Суть класифік.Рах.

Класифік.рах.-цеїх групув.за найб. суттєвими ознаками.що дозволяє забезпеч. єдиний підхід у відображу.госп. операцій, співставленість і звед.відпов.показників надає можливість визначити економ. навантаж.кожного рах.Вона є способом поперед.аналізу госп.дія-сті,вияв.необх.інф-ції та можливостей її одерж.Рах.класифік.за різними ознаками:1)за об’єктами відображ.і структурою рах(акт.і пас);2)за ступенем узаг.і деталіз.даних(аналіт.і синтез.)3)за економ.змістом;4)за їх признач.і будовою.

Класифік.за економ.змістом-показує,що обліков.на даному рах.які об’єкти б.о. відображ.на ньому.тобто надає відомості,що хар-ють стан і зміни обліковуваного об’єкта.Вона включ.3 групи:1)рах.для обліку госп.засобів(майна);2)рах.для обліку джерел утв.госп.засобів;3)рах.дляобліку господ.процесів і їх результатів.

Класифік.за признач.і структурою-відображ.зміст записів на дебиті,кредиті рах.і сальдо,тобто пок.для яких потреб признач.ті чи інші рах.і як вони побудовані. Виділ.5 груп:I)основні-рах.обліку госп. Коштів і джерел їх утв.а)матер-для обліку наявності і руху мат.цінностей,що належ. під-ву(10.20,22,28);б)грошові-признач.для обліку грош.коштів під-ва(30,32.33); в)власного капіталу-для обліку джерел госп.засобів(клас 4);г)розрахунк.-для обліку і контролю за розрах.відносинами певного під-ва з іншими під-вами(63.68); II)регулюючі---признач.для обліку сум,на які необхідно зменш.або збільш. залишок у основ.рахунку,з метою його уточнення. а)контрольні---рах.,що зменш.залишок по відповід. рахунках (13 рег.залишок по рах. 10; 46 по рах. 40) б)доповнюючі-збільш.суму залишку,що регулюється(до вартості придб.матер.чи сировини дод.сума транспортно-заготів.витрат.в)контральто-доповнюючі---поєд . ознаки контрольних і допов.рах.(застос.зокрема для обліку гот.прод. чи матеріалів).III)операційні---для проміж.накоп. витрат чи прибутків по окремих господ.операціях.а)збірно-розпод. —накоп.витрати протягом певного періоду, які потім за певною базою розпад.на інші рах.(91,92.93,94,70,71). б)бюджетно-розпод. ---для від об.витрат і їх розподілу між окремими звіт.періодами(39,47,69). в)калькуляційні---для обліку витрат і визнач. собівартості продукції,робіт і послуг (23,24 .25.90).г)порівняльні---для відображ . окремих операцій і процесів та результатів за ними(79). Результат від певної операції визнач.шляхом порівння записів за звіт. період за дебитом і кредитом цих рах.І на суму цього результату даний рах.закрив.(Д79 «фін.результати»). д)транзитні---вик.тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорід.активи з метою їх под..розпод. для забезпеч.контролю і управ.цими активами. До цих рах.віднос.рах.8 класу,на основі яких відображу.елементи витрат(80,81,82,83, 84,85)За цими рах.немає поч.. і кінц.сальдо,і вони в кінці звітного періоду закрив. IV)фінансово-результат.---викор.для відображ.фін.результатів діяльності під-ва за певний період.(44)V)позабалансові---для обліку об’єктів.які не є власністю під-ва,але переб.у його корист. або зберіганні. Їх особливість полягає в ординарності виконаних на них бух.залишків.(операція відображ. тільки на дебиті чи кредиті одного поза баланс.рах.

План рахунків—це систематик.перелік рах.бух.обліку для відображ.господ.операцій і накопич.бух.інформ.про діяльність під-ва,необхідної користувачам для прийняття рішень.4 плани рахунків:1)план рах.б.о.під-ств і організацій. 2)план рах.б.о.бюджетних установ. 3)план рах.б.о.Нац.банку України. 4)план рах.б.о.комерц.банків України. Плани рах.склад.із 10 класів.які включ.: 1)балансові рахунки. 2)номінальні-для обліку доходів,витрат 3)позабалансові Взаємозв’язок плану рах.із формами звітності:1,2,3 класи----актив балансу ;4,5,6 класи---пасив балансу ;7,8,9 класи---звіт про фін.результати; позабалансові рах.-примітки до фін.звітів.В плані рах.кожна цифра має своє призначення:105-осн.засоби (транспортні засоби)

Клас 1-необоротні активи;Клас 2-запаси Клас 3-кошти,розрах. та їх активи;Клас 4-власн.капітал та забезпеч.зобов’яз. Клас 5-довгострок.зобов’яз.Клас 6-поточні зобов’яз. Клас 7-доходи і результати дія-сті;Клас 8-витрати за елементами Клас 9-витрати дія-сті 0 Клас-позабалансові рахунки.

