47. Транспортно-заготівельні витрати.

При закупівлі запасів за грошові кошти можуть виникати накладні витрати, пов’язані з придбанням, доставкою та доведенням запасів до стану придатності до використання (транспортно-заготівельні витрати).Транспортно-заготівельні витрати включають:затрати на заготівлю запасів;

оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів до місця їх використання;витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.ТЗВ включаються до вартості придбаних запасів загальною сумою, якщо їх величина постійна і можливе списання на основі первинних документів.Сума ТЗВ, що списується на витрати запасів обраховується як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості використаних запасів:

% ТЗВ =

Наприклад, сальдо на 01.05.200_ р. з виробничих запасів у цілому становило 425 109 грн., з транспортно-заготівельних витрат - 41 914 грн. За місяць надійшло запасів - 3 247 213 грн., згруповано транспортно-заготівельних витрат - 356 512 грн.

За місяць списано виробничих витрат за видами:1) основні матеріали - 2 149 407 грн.;2) купівельні та напівфабрикати - 673 513 грн.;3) паливо -208 122 грн.;4) запасні частини - 117 705 грн.;5) тара - 98 466 грн.Разом: 3 247213 грн.Необхідно розподілити транспортно-заготівельні витрати. Розв’язок: 1. Знаходимо процент транспортно-заготівельних витрат за місяць: ( 41 914 + 356 512 )х 100 % / (425 109 + 3 247 213) = 10,849 %2. Визначаємо суму транспортно-заготівельних витрат на списані матеріали:3 247 213 х 10,849 / 100 = 352 290 грн.

3. Розподіляємо товарно-заготівельні витрати між видами мате­ріальних цінностей:Транспортно заготівельні витрати на практиці організовуються трьома методами:

1. на окремому субрахунку, який відкривається на балансовому рахунку 20 „Виробничі запаси” окремо до кожного субрахунку;

2. на резервному рахунку 29 „”заготівля та придбання матеріальних цінностей з виділенням субрахунків за окремими видами матеріальних цінностей;

3. збираються загальною сумою на рахунку 20 „Виробничі запаси чи 29 „Заготівля та придбання матеріальних цінностей.

48.

. Облік процесу виробництва.Процес виробництва – це виготовлення (створення) нового продукту праці. В залежності від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на:1) основне – це сукупність цехів, відділків, які приймають безпосередню участь у виготовленні продукції;

2) допоміжне – це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, які зайняті обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і наданням йому послуг (інструментальний, ремонтний, енергосиловий, транспортний цехи);

3) обслуговуючі виробництва та господарства (невиробниче господарство) це виробництва, діяльність яких не пов`язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг та не відповідає меті створення даного підприємства (житлово-комунальні господарства, майстерні побутового обслуговування, їдальні та буфети, будинки відпочинку і т.д., дитячі дошкільні установи).

Завдання обліку процесу виробництва є: облік матеріальних, трудових та інших витрат на виробництво, визначення кількості виготовленої продукції, та кількості виробів, виготовлення яких незавершене на кінець звітного періоду.

Фактична собівартість випуску готової продукції розраховується так: до вартості НЗВ на початок місяця додають поточні витрати на місяць і віднімають вартість НЗВ на кінець місяця. Облік витрат на виробництво ведуть на рахунку №23 «Виробництво». Це активний рахунок. За дебетом рахунку відображаються прямі виробничі витрати, виробничі накладні витрати, витрати від брухту. За кредитом рахунку відображається списання суми фактично виготовленої продукції. Залишок показує суму НЗВ.. Загальновиробничі витрати – це витрати, пов`язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів і управління ними. Це є непрямі витрати . Вони поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад змінних і постійних витрат встановлюється підприємством самостійно. Зокрема, визнають такі види загальновиробничих витрат:

1. витрати на управління виробництвом;

2. амортизація;

3. втрати на утримання необоротних активів;

4. витрати на утримання виробничих приміщень;

5. витрати на удосконалення технології і організації виробництва;

6. витрати на обслуговування виробничого процесу;

7. витрати на охорону праці, техніку безпеки та на охорону навколишнього середовища;

8. інші витрати (брак, простої).

Оскільки загальновиробничі витрати є непрямими, то вони підлягають розподілу. Загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між ГП і НЗВ, а також між виробами.Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (час роботи, ЗП, обсяг діяльності тощо) при нормальній потужності яка визначається підприємством самостійно і відображається в обліковій політиці.Нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.Етапи розподілу загальновиробничих витрат:

1. поділ загальновиробничих витрат на постійні і змінні;

2. вибір бази розподілу (основна заробітна плата виробничих робітників, матеріальні витрати, обсяг виробництва, час роботи обладнання);

3. визначення нормальної потужності підприємства;

4. обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності;

5. розрахунок питомих показників постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу.

Для обліку загальновиробничих витрат передбачено рахунок №91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат. За кредитом рахунку відображається списання на рахунки № 23, 90.

49. Облік процесу реалізації.

Обліковими завданнями реалізації готової продукції, робіт і по­слуг є:

1. забезпечення інформації про обсяг і структуру реалізованої підприємством продукції (робіт і послуг);

2. облік і контроль виконання договірних зобов'язань щодо по­ставки готової продукції;

3. облік нарахування та сплати належних до обсягу реалізації податків та зборів;

4. визначення ціни реалізації та фінансових результатів як у цілому за підприємством, так і за окремими видами продукції, робіт і послуг.

Процес реалізації, пов'язаний, з одного боку, з відвантаженням виробником готової продукції та передачі її покупцеві, а з іншого — з одержанням грошових коштів та їх еквівалентів і їх зарахуван­ням на рахунки продавця. Виконуючи облікові завдання, викори­стовують натуральні та грошові показники. Обсяг реалізованої про­дукції має дві оцінки: фактична собівартість реалізованої продукції і ціна реалізації (продажна вартість) товару, їх порівняння дає змогу визначити фінансовий результат реалізації: прибуток чи збиток. Якщо ціна реалізації (продажна вартість) реалізованої продукції вища фактичної собівартості реалізованої продукції, операція при­буткова, якщо навпаки — збиткова.Облік процесу реалізації здійснюється за допомогою системи ра­хунків бухгалтерського обліку: 26 "Готова продукція", 90 "Собівартість реалізації", 70 "Доходи від реалізації", 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 64 "Розрахун­ки за податками й платежами", 79 "Фінансові результати". Отже, облік процесу реалізації дає змогу виявити та оцінити доходи та відповідні їх витрати, а також визначити суми зобов’язань підприємства по непрямим податкам..