КПК_комен_2012_ч

Стаття 210

середньо після вчинення злочину очевидець, потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин, службовою особою, уповноваженою здійснити затримання, вживаються негайні за­ ходи з припинення протиправних дій підозрюваного, що в подальшому супроводжу­ ється обмеженням його волі та унеможливленням вчиняти будь-які дії, спрямовані на заподіяння шкоди інтересам суспільства.

У будь-якому випадку працівник правоохоронного органу або ж залишається на місці події разом із затриманою особою, або ж самостійно доставляє її до відповід­ ного правоохоронного органу. У такому разі момент затримання особи визначається

удвох аспектах:

1)коли особа фактично затримана працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, інших правоохоронних органів на місці вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після його вчинення і вимушена залишатися поряд із працівником правоохоронного органу, який із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або без такого утримує її на місці події. Наприклад, працівник міліції у громадському місці затримав грабіжника, який щойно вчинив злочин, при цьому утримує його до прибуття слідчооперативної групи. У даному випадку особа вважається затриманою з моменту її фі­ зичного утримання працівником міліції з метою унеможливлення її подальшого пере­ сування та продовження протиправної діяльності;

2)коли особу затримано громадянином України, іноземцем або особою без гро­ мадянства, тобто не уповноваженою на затримання особою, безпосередньо на місці вчинення кримінального правопорушення або після його вчинення, то моментом за­ тримання такої особи є доставлення її до найближчого правоохоронного органу, службові особи якого уповноважені процесуально оформити таке затримання.

Порівняно з КПК 1960 р., відповідно до якого чіткий момент затримання взагалі не визначався, а особа вважалася затриманою з моменту складання протоколу про затримання, нині це питання більш врегульовано. Адже з моменту фактичного затри­ мання і до моменту складання протоколу могло минути кілька годин, і такі особи були обмежені у вільному пересуванні понад встановлений законом час, що істотно по­ рушувало права і свободи людини і громадянина.

Доставлення до органу досудового розслідування

1.Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєс­ труються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

2.Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.

519

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

3.У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлений затри маної особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов'язаний провест перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб

1.Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенці­ арної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який здійснив затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язаний доставити затриману особу до найближчого підрозділу: 1) органів внут­ рішніх справ; 2) органів безпеки; 3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) органів державного бюро розслідувань. Разом з цим правило, визначене ч. 1 ст. 210 КПК, не поширюється на випадки затримання особи

умістах з районним поділом. У цьому разі особа доставляється до найближчого під­ розділу органу досудового розслідування.

Укожному із вищеперерахованих органів досудового розслідування має бути одна чи декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, яка негайно здійснює реєстрацію затриманої особи, зазначаючи дату, точний час (години і хвили­ ни) доставлення затриманого, його анкетні дані, обставини, підстави затримання. Службові особи, відповідальні за перебування затриманих, підпорядковуються керів­ нику органу досудового розслідування.

2.Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенці­ арної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який затримав особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, за допомогою засобів зв'язку зобов'язаний негайно повідомити керівника підрозділу, в якому він працює.

3.Слідчий органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань за наявності підстав вважати, що доставлення особи, затриманої за підозрою у вчинен­ ні кримінального правопорушення, тривало довше, ніж потрібно, зобов'язаний про­ вести перевірку. Для цього він у письмовій формі повинен звернутися до керівника органу досудового розслідування із викладом своїх зауважень, з метою проведення відповідної перевірки стосовно порушення порядку доставлення затриманої особи. За результатами такої перевірки у разі підтвердження явних порушень винні у цьому особи підлягають притягненню до відповідальності.

Стаття 211

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може переви­ щувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.

520

Стаття 212

2.Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин

змоменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для роз­ гляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

1.Особа, затримана уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого суд­ ді, суду не може утримуватися органом досудового розслідування понад сімдесят дві години з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена була зали­ шатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

При затриманні особи не уповноваженою службовою особою час затримання роз­ починається з моменту доставления до уповноваженої службової особи.

2.Протягом шістдесяти годин з моменту затримання особи, за вмотивованою по­ становою слідчого або прокурора: звільняють затриманого - якщо не підтвердилась підозра його у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону; доставляють затримано­ го до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу.

Стаття 212

Особа, відповідальна за перебування затриманих

1.У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

2.Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

3.Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:

1)негайно зареєструвати затриманого;

2)роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;

3)звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

4)забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

5)забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

6)забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допо­ могу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

1.У підрозділі органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро роз­ слідувань повинна бути одна або декілька службових осіб, призначених на посаду відповідальними за перебування затриманих.

