39 Відносини Китаю

Китай є експортером трудомісткої продукції (3/4 експорту) завдяки можливості використання дешевої робочої сили. Провідне місце в експорті займають одяг і текстильні вироби (дешеві, з натуральної сировини). Значним є експорт товарів широкого вжитку: іграшки, взуття, спортивні товари. Важливе місце в структурі експорту належить машинно-технічного устаткування (25% вартості експорту). Це верстати для невеликих ремонтних майстерень, швейні машини, а останнім часом і нескладна електронна апаратура (магнітофони, відео тощо).

Товари з позначкою "зроблено в Китаї" нині можна зустріти по всьому світу. Як показує статистика, Китай вже першенствує в світі за обсягом виробництва понад 100 видів продукції. У Китаї випускається більше 50% продаваних у світі фотоапаратів, 30% кондиціонерів, 25% пральних машин і приблизно 20% холодильників. Крім того, згідно митної статистики, Китай вже багато років поспіль є першим експортером текстильних виробів, одягу, взуття, годинників, велосипедів, швейних машин та інших видів трудомісткої продукції. В імпорті Китаю переважає продукція машинобудування (обладнання, верстати, електроніка), транспортних засобів (автомобілі, літаки).

Зростає ввезення промислової сировини, напівфабрикатів. З 1989 року середньорічний приріст імпортної і експортної торгівлі Китаю становить 15%. Збільшення частки іноземного капіталу має великий вплив на зовнішню торгівлю. На частку спільних підприємств припадає близько 30% експорту і понад 40% імпорту Китаю. Найбільшими торговельними партнерами Китаю є Японія, США, ФРН, Гонконг (Сянган), причому останній є важливою реекспортної базою КНР.

Ключовий експортний ринок для Китаю - США, торговельні зв'язки двох країн надзвичайно сильні. У 2010 році обсяг китайського експорту становив 1,5 млрд.дол.США.

Найголовнішими партнерами по експорту були США - 20,03%, Гонконг - 12,03%, Японія - 8,32%, Південна Корея - 4,55%, Німеччина - 4,27%. Обсяг імпорту складав 1,3 млрд.дол.США. Продукція імпортувалась з Японії - 12,27%, Гонконгу - 10,06%, Південної Кореї - 9,04%, США - 7,66%, Тайваню - 6,84%, Німеччини - 5,54%.

За розмірами доходів від туризму (понад 15 млрд. дол) Китай входить у першу десятку країн світу.

41. Машинобудування

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належать практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва (табл. 23). Окремі галузі машинобудування належать до металомістких. Так, для виготовлення металургійного обладнання вартістю 1 млн. крб. (у цінах до квітня 1991 р.) потрібно 2000 т металу, а цементного — 3000 т. У зв'язку з цим металомістке машинобудування тяжіє, як правило, до джерел сировини. Оскільки більшість машин і технологічного обладнання має великі габаритні розміри, їх виробництво розміщується в районах споживання, що сприяє зменшенню витрат на транспортування. Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість машин та обладнання істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація. Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції — масовим, дрібно- і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів — литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування). Поглиблення спеціалізації дає можливість знизити собівартість, що, в свою чергу, робить економічно вигідним нарощування масового і великосерійного виробництва. Собівартість виготовленої продукції на глибокоспеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіально віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України. Сучасне розміщення машинобудівного комплексу України склалося в основному за роки радянської влади. За царської Росії в Україні відносно розвиненими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобудування, на заводах якого виробляли не тільки нескладні машини та знаряддя для обробітку землі і збирання урожаю, а й паровози, залізничні вагони і судна. Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. Як правило, у важкому машинобудуванні більше підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення. Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придніпровському економічних районах. Найбільшим підприємством такого типу в Україні є Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове, металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперервної дії, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Реконструйований Старо-Краматорський завод виробляє в основному устаткування для металургійної промисловості. Тракторобудування як галузь середнього машинобудування в своєму розміщенні орієнтується на споживача. Найважливішим центром тракторобудування є Харків, де діють заводи тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобудівний. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати — у Вінниці. Ряд великих підприємств для виробництва деталей і запасних частин для тракторів працює у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій Церкві, Луганську, Одесі. Верстатобудування орієнтується на райони і центри з розвиненим машинобудуванням, науково-дослідною і конструкторською базою. Виробництво верстатів зосереджено в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Краматорську, Житомирі. Проте галузь слід розширювати за рахунок верстатів з числовим програмним управлінням, верстатів-автоматів, шліфувальних, фрезерних і прецизійних. Виробництво приладів, точних машин, інструментів і механізмів орієнтується тільки на райони високої технічної культури. Галузь відзначається мінімальною металомісткістю. Більшість підприємств займається складанням виробів з деталей, що надходять з різних регіонів України та із-за її меж за кооперацією. Найбільшими центрами виробництва телевізорів є Львів, Київ, Харків, Сімферополь; електронно-обчислювальних машин — Київ, приладобудування та інструментів — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів. Частину приладів та інструментів, виготовлених на підприємствах України, вивозять за її межі.