Тема 6: Соціальна реабілітація інвалідів з порушеннями зору План

1. Роль органів зору в життєдіяльності людини

2. Здатність до орієнтації як найбільш значимий вид обмеження життєдіяльності інвалідів з порушенням зору.

3. Система орієнтирів, що забезпечує соціально - побутову і соціально -середовищну реабілітацію.

1.Роль органів зору в життєдіяльності людини

Зір є однієї із провідних функцій людини, воно забезпечує одержання більш 90% інформації про зовнішній світ. При частковій або повній втраті зору людина зазнає більших труднощів у самообслуговуванні, пересуванні, орієнтації, спілкуванні, навчанні, трудовій діяльності, тобто в здійсненні всієї повноти життєдіяльності.

Відповідно до Міжнародної номенклатури порушень, обмежень життєдіяльності й соціальної недостатності виділяються зорові порушення:

- глибоке порушення зору обох очей;

- глибоке порушення зору одного ока з низьким зором іншого;

- середнє порушення зору обох очей;

- глибоке порушення зору одного ока, інше око нормальне.

Порушення зору, ступінь яких може бути зменшена за допомогою засобів, що компенсують, і які можна виправити окулярами або контактними лінзами, звичайно не вважаються зоровими порушеннями.

Головною характеристикою, що визначає патологію органу зору й визначає її вплив на життєдіяльність і соціальну достатність людину, є стан зорових функцій, основні серед яких гострота й поле зору.

При порушенні гостроти зору знижується розпізнавальна здатність зорового аналізатора, можливість детального зору, що обмежує можливість навчання, одержання професійної освіти й участі в трудовій діяльності.

При значному порушенні гостроти зору ( аж до сліпоти) різко обмежуються й інші категорії життєдіяльності.

Особи з концентричним звуженням поля зору із труднощами орієнтуються в незнайомій обстановці, незважаючи на відносно високі показники гостроти зору.

Мобільність їх значно обмежена.

Абсолютна або практична сліпота приводить до різкого обмеження основних категорій життєдіяльності. Абсолютно сліпі люди практично втрачають здатність до самообслуговування й фізичної незалежності.

У зв'язку з дефіцитом зору навколишнє середовище сприймається невидющими за допомогою інших аналізаторів. Переважною стає інформація акустична, тактильна, кинестетична, світло-кольорова.

Набуває значення форма й фактура предметів і матеріального світу в цілому.

У процесі дотикового сприйняття беруть участь руки, підошви ступень, у дотику дрібних предметів – мова й губи.  

2.Здатність до орієнтації як найбільш значимий вид обмеження життєдіяльності інвалідів з порушенням зору.

Важливу роль у життєдіяльності сліпих відіграє слух. Слух у них надзвичайно загострений і реагує на найменші акустичні нюанси при пересуванні в просторі.

У зв'язку із цим при розв'язанні реабілітаційних завдань важливий акцент на керуванні звуками в середовищі проживання невидящих.

Необхідно виділити й підсилити потрібні для орієнтації звуки й заглушити сторонні перешкоди й шуми.

При формуванні середовища життєдіяльності для сліпих слід приділяти особлива увага акустичним і ізоляційним характеристикам будівельних матеріалів і конструкцій. Компенсаторна пристосовність організму наділяє сліпого фоточутливістю коду, що дає можливість розрізнення не тільки контурів, але й кольору великих об'єктів.

Сліп, що володіє такою якістю, у міру наближення до більших предметів почуває перешкода, іноді може судити про розміри й матеріал об'єкта.

На використанні функцій шкірної чутливості базуються допоміжні тифлотехнічні засоби й пристосування, що допомагають сліпому при пересуванні: звукові маяки в переходів, на зупинках, внутрішні й зовнішні інформатори, рельєфні написи усередині транспортних засобів і на вокзалах, електронні системи відкривання дверей і ін.

Найбільш значимим видом обмеження життєдіяльності інвалідів з порушеннями зору є обмеження здатності до орієнтації – здатності визначатися в часі й просторі.

Здатність до орієнтації здійснюється шляхом прямого й непрямого сприйняття навколишнього оточення, переробки одержуваної інформації й адекватного визначення ситуації.

Здатність до орієнтації включає:

- здатність до визначення часу по загальноприйнятих ознаках

- здатність до визначення місцезнаходження по просторових орієнтирах, звуках.

- здатність правильно визначати зовнішні об'єкти, події й себе самого стосовно тимчасових і просторових орієнтирів.

- здатність до орієнтації у власній особистості, схемі тіла, відмінність правого й лівого та ін.

- здатність до сприйняття й адекватному реагуванню на вступник інформацію, розумінню зв'язків між предметами і явищами.