Положення іноземців у мчп

Іноземні фізичні особи поділяються на – власні громадяни іноземних держав, - особи без громадянства. Їх правовий статус вирішується за МП звичаєм: особи без громадянства прирівнюються до національних фізичних осіб держави домісілію особи без громадянства. Не усі держави знають „домісілій”, а використовують місце проживання (це пом’якшений варіант домісілію).

Іноземний громадянин завжди має 2 статуси: - статус національний у своїй державі громадянства; - статус іноземця у державі перебування.

За принципом матеріальної взаємності коло правового статусу іноземця обмеженіше, ніж громадяни країни перебування. Завжди режим іноземця та режим національного громадянина будуть різними.

Статутні питання іноземця:

- його правоздатність у державі перебування. Правоздатність – біологічне поняття, виникає в наслідок того, що це людина. З цього питання є багато уніфікацій. Правоздатність по усьому світі є різною, бо є багато обмежень. НП: купити іноземцю земельну ділянку в Україні неможливо.

- Дієздатність, яку іноземець має у своїй державі гр. І яка йому надається у державі перебування. Оскільки дієздатністю наділяє держава, то у різних правових системах межі правоздатності є різними. У МП є принцип за яким особа, яка є дієздатною за правом країни громадянства може бути визнана дієздатною будь-де, а особа недієздатна – буде недієздатною будь-де. Підстави для визнання (не)дієздатності за „lex patria”, а форма за „lex flagi”. Статутні питання дієздатності: - момент її виникнення (в Україні часткова – з 16, повна – з 18; США – 22(повна).); - обсяг дієздатності (повна, обмежена, недієздатний); - загальна і спеціальна дієздатність (право надавати векселі, право одружуватися); - зміна обсягу дієздатності (підстави для обмеження дієздатності: марнотратство, алкоголіки; втрата дієздатності); - опіка, піклування; - особливі випадки втрати дієздатності ( підстави визнання особи безвісно відсутньою та померлою). Підстави різні, результат – один. На випадок спеціальної дієздатності: якщо особа, вчинила на території держави перебування дії, які вона має право здійснювати за законодавством держави перебування і якщо контрагент такої особи не мав істотних підстав вважати іноземця таким, що не може здійснювати такі дії, то він має право і несе обов’язки і є дієздатною.

 

Сучасна кодифікація щодо фізичних осіб виокремлює 2 тенденції:

-    розподіл іноземних громадян на різні категорії. Кожне законодавство знає такий розподіл, але зміст різний (1. іноземці, які постійно проживають на території держави, 2. іноземці, які тимчасово перебувають на території держави, 3. біженці, вимушені переселенці.)

-    Для кожної категорії іноземців встановлюється свій режим. Не існує абстрактного режиму для усіх іноземців.

Іноземці, які постійно проживають на території держави.

Їх правовий статус визначається у залежності від до того, до якої категорії вони попали: - постійно відпочиваючі; - постійно працюючі; - ті, які навчаються.

За загальним правилом їм надають національний режим , бо порушення принципу національного режиму з точки зору публічного права є дискримінацією. Але це загальне правило має обмеження : доступ до державної та військової служби, положення щодо права придбання земельних ділянок, право брати участь у політичному керуванні державою (голосування). В Україні діє закон про статус іноземців. 1994р. (іноземці, що постійно проживають на території України).

Іноземці, які прибули на ПМЖ з метою підприємницької діяльності. Загальне правило – їм надають національний режим, але кожен раз як від’їжджає то іноземець повинен отримати візу.

Статус мігрантів – працюючі це тимчасово прибувши іноземці на строк дії контрактів. (Ст. 8 З. України про статус іноземців.).

Колізійні питання іноземців, які постійно проживають на території держави – 1. біпатриди = біженці.

2. дієздатність та її виникнення, пов’язані з дієздатною питання.