- •79. Судові рішення: види, порядок ухвалення, їх форма, зміст.
- •80. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку
- •81. Порядок перевірки судових рішень в стадії апеляційного провадження.
- •82. Порядок перевірки судових рішень в стадії касаційного провадження.
- •83. Провадження у Верховному Суді України: порядок подання заяви, її перевірка, допуск.
- •84. Провадження у Верховному Суді України: підготовка до перегляду, порядок розгляду, повноваження Верховного Суду України.
- •85. Провадження у Верховному Суді України: підстави, право на звернення, строк, вимоги до заяви.
- •87. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх.
- •88. Провадження за ново виявленими обставинами: підстави, право подати заяву, строк звернення, вимоги до заяви.
- •89. Провадження за ново виявленими обставинами: порядок подання заяви, відкриття кримінального провадження, порядок здійснення перегляду судового рішення.
- •90. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів мдичного характеру:підстави порядок здійснення досудового розслідування, обставини що підлягають встановленню.
- •91. Підстави та порядок зупинення і відновленя досудового розслідування.
- •92. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів мдичного характеру: судовий розгляд, відновлення кримінального провадження.
- •93. Поняття процесу доказування, його елементи. Обов’язок доказування.
- •94. Форми досудового розслідування, їх зміст та характеристика.
- •95. Виконання судових рішень: підстави, зміст, порядок виконання.
- •96. Підготовче провадження як стадія кримінального провадженя: зміст, завдання.
- •97. Судовий розгляд як стадія кримінального провадженя: зміст, завдання.
- •98. Порядок судових дебатів та останнє слово підсудного.
- •99. Виконання судових рішень: питання що вирішуються судом під час виконання вироків.
- •100. Видача особи ( екстрадиція). Поняття, порядок реалізації.
- •101. Загальні засади міжнародного співробітництва в кримінальному провадженні.
- •102. Міжнародна правова допомога при роведенні процесуальних дій в кримінальному провадженні.
- •103. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.
- •104. Кримінальне провадження у порядку перейняття: зміст, порядок, наслідки перейняття.
- •105. Особливі порядки кримінального провадження: їх види, загальна характеристика.
- •106. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб.
102. Міжнародна правова допомога при роведенні процесуальних дій в кримінальному провадженні.
Міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою;
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження може здійснюватися у формі міжнародної правової допомоги. Метою міжнародної правової допомоги є проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою. Тобто фактичними підставами для звернення до запитуваної сторони про правову допомогу є потреба отримання доказів за кордоном та неможливість їх одержання при проведенні процесуальних дій на території України.
Суб'єктами кримінального провадження в Україні, які можуть надіслати запит про міжнародну правову допомогу, є:
- суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції (пп. 20-22 ч. 1 ст. З КПК);
- прокурор
- слідчий, тобто службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. З КПК).
При цьому слідчий має право надсилати такий запит виключно за погодженням із прокурором.
Зазначені суб'єкти можуть надсилати запит лише у кримінальному провадженні, яке вони здійснюють, тобто суд - лише у судовому провадженні, а прокурор та слідчий - лише у досудовому розслідуванні.
Уповноваженими (центральними) органами України, які уповноважені розглядати запит на предмет обґрунтованості й відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України, згідно зі ст. 545 КПК є:
1) Генеральна прокуратура України (у кримінальному провадженні під час досудового розслідування), діяльність якої, окрім КПК, регулюється ЗУ "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ.
2) МЮ (у кримінальному провадженні під час судового провадження), діяльність якого, окрім КПК, регулюється Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 395/2011.
При цьому ч. З ст. 545 вказує, що у випадках коли КПК або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються повноваження, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 545 КПК.
Обґрунтованість запиту про міжнародну правову допомогу є його обов'язковою ознакою. Запит є обґрунтованим, якщо прохання про надання міжнародної правової допомоги базується на фактичних обставинах вчиненого кримінального правопорушення, при цьому виключається можливість проведення необхідних процесуальних дій іншим шляхом, тобто неможливо їх одержати при проведенні процесуальних дій на території України. Також це стосується зв'язку між кримінальним провадженням по кримінальному правопорушенню та запитуваними на території іноземної держави конкретними процесуальними діями.
Після надходження запиту про міжнародну правову допомогу уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів повинен прийняти одне з двох рішень: 1) надіслати запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони; 2) відмовити у направленні залиту уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони. Окремий процесуальний документ про прийняття одного з двох рішень у цьому випадку виносити не потрібно.
Якщо уповноважений (центральний) орган України вирішує відмовити у направленні запиту уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони, то упродовж десяти днів після прийняття такого рішення всі матеріали повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або із зазначенням причин, з яких неможливе направлення запиту.
У цьому випадку вказівки уповноваженого (центрального) органу України щодо усунення недоліків для компетентних органів є обов'язковими.