поточних розрахунків. До цієї групи включають й короткострокові фінансові інвестиції (цінні папери).

Швидко реалізовувані активи (А2) - це дебіторська заборгованість (засоби у розрахунках), для перетворення якої у грошові кошти потрібен деякий час. До цієї групи також включаються інші оборотні активи.

Повільно реалізовані активи (А3) — це матеріальні оборотні кошти (запаси), які за ступенем ліквідності займають проміжне положення між швидко реалізовуваними і важко реалізовуваними (немобільними) активами. Зазвичай ці активи, а саме: сировину і матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидко зношувані предмети ... незавершене виробництво, - важко тимчасово реалізувати, оскільки потрібний доволі тривалий період часу (можливо один або декілька місяців) задля знаходження покупця на це майно. Залишки готової продукції і товарів на складах підприємства реалізуються також по мірі наявності попиту на ці види матеріальних оборотних коштів підприємства.

Важко реалізовувані активи (А4) - це активи, які призначені для використання в господарській діяльності товариства протягом тривалого періоду. До них відносять необоротні активи та витрати майбутніх періодів.

Після змін у складі активу балансу підприємства, які відбулися починаючи з 1 січня 2008 року, до складу важко реалізовуваних активів окрім необоротних активів та витрат майбутніх періодів треба включати ще й вартість необоротних активів та груп вибуття, які утримуються для продажу.

Після групування активів підприємства за мірою їх ліквідності необхідно згрупувати пасиви підприємства в залежності від міри збільшення термінів погашення зобов'язань. Відносно цього критерію виділяють чотири групи пасивів:

  • найбільш термінові зобов'язання (П1);

  • короткострокові зобов'язання (П2);

  • довгострокові зобов'язання (П3);

  • постійні пасиви (П4).

Найбільш термінові зобов'язання (П7) — це кредиторська заборгованість. Причому для аналізу ліквідності балансу підприємства до її складу (в якості найбільш термінових зобов'язань) входять: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом та ін., та інші поточні зобов'язання.

Короткострокові зобов'язання (П2) — короткострокові займи та кредити банків, які необхідно погасити протягом дванадцяти місяців починаючи з дати складання балансу. До цієї групи пасивів відносяться векселі видані, короткострокові кредити банків та поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.

Довгострокові зобов'язання (П3) — це довгострокові кредити банку та позики (третій розділ пасиву балансу підприємства).

Постійні пасиви (П4) — це власний капітал та забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів, які умовно прирівняні до власного капіталу, оскільки ці кошти постійно перебувають в розпорядженні підприємства. Після групування активів підприємства за мірою їх ліквідності та пасивів за мірою їх терміновості, зрівнюють різні групи активів з відповідними їх групами пасивів і роблять висновки про міру ліквідності балансу та поточну й перспективну платоспроможність підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

Аі > Пі; А2 > П2; А3 > Пз; А4 < П4 (8.14)

Необхідною вимогою абсолютної ліквідності балансу підприємства є виконання перших трьох нерівностей.

Проведемо аналіз ліквідності балансу підприємства (табл. 8.5).

Таблиця 8.5

Аналіз ліквідності балансу підприємства

Активи

Сума, тис. грн.

Пасиви

Сума, тис. грн.

Надлишок (+), нестача (-), тис. грн.

на кінець попереднього року

на кінець звітного року

на кінець поперед­нього року

на кінець звітного року

на кінець звітного року

А

1

2

3

4

5

1-4

2-5

Найбільш ліквідні

86,2

724,5

Найтерміновіші зобов'язання

1715,0

2877,2

1628,8

-2152,7

Швидкореалізовувані

571,6

1574,9

Короткострокові

-

-

571,6

1574,9

Повільнореалі-зовувані

1902,5

2538,5

Довгострокові

55,4

-

1847,1

2538,5

Важкореалізовувані

3807,1

4096,9

Постійні

4597,0

6057,5

-789,9

-1960,6

Баланс

6347,4

8934,7

Баланс

6367,4

8934,7

Х

Х

Аналіз даних, які наведені в табл. 8.5, показав, що баланс підприємства як на кінець попереднього, так і на кінець звітного року не відповідає критеріям абсолютної ліквідності. На це вказує нестача найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань: на кінець попереднього року вона склала 1,6 млн.грн., а на кінець звітного року - 2,2 млн.грн. Зазначені цифри вказують на те, що на кінець попереднього року 5%, а на кінець звітного - 25% найбільш термінових зобов'язань були покриті найбільш ліквідними активами, що вказує на позитивну тенденцію щодо ліквідності балансу підприємства.