521

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

2.Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, - працівник органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням по­ даткового законодавства, органу державного бюро розслідувань, основним завданням якого є здійснення контролю за дотриманням іншими службовими особами прав за­ триманого, а також безпосереднє забезпечення цих прав.

Кількість службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, визнача­ ється наказами керівників органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державно­ го бюро розслідувань з урахуванням вимог відомчих нормативно-правових актів.

Діяльність службової особи, відповідальної за перебування затриманих, коорди­ нується керівником органу досудового розслідування. Відповідно до норм КПК слід­ чі не можуть бути відповідальними за перебування затриманих.

3.На працівника органу досудового розслідування, відповідального за перебуван­ ня затриманих осіб, покладається ряд обов'язків, які він повинен чітко виконувати. При доставленні до правоохоронного органу затриманої особи відповідальний за перебування затриманих осіб, реєструє цю особу в Книзі (журналі) затриманих із за­ значенням дати, точного часу доставления, повних анкетних даних. Крім цього, за­ триманому повідомляються підстави, за якими його було затримано, роз'яснюється його право мати захисника на першу вимогу, на відмову від послуг захисника, на отримання безоплатної правової допомоги, у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату. Затримана особа повідомляється також про право давати пояснення, по­ казання з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати або не гово­ рити нічого з приводу підозри проти нього і в будь-який момент відмовитися відпо­ відати на запитання, вимагати перевірки обгрунтованості його затримання та ряд інших прав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Крім прав, затриманому роз'яснюються і обов'язки, які він повинен виконувати в силу законних вимог та розпоряджень слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих в органі досудового розслідування, відповідно до Конституції України, КПК та інших законів України повинна забезпечити кожній затриманій особі дотримання її прав з метою недопущен­ ня будь-яких катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження.

За час перебування затриманої особи в органі досудового розслідування вона може бути залучена до проведення процесуальних дій з метою дачі пояснень з приводу вчине­ ного нею кримінального правопорушення. У таких випадках працівником, відповідальним за перебування затриманих, вносяться відповідні записи стосовно всіх процесуальних дій, які проводилися за участю затриманого, дата, час їх проведення, особи, які проводили процесуальні дії, а також особи, які були присутні та брали участь у таких діях.

Увипадку погіршення стану здоров'я затриманого або з метою фіксації будь-яких тілесних ушкоджень затриманому повинна бути надана невідкладна медична допо­ мога. В такому випадку службовою особою, відповідальною за перебування затрима­ них, здійснюється виклик медичного працівника або за бажанням затриманого може бути допущена конкретна особа, що має право займатися медичною діяльністю.

Згідно із законодавством про охорону здоров'я лікувальною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним ква-

522

Стаття 212

ліфікаційним вимогам. Отже, особами, які мають належну медичну освіту, є особи, які отримали у встановленому порядку один із належних документів: а) диплом про медичну освіту, виданий державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації або такими, що до них прирівняні; б) свідоцтво (довідку) про підвищення кваліфікації за останні п'ять років, видане державними вищими навчальними закла­ дами різного рівня акредитації, науковими закладами, закладами підвищення квалі­ фікації і перепідготовки кадрів або такими, що до них прирівняні; в) свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії; г) сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста; д) атестаційно-експертний висновок Української асоціації народної медицини. Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну під­ готовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяль­ ності, у т. ч. на підприємницьких засадах, після перевірки їх кваліфікації.

До осіб, які мають належну медичну освіту, відповідно до законодавства про охо­ рону здоров'я прирівнюються особи без спеціальної освіти, які здійснюють діяльність

угалузі народної і нетрадиційної медицини, але тільки за сукупності таких умов:

1)володіння певним обсягом професійних знань та вмінь у галузі народної та нетра­ диційної медицини, що засвідчується свідоцтвом, атестатом, дипломом, іншим до­ кументом, виданим МОЗ чи Українською асоціацією народної медицини); 2) отриман­ ня дозволу на таку діяльність в установленому порядку; 3) здійснення її під контролем лікаря.

