1.8 Визначення істинного і магнітного азимутів заданої лінії

1.8.1 Істинним азимутом_ібудь-якої лінії називається кут між північним напрямком істинного меридіана в даній точці і заданою лінією. Магнітним азимутомА_М називається кут між північним напрямком магнітного меридіана в даній точці і заданою лінією. Істинний і магнітний азимути відраховуються за ходом годинникової стрілки і змінюються від 0° до 360°.

1.8.2 Істинний та магнітний азимути вимірювати на карті незручно, тому їх обчислюють за визначеним дирекційним кутом з урахуванням зближення меридіанів  і схилення магнітної стрілки.

1.8.3 Зближення меридіанів це кут між північним напрямком істинного меридіану і північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки. Схилення магнітної стрілки– це кут між північним напрямком істинного і магнітного меридіанів. Для полегшення визначення азимутів на картах під південною стороною рамки наведена схема орієнтирних напрямів: значення схилення магнітної стрілки і зближення меридіанів , рис. 1.4.

Рисунок 1.4 – Схема орієнтирних напрямів

1.8.4 Істинний азимут А_АВ лініїАВвизначається за формулою:

А_АВ = α_АВ  γ, (1.12)

де α_АВ- дирекційний кут лініїАВ;

 -значення зближення меридіанів.

Зближення може бути східним (додатним), тоді воно додається до дирекційного кута, або західним (від’ємним), тоді воно віднімається від дирекційного кута.

Приклад.α_АВ = 147˚00',= + 612(східне, див. рис.1.4), тоді

А_АВ = α_АВ + γ = 147˚00' + 6˚12' = 153˚12'.

1.8.5 Магнітний азимут А_М лінії АВ обчислюється за формулою:

А_М = А_АВ – (± δ), (1.13)

де А_АВ - істинний азимут лінії АВ;

δ - схилення магнітної стрілки.

Схилення магнітної стрілки може бути східним (додатним), тоді воно віднімається від істинного азимуту, або західним (від’ємним ), тоді воно додається до істинного азимуту.

Приклад.А_АВ = 15312;= -224(західне, див. рис.1.4), тоді

А_М = А_АВ - (- δ) = 153˚12'-(- 2˚24')=155˚36'.

1. 9 Побудова поздовжнього профілю за заданою лінією

1.9.1 Профіль креслення, яке відображає розріз місцевості вертикальною площиною вздовж вибраного напрямку. Побудову профілю виконують на міліметровому папері. При цьому горизонтальний масштаб профілю приймають рівним масштабу карти або плану, а вертикальний, як правило в 10 разів крупнішим.

1.9.2 Для побудови профілю на карті з’єднати прямою лінією точки А,В та визначити вдовж неї позначки характерних точок рельєфу (А, 1, 1^, 2, 3,...В). Такими можуть бути точки перетину цією лінією горизонталей, а також точки, в яких змінюється величина, або напрямок схилу. Ця лінія називається профільною.

1.9.3 На аркуші міліметрового паперу провести дві горизонтальні лінії на відстані 15 мм між ними (графу висот), як наведено на рис.1.5.

1.9.4 На нижню лінію графи висот в масштабі карти перенести точки А,1,12, 3, ...В, а у графу висот виписати позначки цих точок. Від лінії умовного горизонту МN на перпендикулярах в вертикальному масштабі відкласти значення позначок усіх точок та відмітити їх точками.

Примітки:

1 Лінія умовного горизонту вибирається на відстані 1см від графи позначок, а її позначка повинна бути меншою мінімальної позначки профілю.

2 Горизонтальні лінії провести через 1 см паралельно лінії умовного горизонту і поряд підписати висоти горизонталей.

1.9.5 З’єднати отримані точки плавною кривою лінією, яка і відобразить профіль місцевості за заданою лінією.

Рисунок 1.5 - Побудова поздовжнього профілю