Протягом досліджуваного періоду управлінський персонал підприємства не залучав короткострокових займів та кредитів, тому спостерігається істотний надлишок швидко реалізовуваних активів підприємства порівняно з короткостроковими зобов'язаннями. Цей надлишок протягом аналізованого періоду збільшився з 572 тис. грн. до 1,6 млн. грн., що в сукупності з раніше зробленим висновком про поліпшення ліквідності балансу (порівняння найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов'язаннями) свідчить про те, що підприємство є платоспроможним на найближчий час.

Наявність надлишку повільно реалізовуваних активів над довгостроковими зобов'язаннями (на кінець звітного року - 2,5 млн. грн., що більше на 37,4% за відповідний показник попереднього року) та перевищення постійних пасивів над важко реалізовуваними активами (протягом досліджуваного періоду надлишок коштів збільшився з 790 тис.грн. до приблизно 2 млн.грн.) свідчить, що підприємство має можливості залишатися платоспроможним у довгостроковій перспективі.

Таким чином, аналіз показав, що баланс підприємства як на кінець попереднього, так і на кінець звітного року не є абсолютно ліквідним, оскільки спостерігається нестача абсолютно ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань. Разом з тим, згідно з проведеними розрахунками видно, що протягом досліджуваного періоду частка найбільш термінових зобов'язань, які підприємство може негайно покрити, збільшилась з 5 до 25%, що, безумовно свідчить про позитивну тенденцію щодо ліквідності балансу.

Оскільки всі інші умови ліквідності балансу виконуються, то це свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий час та на довгострокову перспективу. Звісно, цей прогноз (на середньо - та довгостроковий період) буде виправданим, якщо управлінський персонал товариства не буде допускати наявності прострочених зобов'язань, забезпечить вчасне надходження коштів від дебіторів, не допустить появу наднормативних запасів та буде виконувати інші заходи, які забезпечують підвищення платоспроможності й ліквідності підприємства та маневреності його власного капіталу.

Як вже раніше зазначалося, від міри ліквідності підприємства залежить міра його платоспроможності. Існують такі коефіцієнти платоспроможності:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти (Аі) / Поточні зобов'язання (Пі+П2) (8.11)

Рекомендоване значення цього коефіцієнта > 0,2 - 0,25.

Рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань може бути погашено за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

Рекомендоване значення зазначеного коефіцієнта можливо проінтерпретувати таким чином: за рахунок найбільш ліквідних активів повинно бути погашено не менш 25% поточних зобов'язань підприємства.

Рекомендоване значення цього коефіцієнта > 0,8. .Цей коефіцієнт показує прогнозовані платіжні можливості підприємства в умовах своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, який дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості, а також оцінює здатність підприємства до погашення своїх поточних зобов'язань в разі його тяжкого фінансового положення, коли немає можливості продати запаси.

Збільшення коефіцієнта швидкої ліквідності за рахунок зростання дебіторської заборгованості, навряд чи позитивно відіб'ється на платоспроможностіпідприємства. Низький рівень цього коефіцієнта вказує на необхідність постійної роботи з дебіторами, задля забезпечення можливості обернення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (порівняно з запасами) в грошову форму для розрахунків за поточними зобов'язаннями підприємства.

3. Коефіцієнт покриття або коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт покриття або коефіцієнт загальної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти + дебіторська заборгованість + запаси (А1 + А2+ А3)/ Поточні зобов'язання (П1+П2) (8.13)

Рекомендоване значення цього коефіцієнта > 2 до 2,5. Рівень коефіцієнта загальної ліквідності показує достатність у підприємства оборотних коштів для покриття своїх поточних зобов'язань. Він також характеризує запас фінансової міцності внаслідок перевищення оборотних активів над поточними зобов'язаннями. Перевищення значення зазначеного коефіцієнта понад вказаного рекомендованого значення вважається для підприємства небажаним, оскільки за таких умов господарювання відбувається неефективне нарощування запасів.