Право лікарювання у межах, визначених законодавством про охорону здоров'я, мають такі представники медичного персоналу, як лікар, фельдшер, акушер, медична сестра. Медичною практикою дозволяється займатись лише за спеціальністю, визна­ ченою у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію, за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються МОЗ. Якщо особи бажають застосува­ ти методи, не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але до­ зволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до до­ кументів, які подаються для отримання ліцензії на зайняття медичною практикою, додаються посвідчення про опанування такими методами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, крім обов'язків, перед­ бачених КПК, повинна: вести обліки затриманих слідчими осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також підозрюваних, яким обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; щоденно письмово доповідати керівнику органу до судового розслідування про стан дотримання прав осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину; при реєстрації затриманого перевіряти наявність видимих тілесних ушко­ джень на його тілі, а за наявності підстав забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію тілесних ушкоджень медичним працівником; у разі звернення до неї затриманого із заявою про застосування насильства під час затри­ мання зафіксувати його заяву або прийняти її в письмовому вигляді; завчасно, але не пізніше трьох годин до завершення: а) 24-годинного строку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі невручення йому повідомлення про підозру; б) 60-годинного стро­ ку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі недоставляння його до суду для роз-

523

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

гляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу; не допускати до затриманих працівників оперативних підрозділів, інших службових осіб органу внут­ рішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням подат­ кового законодавства, органу державного бюро розслідувань без письмового дозволу слідчого, який розслідує кримінальне провадження, або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Стаття 213

Повідомлення інших осіб про затримання

1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

2.У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.

3.У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган.

4.Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана не­ гайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа не­ гайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

5.Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснення повідомлення про затримання - здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.

1.Про затримання та місце перебування особи, підозрюваної у вчиненні кримі­ нального правопорушення, працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який здійснив затримання, негайно має бути надана можливість затриманому повідо­ мити про це членів сім'ї, близьких родичів, опікунів чи піклувальників або інших осіб за власним вибором шляхом надіслання повідомлення поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

524

РОЗДІЛ III ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

ГЛАВА 19 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

С т а т тя 214

Початок досудового розслідування

1.Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після само­ стійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відо­ мості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який-здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

2.Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудо­ вих розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Гене­ ральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

3.Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встанов­ лену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійсню­ ється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

4.Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані при­ йняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та ре­ єстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

5.До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1)дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2)прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчи­ нення кримінального правопорушення;

526

Стаття 214

4)короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5)попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазна­ ченням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6)прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомос­ ті до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7)інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

УЄдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата вне­ сення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

6.Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

7.Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру до­ судових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні

унього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

1.Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається

змоменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчу­ ється закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинуваль­ ного акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховно­ го характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. З КПК).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, який у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесу­ ального законодавства.

Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійсню­ вати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. З КПК).

Ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також є прокурор. Згідно з п. 15 ч. 1 ст. З КПК прокурор - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Авто­ номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і ра­ йонів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокура­ тур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку

527

Глава 19. Загальні положення досудового розслідування

досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлен­ ня про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (наді­ слана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службо­ вої особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримі­ нальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопору­ шення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий. Заяв­ ником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого роз­ почати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст. 60 КПК).

Потерпілим, згідно зі ст. 55 КПК, є фізична особа, якій кримінальним правопору­ шенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кри­ мінального правопорушення або заяви про залучення її як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК). Другий ек­ земпляр пам'ятки долучається до матеріалів досудового розслідування із відповід­ ною відміткою про її вручення потерпілому.

Про прийняття і реєстрацію заяви особа, що її подала, отримує від органу, до якого вона звернулась, документ про прийняття і реєстрацію заяви (ст. 60 КПК).

Після офіційного прийняття та реєстрації заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення передається керівнику органу досудового розслідування. Керівник визначає попередню правову кваліфікацію та працівника, який проводитиме розслі­ дування. Така дія процесуально оформляється дорученням про проведення досудово­ го розслідування, у якому мають бути зазначені: відомості про слідчого, якому до­ ручено провести досудове розслідування; відомості про час та місце його проведення; прізвище, ім'я, по батькові заявника, відомості про інше джерело обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; відомості про керівника органу досудового розслідування, його підпис, ініціали, прізвище.

У КПК передбачено можливість одержання інформації про кримінальне право­ порушення не тільки через надходження заяв чи повідомлень, а і шляхом самостій­ ного виявлення слідчим, прокурором із будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Під цим джерелом розумі­ ється виявлення інформації слідчим, прокурором про певне кримінальне правопо­ рушення під час іншого досудового розслідування, через засоби масової інформації тощо, співробітниками оперативних підрозділів за результатами проведення заходів, спрямованих на виявлення кримінального правопорушення.

528