40/Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні. Іншими словами, бухгалтерський облік відображає ті засоби, процеси та явища, які підлягають вартісному вимірюванню Грошове вираження — це вимірювання господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовій одиниці (гривнях та копійках Оцінка — це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення. калькуляція — спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення. Ціна як грошове вираження вартості є базовою категорією при оцінці активів і господарських операцій Основою формування ціни виробника продукції є собівартість виробництва продукції. історична собівартість — оцінка на основі витрат на виробництво чи придбання активів.  Оцінка різних об'єктів обліку — активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів — визначається у відповідних стандартах обліку. Для кожного виду активів, як правило, визначаються декілька ситуацій, в яких здійснюється оцінка активів: оцінка при придбанні (отриманні), оцінка при вибутті, оцінка на дату балансу (на кінець звітного періоду). Оцінка придбання здійснюється за первісною вартістю, яка, як правило, є історичною (фактичною) собівартістю активу, за якою він зараховується на баланс підприємства. оцінка за справедливою вартістю — сума, за якою можна здійснити обмін активу або оплату зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

41. Для потреб бухгалтерського обліку здійснюють оцінку кожного об'єкта основних засобів — закінченого пристрою з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або окремого конструктивно відокремленого предмета, що призначений для виконання самостійних функцій.. Первісна вартість — історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених на дату придбання основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витрати на придбання основних засобів та приведення їх до придатного для використання стану. Такими витратами можуть бути:  -суми, сплачені згідно з договором продавцю (підряднику);- суми, сплачені за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів;- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів;- сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;- винагороди, сплачені посередницьким організаціям;- витрати із страхування ризиків, пов'язаних з доставкою;- витрати на установлення, монтаж, настройку;- адміністративні та інші витрати, Наступна оцінка об'єкта основних засобів — балансова, яка визначається як різниця між первісною або переоціненою вартістю та сумою нарахованої амортизації.Нематеріальні активи. Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення. Собівартість нематеріального активу визначається сумою грошових коштів чи їх еквівалентів або справедливою вартістю іншої компенсації, наданої підприємством для його придбання або створення. Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активу. Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його собівартості, якщо було здійснено додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення притоку на підприємство економічних вигід від використання Капітальні інвестиції. Прикладом капітальних інвестицій може бути будівництво, яке здійснюється не будівельною організацієюФінансові інвестиції — активи, які утримують з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їхньою історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодовуються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій. Фінансову інвестицію оцінюють за методом собівартості, якщо інвестиція придбана та утримується тільки для продажу.Виробничі запаси. Для цілей обліку до запасів відносять: сировину і матеріали, комплектуючі та інші цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг; незавершене виробництво; готову продукцію; товари; малоцінні та швидкозношувані предмети,  Придбані або вироблені запаси оцінюються за первісною вартістю.  Первісною вартістю виготовлених запасів є їхня виробнича собівартість..Чиста вартість реалізації — очікувана ціна реалізації запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо вони зіпсовані, або Дебіторська заборгованість. Оцінка дебіторської заборгованості залежить від виду цієї заборгованості. Заборгованість за товари, роботи, послуги визнається як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації й оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій (контрактній) вартості. Поточна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів. Резерв визначається на основі платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті оцінюються за номіналом (готівка, гривня на рахунках), грошові кошти та грошові документи в іноземній валюті перераховуються в гривні на дату отримання або на дату складання звітності за курсом НБУ.

42. калькулювання — це групування, розмежування та розподіл витрат між об'єктами калькуляції, обчислення їх фактичної собівартості з метою контролю за результатами праці, прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності виробництва. Калькуляція — це спосіб розрахунку, визначена сукупність розрахункових процедур собівартості продукту. Види калькуляції: 1.За призначенням і часом складання-попередні виконавчі.2.за охопленням витрат –галузеві,повні, виробничі,вн.господ.,зміннних витрат,технолологічні.3.за х-ом:-масові,-індивідуальні,-проміжні.4.за вл.калькуляційного,обєкта-загальні, парамтричні.5.за х-ом вихідних даних: технічні,планові, нормативні,фактичні.6.за методом калькулювання: по-замовні,по-передільні,по-процентні,нормативні. калькуляційний облік — система аналітичного обліку витрат на виробництво в інтересах достовірного й точного калькулювання. Основне завдання системи калькуляційного обліку — повна локалізація прямих витрат за об'єктами калькулювання й облік непрямих витрат, який забезпечує найбільш достовірний їх розподіл.

43.під економ.діяльністю слід розуміти сукупність дій які призводить до отримання набору продукції робіт чи послуг. Під господарським процессом розуміють сукупн. Однорідних операцій спрямованих на виконання певного госп. Завдланнь. Види діяльності : с.г, мисливство, лісову господ., газу, води, та послуги юрид особам, держ управл, охорона здоровя та соц. Допомогу, та особисті послуги, експедиторська діяльність та інше , поділяється на : звичайну діяльність(операційна(в-во, торгівля,реалізац), фінансова(операції з дивідендами, відсотками), інвестиційна(реалізація необоротних активів), та інші.(списання необоротних активів, уцінка необоротних активів)) та надзвичайну діяльність ( пов’язана з екстремальними подіями), В бух науці складовими госп. Процесу є : -постачання ,-виробництво, реалізація.

46. Облік процесу постачання

Будь-яке виробниче підприємство створюється з метою виготовлення продукції, в результаті реалізації якої отримується прибуток. Але здійснення процесу виробництва неможливе без наявності засобів виробництва, тобто засобів праці (обладнання, устаткування, будівлі тощо) і предметів праці (сировини, матеріалів).

Таким чином, процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства.

Процес придбання – це сукупність операцій щодо забезпечення підприємства предметами та засобами праці, необхідними для здійснення господарської діяльності.

Цей процес повинен здійснюватися безперервно та рівномірно, оскільки надлишок або недостача сировини, матеріалів негативно впливає на результат господарської діяльності підприємства.

Основними завданнями обліку процесу придбання є:

• правильне та своєчасне визначення обсягу необхідних необоротних і оборотних активів;

• виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням засобів і предметів праці;

• визначення фактичної собівартості придбаних засобів і предметів праці;

• визначення результатів процесу придбання.