Проведемо аналіз платоспроможності підприємства на досліджуваному підприємстві (табл. 8.6).

Таблиця 8.6

Аналіз показників платоспроможності підприємства

№ п/ п

Показники

Методика розрахунку

на кінець попереднього року

на кінець звітного року

зміна у звітному році порівняно з попереднім

1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (рекомендоване значення > 0,2-0,25)

[Грошові кошти та їх еквіваленти]: [Поточні зобов'язання]

0,05

0,25

0,2

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

(рекомендоване значення > 0,8-1)

[Грошові кошти та їх еквіваленти + кошти у розрахунках]: [Поточні зобов'язання]

0,38

0,80

0,42

3

Коефіцієнт загальної ліквідності

(рекомендоване значення > 2 -2,5)

[Оборотні активи]: [Поточні зобов'язання]

1,5

1,68

0,18

Аналізуючи розрахунки коефіцієнтів платоспроможності товариства, бачимо, що на кінець попереднього року на підприємстві жоден коефіцієнт не відповідав рекомендованому значенню показників платоспроможності організації.

На початок року управлінський персонал підприємства зміг за рахунок наявних грошових коштів та їх еквівалентів покрити лише 5% поточних зобов'язань товариства (нормативне значення від 20 до 25%).

На початку досліджуваного періоду лише 38% поточних зобов'язань були покриті за рахунок швидко реалізовуваних активів. Зазначимо, що таке значення коефіцієнта швидкої ліквідності (0,38) значно нижче його рекомендованого значення (0,8-1). Тобто в підприємства на кінець попереднього року були відсутні в достатній кількості засоби у вигляді швидко реалізовувних активів, які повинні разом з грошовими коштами покривати 80% або повністю всі поточні зобов'язання товариства.

Щодо значення коефіцієнта загальної ліквідності, зазначимо, що незважаючи на те, що його значення на кінець попереднього року (1,5) не відповідає нормативу (2-2,5), оборотних коштів було достатньо щоб покрити всі поточні зобов'язання. При цьому в розпорядженні підприємства залишалося ще 50% поточних активів. Отже, підприємство на початок досліджуваного періоду було платоспроможним тільки за коефіцієнтом загальної ліквідності, що вважається не дуже добрим, оскільки основна частина оборотних активів, за рахунок яких покривалася переважна більшість поточних зобов'язань, - це запаси. Вони можуть бути використані з метою покриття поточних зобов'язань підприємства тільки після їх реалізації, що передбачає не тільки наявність безпосередньо покупця, але й наявність в нього грошових коштів.

Протягом досліджуваного періоду на підприємстві намітилася позитивна тенденція щодо поліпшення платоспроможності підприємства. Так, значення коефіцієнтів абсолютної та швидкої ліквідності на кінець звітного періоду (0,25 та 0,8) відповідають їхнім рекомендованим значенням. Крім того, хоча теоретично і говориться, що "збільшення коефіцієнта швидкої ліквідності за рахунок зростання дебіторської заборгованості навряд чи позитивно відіб'ється на платоспроможності товариства", на досліджуваному нами підприємстві зростання цього коефіцієнта відбулося не тільки за рахунок засобів у розрахунках, але й за рахунок надходження грошових коштів на рахунки підприємства. Це свідчить про те, що управлінський персонал організації здатен погасити на кінець звітного періоду переважну більшість своїх поточних зобов'язань (80%) за рахунок наявних грошових коштів та засобів у розрахунках в разі настання його тяжкого фінансового положення, коли немає можливості продати запаси. Коефіцієнт покриття на кінець досліджуваного періоду склав 1,68, що на 0,18 більше за відповідний показник попереднього року, однак, все ж таки, менше за теоретично рекомендоване значення (2-2,5).

Таким чином, досліджуване підприємство за результатами проведеного аналізу на кінець року визнано платоспроможним.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.