3.Ергономічний аналіз технологічного процесу по виготовленню певного об’єкта.

Для проведення ергономічного аналізу виробу необхідна система, яка дозволила б конструктору грамотно здійснити такий аналіз у кожному конкретному випадку.

В даний час ергономічний аналіз стає необхідним етапом конструювання самих різних промислових виробів. Ергономічна якість устаткування, тобто технічній частині системи "чоловік – техніка - середовище", можна визначити як сукупність властивостей техніки, відповідних властивостям людини, що виявляються в процесі трудової діяльності. Рівень ергономічної якості вказує на міру цієї відповідності, він встановлюється в ході ергономічної оцінки устаткування.

При ергономічній оцінці промислових виробів використовуються певні схеми такої оцінки. Найбільш вдалою є схема під назвою «Ергономічні контрольні карти». Вона затверджена II міжнародним конгресом з ергономіки (ФРН, 1964 р.).

Згадані контрольні карти призначені для конструкторів і дизайнерів.

Будь-яке ергономічне дослідження повинне починатися з аналізу діяльності людини і функціонування системи « людина – машина (техніка, предмет)». Особливе значення має ергономічний аналіз трудової діяльності, в ході якого складається її характеристика, – профессиограмма. Профессиограмма включає ті вимоги, які пред'являє діяльність до технічних засобів і психофізіологічних властивостей людини.

Тема 4. Екологічні і техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини

ЛЕКЦІЯ 9.

1.Проблеми загальносвітового рівня – демографічні, екологічні, енергетичні.

2.Техногенні проблеми в суспільстві.

3.Інформаційна система спостереження та аналізу стану природи.

4.Сучасні технології безвідходного виробництва продукції.

1.Проблеми загальносвітового рівня – демографічні, екологічні, енергетичні.

Екологія (грец. «еко» – дім, «логос» – наука) – наука про дім, місце проживання, середовище життєдіяльності. Перше визначення екології як науки дав відомий німецький біолог, природознавець Ернст Геккель у 1866 р. (мал. 1). За Е. Геккелем, екологія вивчає взаємостосунки між живими орга- нізмами і середовищем життя. Ця наука згодом трансформується у біоекологію, яку тепер іме- нують теоретичною екологією.

До середини ХХ ст. у світі різко зросли обсяги енерго- і ресурсоспоживання. Країни поділилися на дві групи: індустріально розвинуті, що володіли сучасними технологіями виробництва і переробки природних ресурсів, і відсталі країни, які були сировинною базою індустріально розвинутих країн. У 80-х роках ХХ ст. ситуація істотно змінюється внаслідок входження високорозвинутих країн у постіндустріальну фазу розвитку. Індустріально розвинуті країни поступово переносять «брудні» виробництва важкої індустрії у слаборозвинуті країни, а натомість запроваджують нові безвідходні технології і сучасні наукомісткі і високотехнологічні галузі виробництва.

Економічне зростання. Економічне зростання традиційно характеризується збільшенням виробництва продукції і послуг для цілей споживання і накопичення на націо- нальному рівні. Оскільки кількісна оцінка всіх процесів у матеріальних системах має енергетичний еквівалент, то відносну оцінку економічного росту можна отримати за допо- могою енергетичного підходу. Впродовж останніх десятиліть спостерігається тісна залежність між економічним ростом загалом і розвитком енергетики на основі співставлення темпів приросту валового світового продукту (ВСП) і енергоспоживання. Подвоєння цих показників відбувається впродовж 21 року для ВСП і 26 років для енергетики (мал. 22). Таке зростання світової економіки засвідчує відповідне зростання збільшення видобутку і споживання природних ресурсів і техногенної деградації середовища.

Риси зростання економіки і всесвітнього техногенезу. Найхарактерніші риси зростання економіки і всесвітнього техногенезу можна уявити таким чином:

- упродовж останніх 100 років світове споживання енергії збільшилось у 14 разів, що засвідчує випереджаючі темпи зростання енергетики щодо чисельності населення;

- у структурі паливного балансу відбувся перехід до переважання вуглеводневого палива – вугілля, нафти і газу, а також зростання частки гідроенергетики та ядерної енергетики в енергетичному балансі;

- у багато разів збільшились видобуток і переробка мінеральних ресурсів; виробництво чорних металів зросло за століття у вісім разів, ще більш інтенсивним було зростання виробництва кольорових металів, видобутку урану, виробництва цементу тощо;

- у ХХ ст. значно виросли обсяги і змінилася структура машинобудування у зв’язку з розвитком його нових галузей (виробництво засобів зв’язку, приладобудування, радіотехніка, електроніка);

- серед рис техногенезу потрібно відзначити хімізацію всіх галузей господарства, яка проявилася у масовому виробництві мінеральних добрив, синтетичних сполук, пластмас, синтетичних миючих засобів, лікарських препаратів тощо;

- науково-технічна революція у військовій справі розширила сферу ведення бойових дій з появою принципово нових видів зброї, що створило безпосередню загрозу виживання людства;

- техносфера за своєю площею зросла майже вдвічі і стала більш наси- ченою, тим часом біосфера суходолу скоротилась більш ніж на 15 %.

Приуроченість високорозвинутих держав до північноамериканського та євразійського материків сприяла появі так званого індустріального поясу цивілізації, країни якого роблять основний внесок у споживання природних ресурсів і загальне забруднення навколишнього середовища. Масштаби впливу людини на природні процеси мають глобальний характер, оскільки їх можна поставити в один ряд з масштабами провідних природних процесів.

Показники оцінки антропогенного впливу на природне середовище. Такими показниками можна вважати: густоту населення, споживання енергії, валове виробництво продукції, частку збережених природних територій тощо. Однак кожен із цих показників не може дати повну оцінку масштабам антропогенних навантажень. Тому, оцінюючи антропогенне навантаження на природу, використовують низку взаємопов’язаних показників, або комбіновані показники. До таких належить коефіцієнт антропогенного тиску, який розраховується як відношення величини енергетичної потужності господарства країни до її площі і віднесений до середньоглобальної енергетичної потужності.

У результаті тривалого антропогенного впливу на природне середовище сталися такі глобальні зміни природних процесів і компонентів природи:

- порушення теплового балансу планети;

- зміна ланок колообігу речовин і енергії;

- забруднення навколишнього середовища;

- деградація компонентів природи;

- формування антропогенних модифікацій ландшафтів.